Рішення № 10002078, 15.06.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2010 р. Справа № 06/34-91 Суддя господарського суду Волинської області Дем’як В.М., розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод», м. Херсон

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м. Луцьк

про розірвання договору та стягнення 176452 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Омельчук М.М. (дов. № 1421-19 від 22.03.2010р.)

Суть спору: позивач - Закрите акціонерне товариство «Херсонський нафтопереробний завод» звернувся до суду із позовом до відповідача – Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про розірвання договору банківського рахунку, стягнення 170000 грн. та пені в сумі 6452 грн. 40 коп. за несвоєчасне проведення перерахування коштів.

В підтвердження позовних вимог посилається на договір банківського рахунку № 20 від 18.02.2010р.; лист № 17-77 від 23.02.2010р., № 17-78 від 24.02.2010р., № 17-79 від 03.03.2010р., № 17-81 від 04.03.2010р.; повідомлення про розірвання договору № 12-юр-145 від 11.03.2010р.; платіжне доручення № 1 від 21.04.2010р., № 3 від 04.03.2010р., № 6 від 24.02.2010р., № 1 від 23.02.2010р.; виписки з банківського рахунку від 22.02.2010р., від 02.03.2010р., від 01.03.2010р.; лист № 12-юр-149 від 18.03.2010р.; лист – відповідь № 01/03-242 від 04.03.2010р.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув, разом з тим, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника.

Оглянувши докази, які містяться в матеріалах справи, суд відхилив вказане клопотання у зв’язку із їх достатністю.

Відповідач у відзиві, його повноважний представник в судовому засіданні заявили про безпідставність позовних вимог з тих підстав, що 12.02.2009р. постановою Правління НБУ №68 з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу й активів КБ "Західінкомбанк" ТОВ, докладної оцінки його фінансового стану та вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності та ліквідності, стабілізації діяльності, усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення його фінансового стану строком на 1 рік (з 13.02.2009р. до 12.02.2010року) призначено тимчасову адміністрацію.В даний час банком та інвестором здійснюються практичні заходи, спрямовані на відновлення своєчасного та повного проведення розрахункових операцій з поточних рахунків за платіжними документами клієнтів Банку.

Також відповідач зазначив, що ключовим заходом є надання рефінансування, яке дасть можливість банку здійснити раніше не проведені платежі та безперешкодно здійснювати інші розрахунки з їх поточних рахунків. Проте, НБУ зволікає з виконанням своїх обов'язків, передбачених вищевказаною програмою, а тому фінансове становище ПАТ "Західінкомбанк" залишається складним.

Представник ПАТ "Західінкомбанк" не заперечує, що станом на 10.06.2010р. на розрахунковому рахунку позивача міститься 170000 грн. Водночас, відповідач не оспорює права власності на кошти, які знаходяться на поточному рахунку клієнта, про що свідчить і виписка по рахунку.

Крім того, вимогу позивача про стягнення з Банку пені в розмірі 6452 грн. 40 коп. вважає необґрунтованою та незаконною з тих підстав, відповідно до ст. 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у випадку порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0.1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

встановив:

18 лютого 2010 року між Закритим акціонерним товариством «Херсонський нафтопереробний завод» та Публічним акціонерного товариства «Західінкомбанк», від імені якого діяла його Херсонська філія, було укладено договір банківського рахунку № 20.

Відповідно до умов вказаного договору, банк зобов’язався відкрити клієнту рахунки в національній та іноземній валютах, здійснювати по них всі види розрахунково – касових операцій, в т.ч. забезпечити своєчасне зарахування коштів на рахунки клієнта згідно діючого законодавства та нормативний актів НБУ.

Відповідно до п. 3 договору № 20 від 18.02.2010р., сторони погодили, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, дотримуючись вимог чинного законодавства.

23.02.2010р. ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод» подало до відповідача платіжне доручення №1 про перерахування плати за землю в сумі 145300 грн., одержувачем якої є Державне казначейство України.

Платіжне доручення №1 від 23.02.2010р. установою банку не було виконано.

24.02.2010р. ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод» подало до відповідача платіжне доручення №6 про перерахування плати за спожиту електроенергію в сумі 145300 грн., одержувачем якої є ЗАТ «Херсонобленерго», водночас, відкликавши платіжне доручення №1 у зв’язку із його непроведенням установою банку.

Платіжне доручення №6 від 24.02.2010р. банком виконано не було.

04.03.2010р. позивач повторно подав відповідачу платіжне доручення № 3 про перерахування плати за спожиту електроенергію в сумі 24700 грн., одержувачем якої є ЗАТ «Херсонобленерго».

Платіжне доручення №3 від 04.03.2010р. банком виконано не було.

В свою чергу, ПАТ «Західінкомбанк», розглянувши листи ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод», 04.03.2010р. надало останньому відповідь, з якої слідує, що на вказану дату у банку немає достатньо коштів для їх виконання. При цьому відповідачем було запропоновано сплатити вказані кошти в рахунок погашення кредитних заборгованостей перед ним засновників товариства.

11.03.2010р. позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання з 01.04.2010р. договору банківського рахунку № 20 від 18.02.2010р. у зв’язку із невиконанням його істотних умов. Залишок коштів на своєму розрахунковому рахунку № 2600110117717 в сумі 170000 грн. просив перерахувати на поточний рахунок № 2600011087 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093, код ЄДРПОУ 34785383.

Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та виконання.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору банківського рахунка. Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Разом з тим, відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи підтверджено істотне порушення відповідачем - ПАТ «Західінкомбанк» умов договору від 18.02.2010р., що виразилось у завданні матеріальної шкоди позивачеві – ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод» шляхом несвоєчасної сплати останнім коштів за зобов’язаннями перед третіми особами.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача щодо розірвання договору банківського рахунку № 20, укладеного 18.02.2010р. між Закритим акціонерним товариством «Херсонський нафтопереробний завод» та Публічним акціонерного товариства «Західінкомбанк» за рішенням суду.

Статтею 1074 цього Кодексу України однозначно зазначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, рішення суду щодо обмеження права розпорядження позивачем грошовими коштами не має.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пп. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Стаття 41 Конституції України визнає право приватної власності непорушним.

З огляду на невиконання відповідачем умов договору банківського рахунку № 20 від 18.02.2010р., а також на те, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 43 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, заперечення відповідача є безпідставними, а позовні вимоги щодо зобов’язання банку перерахувати залишок коштів в розмірі 170000 грн. з поточного рахунку ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод» № , відкритого у ПАТ “Західінкомбанк”, на поточний рахунок ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод» № 2600011087 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093, код ЄДРПОУ 34785383, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже підлягають задоволенню.

Статтею 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлені строки проведення переказу та відповідальність банку, що обслуговує платника, за порушення зазначених строків.

Відповідно до ст. 32 зазначеного Закону передбачено, що у випадку порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Проте укладеним між сторонами договором від 18.02.2010р. взагалі не передбачено відповідальності банку у вигляді пені за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ.

Відповідно до п.1 ст. 546, п.1 ст.549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.          

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 6452 грн. 40 коп. пені відсутні.

          Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 319, 321, 525, 526, 546, 547, 549, 1066, 1074, 1075 Цивільного кодексу України, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Договір банківського рахунку № 20 від 18.02.2010р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Херсонський нафтопереробний завод» та Публічним акціонерного товариства «Західінкомбанк» розірвати.

3. Зобов’язати публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк” (м. Луцьк, п-т Перемоги,15, код ЄДРПОУ 19233095) перерахувати залишок коштів в розмірі 170000 грн. з поточного рахунку № 2600110117717 Закритого акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» (м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, код ЄДРПОУ 34785383), відкритого у ПАТ “Західінкомбанк”, на поточний рахунок ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод» № 2600011087 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093, код ЄДРПОУ 34785383.

          4. У задоволенні позову про стягнення з відповідача 6452 грн. 40 коп. пені відмовити.

          5. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” (м. Луцьк п-т Перемоги, 15 код ЄДРПОУ 19233095) на користь Закритого акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» (м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, код ЄДРПОУ 34785383, р/р № 2600011087 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 352093, код ЄДРПОУ 34785383) 1785 грн. витрат, пов’язаних з оплатою держмита, 233 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя