Рішення № 10002710, 16.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.10 р.                     Справа № 15/87пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 23605421)

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 00191543)

про визнання додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р. до договору № 617/06–302 від 27.03.2006 р. недійсною

за участю представників сторін:

від позивача: Балік Ю.Ф. за довіреністю № 617/1235 від 14.10.2009 р., Садіков В.В. за довіреністю № 617/125 від 22.03.2010 р., Золотухін Р.М. за довіреністю № 617/124 від 22.03.2010 р. (після перерви в судове засідання не з’явилися)

від відповідача: Новакова Л.М. за довіреністю від 31.05.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Маріуполь до відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м. Донецьк про визнання додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р. до договору № 617/06–302 від 27.03.2006 р. недійсною.

Ухвалою суду від 19.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/87пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 28.04.2010 р. до 12.05.2010 р., з 12.05.2010 р. по 13.05.2010 р., з 15.06.2010 р. по 16.06.2010 р. (10.30).

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що від імені зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі ТОВ (позивача) спірна додаткова угода № 9 від 15.10.2009 р. до договору № 617/06–302 від 27.03.2006 р. була підписана виконавчим директором С.В. Будяком. Вказаною додатковою угодою до договору сторони, враховуючи додаткові витрати, пов’язані з різницею в курсах НБУ євро до гривні на 31.01.2007 р. та на дату здійснення платежів за поставки імпортних вузлів міксерів пересувних МП–350 та інжинірингу, а також здійснення платежів при митному очищенні цих вузлів, збільшили вартість міксерів пересувних МП–350 № 10 – № 13 на 1863697,82 грн. В позовній заяві позивач посилається на те, що в преамбулі додаткової угоди міститься посилання на довіреність № 617/83 від 30.12.2009 р., на підставі якої діяв виконавчий директор підприємства позивача. Фактично під час підписання спірної додаткової угоди виконавчий директор діяв на підставі довіреності № 617/83 від 30.12.2007 р., якою були обмежені повноваження виконавчого директора щодо підписання угод на суму, яка перевищує 1000000,00 грн. Таким чином, спірна додаткова угода підписана не уповноваженою на це особою.

Крім того, позивач неодноразово доповнював підстави позову, посилаючись на наступні обставини: недоведений факт власноручного підписання виконавчим директором Будяком С.В. додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р.; з боку відповідача спірна додаткова угода підписана генеральним директором Коханом А.В. з перевищенням повноважень; не сплата грошових коштів за спірною додатковою угодою свідчить про не прийняття правочину до виконання; акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.10.2009 р. по 28.10.2009 р. підписаний з боку позивача не уповноваженою особою у зв’язку з тим, що підпис від імені Будяка С.В. не є його підписом; позивач повідомляв відповідача про існуючі обмеження повноважень Будяка С.В.; дані бухгалтерського та податкового обліку зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі ТОВ до органів державної податкової служби подавалися не уповноваженою особою без оформлення довіреності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач вважає додаткову угоду до договору такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює її недійсність.

Відповідач надав до суду відзив б/н від 28.04.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що не був обізнаний на дату укладення спірної додаткової угоди № 9 про обмеження представника позивача щодо укладення такої угоди. Крім того, відповідач вказує на те, що сторонами фактично виконувалися умови додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р. до договору № 617/06–302 від 27.03.2006 р., в підтвердження чого він надав до суду завірені копії наступних документів: коректування рахунків–фактур № СФ–0001405 від 25.09.2008 р., № СФ–0001425 від 30.09.2008 р., № СФ–0001300 від 27.08.2009 р., № СФ–0001301 від 27.08.2009 р.; розрахунку № 57 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 08.04.2008 р. № 312, розрахунку № 58 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 25.04.2008 р. № 330, розрахунку № 59 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 27.06.2008 р. № 539, розрахунку № 60 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 03.06.2008 р. № 465; податкових накладних № 312 від 08.04.2008 р., № 330 від 25.04.2008 р., № 539 від 27.06.2008 р., № 465 від 03.06.2008 р. На підставі вказаних обставин відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши позовні вимоги та заперечення на них, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності осіб, які підписали спірну додаткову угоду від імені обох сторін.

З преамбули додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р. вбачається, що з боку позивача зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі ТОВ (покупця) виступав виконавчий директор Будяк С.В., який діяв на підставі довіреності № 617/83 від 30.12.2009 р. Виходячи з пояснень сторін, дати укладення додаткової угоди та дати оформлення довіреності, суд дійшов висновку, що Будяк С.В. діяв на підставі довіреності № 617/83 від 30.12.2007 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. В спірній угоді при зазначенні дати довіреності була допущена описка. В розділі „Підписи сторін” спірної угоди в колонці „покупець” міститься підпис від імені Будяка С.В., скріплений печаткою підприємства.

Позивач стверджує, що підпис від імені Будяка С.В. виконаний не Будяком С.В. Сам Будяк С.В. надав до суду заяву, в якій вказує, що спірну додаткову угоду він не підписував та висунув припущення про відтворення власного підпису факсимільним способом.

За цих підстав позивач надав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою вирішення питання чи належать підписи, виконані представниками сторін на оригіналах додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р. до договору № 614/06–302 від 27.03.2006 р. Будяку С.В. та Кохану А.В. відповідно; а також яким чином вчинені вказані підписи?

Вказане клопотання судом відхиляється, тому як вирішення спору між сторонами про визнання угоди недійсною можливо на підставі наявних у справі документів.

Від імені відповідача спірний договір підписаний генеральним директором Коханом А.В., який діє на підставі статуту. Розділом 18 статуту ВАТ „Завод коксохімобладнання” передбачений правовий статус виконавчого органу товариства – генерального директора. Згідно п. 18.5.2 статуту генеральний директор за умови отримання попереднього дозволу наглядової ради вчиняє правочини, сума яких перевищує 100000,00 грн. Сума вартості товару за додатковою угодою № 9 складає 1863697,82 грн., що перевищує 100000,00 грн. Докази отримання попереднього дозволу наглядової ради на вчинення правочину генеральним директором відповідача у матеріалах справи відсутні.

Підписи представників позивача та відповідача на спірній додатковій угоді до договору скріплені печатками позивача та відповідача як юридичних осіб. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач та відповідач до суду не надали, будь–якого сумніву у дійсності відбитку печатки на спірній додатковій угоді не виказували.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 2 спірної додаткової угоди передбачено, що у відповідності до даної угоди сторони зобов’язалися здійснити коректування податкової та бухгалтерської документації.

У відзиві відповідач вказує на вжиті ним дії, направлені на виконання умов спірної додаткової угоди про збільшення вартості товару, що підтверджено фактами коректування рахунків–фактур на оплату та коригування податкових зобов’язань. В теперішній час позивач як покупець є боржником по спірному договору у зв’язку з неповною оплатою поставленої продукції.

Намір фактичного виконання умов спірної додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р. позивачем підтверджується матеріалами справи, а саме наданими самим позивачем та Жовтневою МДПІ м. Маріуполя документами податкової звітності (завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість, розшифровок податковох зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р.) зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з яких вбачається, що позивач у жовтні 2009 р. скористався податковим кредитом в сумі 310616,24 грн. на підставі здійснених 15.10.2009 р. розрахунку № 57 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 08.04.2008 № 312, розрахунку № 58 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 25.04.2008 № 330, розрахунку № 59 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.06.2008 № 539, розрахунку № 60 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03.06.2008 № 465.

Таким чином, судом встановлено, що в подальшому спірна додаткова угода № 9 від 15.10.2009 р. в частині зобов’язань по пункту 2 виконувалася сторонами

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, спірна угода була підписана представниками сторін з перевищенням наданих ним повноважень, але в подальшому цей правочин був схвалений керівництвом позивача та відповідача проставленням відбитків печаток на підписах представників позивача та відповідача відповідно, які укладали правочин. Позивач не довів належним чином обставини, які б підтверджували той факт, що він не здійснював дій, направлених на фактичне виконання спірної додаткової угоди. З матеріалів справи вбачається, що правочин був схвалений наступними діями позивача шляхом прийняття до обліку розрахунків коригування показників ПДВ до податкових накладних відповідача, відображення вказаного коригування сум ПДВ у власних податкових деклараціях у розділі „Коригування податкового кредиту”. З боку відповідача правочин був схвалений збільшенням вартості товару шляхом коректування рахунків–фактур на оплату та коригування податкових зобов’язань.

Проаналізувавши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, а також вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя