Рішення № 10002736, 20.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" квітня 2010 р.Справа № 1/212

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Макаревича В.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Андрєєва А.Д., дов. від 22.01.2009р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (с. Миронівка, Київської області)

до Приватного підприємства "Лідерайс" (м. Житомир)

про стягнення 231 554,82 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на його користь з відповідача 231554,82 грн., з яких: 169762,18 грн. заборгованості, 61792,64 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки № 15 від 01.01.2009р. щодо оплати за отриманий товар.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав письмове уточнення щодо основної суми боргу ( оскільки у довідці № 119 від 20.03.2010р. ( а.с. 57) станом на 01.03.2010р. сума боргу вказана 169835,53 грн.), а тому просить вважати суму основного боргу згідно позовних вимог - 169762,18 грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно на належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством " Миронівський хлібопродукт" - постачальник (позивач) та Приватним підприємством " Лідер Айс" покупець (відповідач) був укладений договір поставки №15, згідно якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних ( товарно - транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс - листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, форма та строки оплати товару визначається за кожним асортиментом товару й зазначаються в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною. В разі затримки оплати партії товару, постачальник припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків та крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору.

Згідно умов додатку № 1 до договору № 15 від 01.01.2009р. ( а.с. 10), сторони дійшли згоди щодо форми та строків оплати, що визначаються за кожним асортиментом товару та становлять строк оплати - протягом 21 календарного дня.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 169762,18 грн., що підтверджується товарно - транспортними накладними № РО 0001598 від 28.04.2009р., № РО 0002004 від 29.05.2009р., № РО 0002254 від 16.06.2009р., № ЧЕ 0012205 від 23.06.2009р., № РО 0002356 від 23.06.2009р., № РО 0002458 від 30.06.2009р., № РО 0002753 від 21.07.2009р., № ЧЕ 0014748 від 21.07.2009р., № ЧЕ 0015354 від 28.07.2009р., № ЧЕ 0014949 від 23.07.2009р. (а.с. 11 - 29).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договорами щодо оплати вартості товару не виконав, в результаті чого на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 169762,18 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009р., який підписаний сторонами та скріплений печатками ( а.с. 31).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав позивачу гарантійний лист № 13 від 12.08.2009р., яким гарантує погашення заборгованості перед Відкритим акціонерним товариством " Миронівський хлібопродукт" ( а.с. 32).

11.11.2009р. позивач надіслав відповідачу письмову вимогу № 88/1 від 03.11.2009р. про сплату заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення ( а.с. 33).

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 169762,18 грн основного боргу.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.3 договору поставки № 15 від 01.01.2009р. просить стягнути з відповідача 61792,64 грн. пені.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

П. 7.3 договору передбачає, що за прострочку оплати за п. 4.11 покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Пунктом 4.11 договору сторони погодили , що покупець зобов'язаний повернути всю кількість зворотної тари постачальнику не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання від постачальника відповідної письмової вимоги про повернення зворотної тари.

Тобто, п. 7.3 договору передбачає відповідальність за повернення тари, яка не є предметом позову, а тому нарахування позивачем пені за прострочку оплати за поставлений товар ( продукцію) є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають часткому задоволенню в сумі 169762,18 грн. В частині стягнення 61792,64 грн. пені необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, у судове засідання не з'явився.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 626, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства " Лідерайс", 10003 м. Житомир, вул. Домбровського, 26, кв. 12, ідентифікаційний код 361694906253 на користь Відкритого акціонерного товариства " Миронівський хлібопродукт", 08800, м. Миронівка, Київської області, вул. Елеваторна, 1, ідентифікаційний код 25412361:

- 169762,18 грн. боргу;

- 1697,62 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 173,02 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 61792,64 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяМакаревич В.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу