Рішення № 10002702, 08.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.10 р.                     Справа № 6/95                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді __Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум” с.Миколаївка, м.Слов”янськ, Донецької області

про стягнення 61686грн. 66коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – Задорожний М.С. – представник по довіреності №243 від 14.10.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум” с.Миколаївка, м.Слов”янськ, Донецької області пені у розмірі 39219грн. 21коп., 3% річних у сумі 4970грн. 76коп., інфляційних у сумі 17496грн. 69коп. (Усього 61686грн. 66коп.)

Крім того, просить суд стягнути з відповідача адвокатські витрати у розмірі 5000грн. згідно договору №74/02/10 про надання правової допомоги від 15.02.2010р., акта прийому-передачі документів (матеріалів) від 15.02.2010р., акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 16.04.2010р. та платіжного доручення №151 від 22.03.2010р.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на своєчасне виконання відповідачем договірних зобов”язань згідно договору №132 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.04.2007р.

Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з неявкою позивача у судове засідання, а також для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів, необхідних для вирішення спору по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.05.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат є безпідставним протягом строку відстрочки виконання рішення суду, оскільки несплата на користь позивача грошових коштів в цьому випадку не носить характер господарсько-правового чи цивільно-правового правопорушення, а позовні вимоги не підлягають задоволенню щонайменше за період відстрочки виконання рішення суду. Крім того, відповідач зазначив, що з наданих позивачем документів вбачається, що отримувачем платежів за надані юридичні послуги було ТОВ „Незалежна юридична компанія”, яке природно, не є і не може бути адвокатом, а також не є адвокатським об’єднанням.

Також відповідач звернувся до суду з клопотаннями від 20.05.2010р., від 08.06.2010р. в яких зазначив, що на тлі надзвичайного низьких закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, що виробляється відповідачем, а також з урахуванням постійного зростання розміру витрат на її виробництво, сплата штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції, якої вимагає позивач, серйозно підірве фінансовий стан відповідача та може призвести до його банкрутства, у зв’язку з чим просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) та не стягувати її з відповідача.

Позивач у засідання суду вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Повідомлення про вручення рекомендованих листів були повернуті з поштового відділення з відміткою про їх вручення позивачу. Суд вважає, що позивач був повідомлений про розгляд справи відповідно діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2008р. по справі №36/62 з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” стягнуто основний борг в сумі 142 893грн. 84коп., суму інфляційних 62 648грн. 86коп., 3% річних в сумі 6 648грн. 50коп., пеню в сумі 39 424грн. 79коп., штраф в сумі 17 002грн. 56коп., витрати по сплаті держмита в сумі 3 686грн. 18коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 87грн. 74коп.

Крім того, у зазначеному рішенні відповідачу була надана відстрочка виконання рішення на 6 місяців до 09.12.2008р.

Дане рішення відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 20.06.08р., у зв”язку з чим факт наявності у відповідача заборгованості позивачем в сумі 142 893грн. 84коп. є преюдиціальним і відповідно до ст. 35 Господарського кодексу України не потребує доведення.

Відділом державної виконавчої служби Слов”янського міського районного управління юстиції постановою від 29.01.2009р. відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №36/62 від 20.06.2008р. в загальному розмірі 272392грн. 47коп.

Відповідно до постанови ВДВС від 24.06.2009р. виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №36/62 від 20.06.2008р. закінчено, у зв”язку із його повним та фактичним виконанням.

Відповідач основну суму боргу сплатив згідно наступних платіжних доручень:

-          №153 від 05.05.2009р. на суму 13008грн. 47коп.;

-          №1 від 20.05.2009р. на суму 60000грн.;

-          №376 від 29.05.2009р. на суму 69885грн. 37коп.

Таким чином, відповідач виконав в повному обсязі свої грошові зобов’язання перед позивачем згідно Договору №132 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 23.04.2007р. лише 29 травня 2009 року.

Оскільки відповідачем було неналежно виконано зобов”язання щодо оплати отриманого товару, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 03.04.2008р. по 28.05.2009р. у розмірі 39219грн. 21коп., 3% річних за період з 03.04.2008р. по 28.05.2009р. у сумі 4970грн. 76коп. та інфляційні з березня 2008р. по травень 2009р. у сумі 17496грн. 69коп.

За приписами частини 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача по даній справі є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від відповідача за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу, у виконання рішення господарського суду по справі №36/62, за період після набрання чинності зазначеного рішення до його повного невиконання.

Приписи ст.625 Цивільного кодексу України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації та 3% річних від простроченої суми за виконання грошового зобов’язання, і зокрема, за період, що утворився після прийняття судом рішення до його повного виконання.

Водночас, під час здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем не було враховано, що рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.08р. у справі №36/62, відповідачу була надана відстрочка виконання рішення на 6 місяців до 09.12.08р. на підставі ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Відстрочка –це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Таким чином, відповідач не повинен був виконувати судове рішення у період з

09.06.08р. по 09.12.08р., а нарахування позивачем за даний період інфляційних втрат та відсотків є неправомірним.

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо 3% річних, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір з% річних:

-          за період з 03.04.2008р.-15.04.2008р. включно (13 днів) відносно заборгованості у сумі 242 893грн. 84коп. складає 258грн. 82коп.;

-           за період з 16.04.2008р.-09.06.2008р. відносно заборгованості у сумі 142 893грн. 84коп. складає 632грн. 48коп.;

-           за період з 09.12.2008р.-04.05.2009р. включно (147 днів) відносно заборгованості у сумі 142 893грн. 84коп. складає 1 725грн. 76коп.;

-          за період з 05.05.2009р.-19.05.2009р. включно (15 днів) відносно заборгованості у сумі 129 885грн. 37коп. складає 160грн. 13коп.;

-           за період з 20.05.2009р.-28.05.2009р. включно (9 днів) відносно заборгованості у сумі 69 885грн. 37коп. складає 51грн. 70коп.;

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 4970грн. 76коп. задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних в сумі 2828грн. 89коп. за періоди з 03.04.08р. по 09.06.08р. та з 09.12.2008р.-28.05.2009р. включно.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні за період з березня 2008р. по травень 2009р. включно у сумі 17496грн. 69коп. Проте, перевіривши наданий розрахунок інфляційних такий складає 28441грн. 38коп. (за винятком періоду дії відстрочки виконання рішення). Отже, суд немає права виходити за межі позовних вимог, а тому інфляційні підлягають стягненню у розмірі17496грн. 69коп. Крім того, як вбачається з розрахунку зазначеному у позовній заяві загальний розмір інфляційних складає 35728грн. 97коп., але позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у сумі17496грн. 69коп.

Водночас, за прострочення виконання зобов’язання відповідач за умовами п.8.2 договору сплачує позивачу пеню у розмірі 0,08% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

          Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення пені в сумі 39219грн. 21коп. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає змісту статей 549-550 ЦК України, та ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд звертає увагу на те, що він здійснений за 421 день, однак відповідно до п.8.3 договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за даним договором здійснюється без обмеження строку, що не суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, яка передбачає нарахування штрафних санкцій за 6 місяців лише у тому випадку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зазначений розрахунок позивачем також здійснений без урахуванням наданої відповідачу відстрочки виконання рішення (за період з 03.04.2008р. по 28.05.2009р.)

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені:

-          за період з 03.04.2008р.-15.04.2008р. включно (13 днів) відносно заборгованості у сумі 242 893грн. 84коп. складає 1 725грн. 48коп.;

-           за період з 16.04.2008р.-29.04.2008р. включно (14 днів) відносно заборгованості у сумі 142 893грн. 84коп. складає 1 108грн. 79коп.;

-          за період з 30.04.2008р.-09.06.2008р. (40 днів) відносно заборгованості у сумі 142 893грн. 84коп. складає 3 748грн. 04коп.;

-          за період з 09.12.2008р.-04.05.2009р. включно (147 днів) відносно заборгованості у сумі 142 893грн. 84коп. складає 13 806грн. 12коп.;

-          за період з 05.05.2009р.-19.05.2009р. включно (15 днів) відносно заборгованості у сумі 129 885грн. 37коп. складає 1 281грн. 06коп.;

-          за період з 20.05.2009р.-28.05.2009р. включно (9 днів) відносно заборгованості у сумі 69 885грн. 37коп. складає 413грн. 57коп.

Враховуючи вищевикладене, розмір пені складає 22083грн. 06коп.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю „Гранум” с.Миколаїв, м.Слов”янськ, Донецької області є сільськогосподарським підприємством.

Відповідач зазначає, що наданий час існують надзвичайно низькі ціни на закупівлю сільськогосподарської продукції, що виробляються відповідачем. Стягнення штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції, якої вимагає позивач, серйозно підірве фінансовий стан відповідача та може призвести до його банкрутства.

Відповідно ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 3 статті 83 Господарського процессуального коддексу України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п.2.4 Роз'яснення ВАС України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» №02-5/293 від 29.04.1994 року вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та ін.

Що стосується ступеня виконання зобов'язання, то безперечним є той факт, що відповідач в повному обсязі виконав своє зобов'язання за договором №132 від 23.04.2007 року по сплаті вартості поставленого товару.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2008р. по справі №36/62, водночас зі стягненням з відповідача суми основного боргу в розмірі 142893,84грн, було також стягнуто і 3% річних, пеня, штраф, а також інфляційні на загальну суму 125724,71грн.

Згідно постанови ВДВС від 24.06.2009р. виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області по справі №36/62 від 20.06.2008р. було закінчено, у зв”язку із його повним та фактичним виконанням.

Таким чином, відповідач не тільки виконав своє основне зобов'язання за договором №132 від 23.04.2007 року, але і поніс відповідальність за порушення його умов.

Крім того, відповідач на даний час має скрутне фінансове становище, що підтверджується наступними документами:

-          балансом станом на 01.04.2010 року;

-          звітом про фінансові результати за 1 квартал 2010 року;

-          довідкою ПАТ «АК Промінвестбанк» від 08.06.2010р. про заборгованість ТОВ «Гранум».

Суд вважає можливим зменшити розмір санкцій, оскільки стягнення пені у повному об’ємі може привести до більш важких наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 39219грн. 21коп. підлягають частковому задоволенню у сумі 3 000грн.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов”язання, то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних за період прострочення оплати підлягаючими частковому задоволенню з вищевикладених підстав.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем надано договір №74/02/10 про надання правової допомоги від 15.02.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія”. Згідно з умовами даного договору, Виконавець зобов’язується надати Замовнику правову допомогу щодо судового урегулювання майнового спору із ТОВ”Гранум”, а саме: розробити план дій щодо стягнення із відповідача штрафних санкцій за договором 3132 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 23.04.2007р.; надавати усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника, пов”язаної із даним спором; здійснювати аналіз та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються спірним договором; організовувати, підготувати та провести позовну роботу за матеріалами, що були надані замовником з приводу майнового спору із ТОВ „Гранум”; здійснити нарахування пені, 3% річних, індексу інфляції за спірним договором; надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу; підготувати позовну заяву, у відповідності до вимог ст.54-57 ГПК України, з необхідними додатками до ТОВ „Гранум” для подачі її до господарського суду Донецької області; повідомити замовника про дату подання позовної заяви (п.2.1.1).

Відповідно до п.2.6 договору про надання правової допомоги для виконання передбачених ним зобов’язань та користування всіма наданими відповідно до договору правами, Виконавець призначив свого представника –адвоката Бонтлаба Василя Васильовича.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3280, видане на ім’я гр.Бонтлаб Василя Васильовича та копія посвідчення адвоката.

Крім того, надано акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 15.02.2010р. та акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 16.04.2010р. підписані та скріплені печатками Замовника та Виконавця, а також платіжне доручення №151 від 22.03.2010р., за яким Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” сплачено за надання адвокатських послуг згідно договору №74/02/10 про надання правової допомоги від 15.02.2010р.

Суд вважає дані документи належними у розумінні ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України доказами надання Позивачу правової допомоги, передбаченої вказаною угодою.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом №6/VI від 12.10.1999р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов’язкові для виконання.

У п.2 ст.33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовна заява підписана безпосередньо даним представником.

Але суд вважає необхідним обмежити розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, а також у зв”язку з неявкою адвоката у судове засідання. На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 2 000грн.

При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 970грн., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а з вимог немайнового характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто позивачем внесено державного мита на 353грн. 13коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.546, 549, ч.3 ст. 551, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, п.3 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум” с.Миколаївка, м.Слов”янськ, Донецької області про стягнення 61686грн. 66коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум” (84180 м.Слов”янськ, Донецької області, село Миколаївка, вул.Щорса,5, п/р26000301662272 в філії відділенні ПІБ в м.Слов”янськ, МФО 334561, ЄДРПОУ 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” (за адресою: вул. Ямська, 28А, м.Київ, 03038; п/р26001007100067 у ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ” у м.Києві, МФО 300658, ЄДРПОУ 25591321) пеню у розмірі 3 000грн., 3% річних у сумі 2828грн. 89коп., інфляційні у сумі 17496грн. 69коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 233грн. 26коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89грн. 24коп. та витрати пов”язані з наданням адвокатських послуг у сумі 2 000грн.

В решті частині позову відмовити.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” м.Київ видати довідку про повернення зайво сплаченого держмита у сумі 353грн. 13коп.

У судовому засіданні 08.06.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.06.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя