Рішення № 10002350, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 21/106                               

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальний центр сприяння бізнесу”, м. Ростов-на-Дону Російська Федерація

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Алде”, м. Донецьк Україна

3-я особа: Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька

про стягнення 39 000,49 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Кальян О.П. – дир.

відповідача: Лук’янець В.В. – дир., Саламатіна Н.В. – за дов.

3-ї особи: не з’яв.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальний центр сприяння бізнесу” подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Алде” 39 000,49 грн., у тому числі 30968,39грн. (114353,33 російських рублів) безпідставно утриманого податку на додану вартість і 8032,10грн. (29659,19 російських рублів) – відсотки за користування чужими коштами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:

- на виконання умов договору комісії № 24-10/К від 24.10.06р., укладеного між сторонами, відповідач надавав послуги з організації залізничних перевезень експортного вантажу – щебеня зі станції Каракуба Донецької залізниці до станції Ростов-на-Дону Російська Федерація (оплата залізничного перевезення по території України - зі станції Каракуба до станції Квашине-експорт);

- вантаж призначений для експорту, а послуги з перевезення є супутніми експорту такого товару;

- згідно п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування;

- для застосування ПДВ за ставкою 0% необхідно 2 умови: послуги мають бути супутніми експорту товарів і вартість таких послуг має бути включена до митної вартості товарів, що експортуються;

- у даному випадку ці дві умови дотримані, а тому надані відповідачем послуги мають оподатковуватись за ставкою 0%.

Відповідач позов не визнав із посиланням на:

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого „об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України”;

- п.6.2.4 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого „при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування, у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставка послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України.

На думку відповідача, операції з перевезення залізницею експортних вантажів між внутрішньою митницею і митницею на кордоні, тобто без перетину державного кордону України, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків. Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України в оглядовому листі № 01-8/1271 від 23.11.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про податки”. Державна податкова адміністрація України в листі від 18.05.2009р. № 10191/7/16-1517 „Про особливості окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” також зазначила, що „надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування, експедування, страхування вантажів, порти та інші підприємства, здійснюють обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснюють безпосередньо експорт таких товарів, право на застосування нульової ставки до операцій з надання перерахованих та подібних їм послуг, відсутнє. Зазначені послуги підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими Законом України „Про податок на додану вартість”, згідно з якими об'єкт оподаткування при наданні послуг визначається виходячи з їх місця поставки”.

Ухвалою від 02.06.2010р. з огляду на те, що рішення по даній справі може вплинути на взаємовідносини відповідача з податковою службою, господарський суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька свого представника у судове засідання не направила і свого ставлення до позову ніяким чином не висловила.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Алде”, яке є українським підприємством, про ведення судового процесу російською мовою судом залишене без задоволення, оскільки:

-          відповідно до ч.1 ст.10 Закону України „Про судоустрій України” „судочинство в Україні провадиться державною мовою”;

-          державною мовою в Україні є українська мова. (ст.10 Конституції України).

Аналогічне клопотання представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальний центр сприяння бізнесу”, яке є російським підприємством, не заявлялось.

Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами чинного законодавства щодо оподаткування ПДВ операцій з перевезення залізницею експортних вантажів. Відповідач наполягає на тому, що послуги перевізника надаються в межах України, вони не експортуються за межі митної території України, а тому підлягають оподаткуванню за ставкою 20%. Позивач дотримується іншої точки зору і наполягає на тому, що послуги залізниці є супутніми експорту товарів, вони включені до митної вартості товарів, що експортуються і повинні оподатковуватись за ставкою 0%.

Розгляд справи закінчено 09.06.2010р.

Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалася перерва до 15-00год. 15.06.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

24.10.2006р. у м. Донецьку між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Алде” (Комісіонер) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальний центр сприяння бізнесу” (Комітент) був укладений договір комісії № 24-10/К. Строк дії договору – з моменту підписання і до 31.12.2006р. (п.8.1 договору). Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що договір може бути пролонгований, якщо ні одна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомила іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору. Під час розгляду справи сторони не заявляли про розірвання договору, у зв’язку з чим він був пролонгований.

Відповідно до п.1.1 р.1 „Предмет договору” Комісіонер зобов’язався за винагороду від свого імені і за рахунок коштів Комітента надавати Комітенту послуги з організації залізничних перевезень щебеня.

Умовами зазначеного договору також передбачено:

- послуги з організації залізничних перевезень зі станції Каракуба Донецької залізниці до станції Квашине-експорт надаються на умовах постачання DAF – кордон Україна (п.1.2.);

- винагорода Комісіонера за послуги з організації залізничних перевезень складає 3% від вартості наданих послуг (п.1.5.);

- Комітент здійснює 100% передоплату вартості послуг з організації залізничних перевезень і винагороди Комісіонера (п.2.1.);

- грошові кошти, які поступили від Комітента Комісіонеру, не є власністю останнього, за виключенням винагороди і повинні використовуватись виключно для мети цього договору (п.2.3.).

На виконання умов договору комісії № 24-10/К, укладеного між сторонами, відповідач надавав послуги з організації залізничних перевезень експортного вантажу – щебеня зі станції Каракуба Донецької залізниці до станції Ростов-на-Дону Російська Федерація (оплата залізничного перевезення по території України - зі станції Каракуба до станції Квашине-експорт). Загалом протягом березня, червня, вересня, жовтня, листопада і грудня 2007 року відповідачем надано послуг з організації залізничних перевезень на загальну суму 571766,67 російських рублів (без ПДВ).

Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Алде” позивачу для оплати наданих послуг були виставлені рахунки на загальну суму 686120,00 російських рублів (з урахування ПДВ за ставкою 20% - 114353,33 російських рублів), в тому числі:

- в березні 2007р. на суму 143074,03рос.руб. (в т.ч. ПДВ 23845,67рос.руб.);

- в червні 2007р. на суму 73157,44рос.руб. (в т.ч. ПДВ 12192,90рос.руб.);

- в вересні 2007р. на суму 105596,71рос.руб. (в т.ч. ПДВ 17599,45рос.руб.);

- в жовтні 2007р. на суму 150014,30рос.руб. (в т.ч. ПДВ 25002,38рос.руб.);

- в листопаді 2007р. на суму 53658,94рос.руб. (в т.ч. ПДВ 8943,16рос.руб.);

- в грудні 2007р. на суму 160618,58рос.руб. (в т.ч. ПДВ 26769,76рос.руб.).

Зазначені суми позивачем були оплачені в повному обсязі, в тому числі з урахування ПДВ за ставкою 20%, що не заперечується відповідачем.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

- згідно ч.1 ст.274 Митного Кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, що була фактично оплачена чи яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України;

- відповідно до ч.2 ст.274 Митного Кодексу України до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; комісійні та брокерські винагороди; ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються;

- згідно пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про ПДВ” при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг ставка податку складає 0% до бази оподатковування;

- відповідно п. 1.14 ч.1 ст.1 Закону України “Про ПДВ” супутні послуги – це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються;

- згідно наданих позивачем вантажних митних декларацій вартість перевезення була включена в митну вартість товарів що експортувалися;

- при оплаті послуг з організації залізничних перевезень експортних вантажів (щебеня) позивачем була сплачена і сума податку на додану вартість у розмірі 114353,33 російських рублів, яка еквівалентна 30968,39грн.;

- відповідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно,

господарський суд вважає, що:

-          грошові кошти у сумі 114353,33 російських рублів (еквівалент 30968,39грн.), відповідачем отримані від позивача без достатніх на те підстав;

-          позовні вимоги в частині стягнення 30968,39грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

Вимоги в частині стягнення 8032,10грн. (29659,19 російських рублів) – відсотки за користування чужими коштами задоволенню не підлягають, оскільки позивачем факт користування відповідачем коштами у сумі 114353,33 російських рублів не доведений (за твердженням відповідача, не спростованим позивачем, кошти за транспортування експортного вантажу, у тому числі ПДВ 114353,33 російських рублів, ним були перераховані перевізнику).

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.274 Митного Кодексу України, Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.1212 Цивільного кодексу України і керуючись ст.ст. 43, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Алде” (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Патріотична, 52, адреса для листування: 83052, м. Донецьк, вул. Гриневича, 9/52, п/р 2600601518867 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 334817, код ЄДРПОУ 32688857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальний центр сприяння бізнесу” (344082, м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, вул. Оборони, 24, ІНН 6164252174, КПП 616401001, банківські реквізити невідомі) 39 000,49 грн. основного боргу, 390,00грн. – на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. – на відшкодування витрат по сплаті послуг iнформацiйно-технiчного забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя