Рішення № 10002540, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 32/110пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Мацуха Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Красовська В.В. довіреність від 20.05.2010р.

від відповідача: Ботман О.О. довіреність від 30.11.09р.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово – промислова компанія „РОБІН ГУД” м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської міської ради м. Маріуполь

про визнання права власності.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово – промислова компанія „РОБІН ГУД” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необхідність визнання за ним права власності на нежитлове приміщення – торговий павільйон, що розташований за адресою: б-р 50 років Жовтня, 21 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, загальною площею 53,49кв.м.

Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог, про що зазначив під час судового засідання 15.06.2010р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

На підставі договору від 15.12.1995р. про право тимчасового користування на умовах оренди позивач був користувачем земельної ділянки площею 0,0026га, розташованої за адресою: м. Маріуполь, бульвар 50 років Жовтня, 21.

В подальшому, строк дії зазначеного договору продовжувався відповідними рішеннями виконавчого комітету Маріупольської міської ради.

02.08.04р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі площею 0,00535га, розташованої за адресою: м. Маріуполь, бульвар 50 років Жовтня, 21, строком на три роки.

Як зазначає позивач (та підтверджується матеріалами справи), під час користування землею ним самочинно було зведено павільйон – магазин № 11, який введено в експлуатацію 29.09.1997р., як об’єкт обслуговування населення.

Спірне майно було проінвентаризоване БТІ, про що свідчить технічний паспорт, який знаходиться в матеріалах справи.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України, статтею 317 ЦК України, а, також, Закон України „Про власність” встановлений зміст права власності, який полягає у праві володіння, користування та розпорядження власним майном.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи спірне майно було збудоване та прийнято в експлуатацію в 1997р.

До набрання чинності ЦК України (2003р.) момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно не пов’язувався з його державною реєстрацією (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Та обставина, що спірне майно введено в експлуатацію, як об’єкт малої архітектурної форми, не спростовує факту належності цього майна до об’єктів нерухомості.

При цьому, на момент його створення законодавства, яке б встановлювало, що об’єкт малої архітектурної форми є виключно рухомою річчю –не існувало.

Також, слід зазначити, що в подальшому (після збудування майна) були затверджені Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності № 296 від 04.09.06р. та Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності № 227 від 13.10.2000р. (які в теперішній час втратили чинність), в яких зазначалось, що стаціонарною малою архітектурною формою (кіоск, павільйон тощо) є споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30,0 кв.м.

Але, як вбачається з матеріалів справи, спірний об’єкт, який є предметом спору не має площу до 30,0 кв.м.

Той факт, що спірне майно за технічними характеристиками відповідає ознакам об’єкту нерухомості, які встановлені нормами Цивільного кодексу України, дозволяє позивачу наполягати на захисті свого права шляхом визнання права на нерухоме майно.

При цьому, суд зауважує, що спірне майно не є новоствореним за правилами ст. 331 Цивільного кодексу України, і тому, набуття права власності на нього не пов’язується з прийняттям його вдруге до експлуатації.

Доказів, які б підтверджували зміну (реконструкцію) спірного майна з моменту його створення (та/або після отримання земельних ділянок в користування) суду не надано.

З урахуванням обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово – промислова компанія „РОБІН ГУД” м. Маріуполь до Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово – промислова компанія „РОБІН ГУД” (87516, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Волгодонська, 7; ЄДРПОУ 13503837) на нежитлове приміщення – торговий павільйон, що розташований за адресою: б-р 50 років Жовтня, 21 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, загальною площею 53,49кв.м.

Рішення набирає законної сили 29.06.2010р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя