Рішення № 10002701, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 22/83                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс – 2007”, м.Луганськ, ЄДРПОУ 34641695,

до відповідача Науково-виробничого кооперативу „Бетослав”, м.Слов’янськ Донецької області, ЄДРПОУ 06903513,

про стягнення 47433,80 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Фролова Т.І. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Діоніс – 2007”, м.Луганськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Науково-виробничого кооперативу „Бетослав”, м.Слов’янськ Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 47433,80 грн., у тому числі 41000,00 грн. основного боргу, 5608,91грн. пені та 824,89 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором про переведення боргу №09/24-07 від 24.07.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору про переведення боргу №09/24-07 від 24.07.2009р.; акту пред’явлення векселів до платежу від 23.07.2009р.; листа №047 від 26.11.2009р. разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу; листа №01/07-10 від 29.01.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16, 509, 520, 526, 527, 530, 549, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Представник Позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковим погашенням заборгованості Відповідачем та фактично заявив стягнення у загальній сумі 42433,80 грн., у тому числі 36000,00 грн. основного боргу, 5608,91 грн. пені та 824,89 грн. 3% річних. Позовні вимоги підтримано з урахуванням викладеного.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як місцезнаходження Науково-виробничого кооперативу „Бетослав”, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

24.07.2009р. між Малим приватним підприємством „Сплав-плюс” (Первісний боржник), Науково-виробничим кооперативом „Бетослав” (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Діоніс-2007” (Кредитор) укладено договір про переведення боргу №09/24-07.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правових дій відносно заміни боржника у зобов’язанні за визначеннями ст.521 Цивільного кодексу України встановлюється у відповідності до положень ст.513 даного кодексу, згідно якої, правові дії відносно такої заміни здійснюються у тієї ж формі, що й правові дії, на підставі яких виникло основне зобов’язання.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктами 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Як вбачається з розділу договору „Місцезнаходження та реквізити сторін”, договір про переведення боргу №09/24-07 від 24.07.2009р. підписаний всіма учасниками правовідносин переведення боргу та скріплений печатками підприємств.

Згідно п.3 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Діоніс-2007” не заперечує проти зміни Первісного боржника Новим боржником і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цією угодою.

Зазначеним договором про переведення боргу регулюються відносини, пов’язані із зміною зобов’язаної сторони – Первісного боржника у зобов’язанні, що виникає із Акту пред’явлення векселя до сплати від 23.07.2009р., згідно якому Первісний боржник зобов’язаний сплатити суму за векселем Кредитору.

Відповідно до п.2 договору №09/24-07 від 24.07.2009р., Малим приватним підприємством „Сплав-плюс” переведено на Науково-виробничий кооператив „Бетослав” борг (грошове зобов’язання) у розмірі 44000,00 грн., що виник на підставі Акту пред’явлення векселя до сплати. Він зобов’язується зарахувати суму заборгованості, яка утворилась між Первісним боржником та Новим боржником за договором №01/01-09 від 01.09.2007р. в рахунок погашення заборгованості, що виникла між Первісним боржником та Кредитором по визначеному вище зобов’язанню.

З аналізу вказаних норм законодавства та дослідивши укладений правочин вбачається, що спірний договір є чинним та таким, що породжує права та обов’язки сторін. Отже, переуступка боргу є такою, що відбулась.

За визначеннями п.5 договору про переведення боргу, Науково-виробничий кооператив „Бетослав” зобов’язується виконати обов’язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах основного зобов’язання з встановленим строком виконання до 01.10.2009р.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

          Проте, виходячи зі змісту позовної заяви зобов’язання щодо сплати суми, визначеної договором, Науково-виробничий кооператив „Бетослав” станом на 01.10.2009р. у повному обсязі не виконано.

Як вбачається зі змісту листа №047 від 26.11.2009р., Відповідачем частково погашена заборгованість перед Позивачем, а саме на суму 3000,00 грн. (18.08.2009р. – 2000,00 грн.; 20.11.2009р. – 1000,00 грн.). Дані обставини у порядку ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

При цьому, матеріали справи містять лист Відповідача №01/07-10 від 29.01.2010р., яким останній повідомляє Позивача про незмогу виплати боргу у розмірі 41000,00 грн. та можливість виконання прийнятого на себе зобов’язання за договором №09/24-07 від 24.07.2009р. протягом лютого, березня 2010р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмови від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги мету встановлення правовідносин із Відповідачем, несплата визначеної суми останнім має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, що підлягають захисту відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Разом з тим, в ході судового провадження по данній справі Відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 5000,00 грн., у звязку з чим Позивачем зменьшено суму боргу у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

За вищевикладених обставин, приймаючи до уваги, що у порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання Відповідача перед Позивачем на суму 36000,00 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс-2007” щодо стягнення зазначеної суми боргу є правомірними, такими, що не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та підлягають задоволенню.

Пунктом 7 договору про переведення боргу №09/24-07 від 24.07.2009р. обумовлена відповідальність сторін за цим договором, яка визначається відповідно до чинного законодавства України.

Позивачем до стягнення заявлена пеня у розмірі 5608,91 грн., нарахована з урахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” станом на 01.04.2010р. та 3 % річних у розмірі 824,89 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення Відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум.

Враховуючи домовленість сторін, встановлену п.7 зазначеного договору, а також факт встановлення порушення Відповідачем зобов’язання щодо внесення передбачених договором платежів у визначені ним строки, застосування наведеної норми Цивільного кодексу України є правомірним, також, оскільки щодо її застосування чинним законодавством не визначено обмежень.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо стягнення 3% річних з урахуванням періоду, визначеного Позивачем станом на 01.04.2010р., за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку що вони підлягають задоволенню у сумі стягнення, яка дорівнює 617,42 грн.

Одночасно, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 5608,91 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Преамбулою Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, неустойка, мова про яку йдеться у наведеному Законі, є договірною, тобто такою, що визначається сторонами та повинна бути ними передбачена в укладеному правочині.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено обмеження щодо нарахування пені: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, наведені положення Закону не передбачають встановлений розмір неустойки, та у разі якщо договором не обумовлена відповідальність сторін, не можуть бути застосовані.

Як слідує зі змісту укладеного між сторонами правочину, сторони за договором №09/24-07 від 24.07.2009р. несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Однак, при цьому ними не встановлено право стягнення пені.

Отже, нарахування штрафних санкцій не передбачених договором є неправомірним.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 5608,91 грн. не підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс – 2007”, м.Луганськ, до Відповідача, Науково-виробничого кооперативу „Бетослав”, м.Слов’янськ Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 42433,80 грн., у тому числі 36000,00 грн. основного боргу, 5608,91грн. пені та 824,89 грн. 3% річних задовольнити частково.

2.Стягнути з Науково-виробничого кооперативу „Бетослав” (84105, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Свердлова,2, ЄДРПОУ 06903513, п/р26001000154001 у АТ „Індексбанк” м.Донецьк, МФО 33580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс – 2007” (91047, м.Луганськ, вул.Краснодонська, 1”з”, ЄДРПОУ 34641695, р/р2600601006221 у ЛФ АТ „Укрексімбанк”, МФО 304289) 36617,42 грн., у тому числі 36000,00 грн. основного боргу та 617,42 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Науково-виробничого кооперативу „Бетослав” (84105, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Свердлова, 2, ЄДРПОУ 06903513, п/р26001000154001 у АТ „Індексбанк” м.Донецьк, МФО 33580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс – 2007” (91047, м.Луганськ, вул.Краснодонська, 1”з”, ЄДРПОУ 34641695, р/р2600601006221 у ЛФ АТ „Укрексімбанк”, МФО 304289) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 409,32 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203,65 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.У судовому засіданні 01.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

7.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя