Рішення № 10002013, 17.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2010Справа №2-22/2880-2010 За позовом – ЗАТ «Ліго», 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 8

до відповідача – Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко, м. Ялта, смт Сімеїз, вул. В. Луговського, 6

про стягнення 319961,11 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Спірін О.Л., представник, дов від 08.06.2010 року

від відповідача – Пилипенко С.О., представник, дов від 12.05.2010 року

Обставини справи:

Позивач – ЗАТ «Ліго» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 319961,11 грн. як безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, посилаючись на те, що між Фондом майна АР Крим та позивачем укладені договори оренди № 52 від 27.01.2006 року та № 200 від 03.03.2006 року державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі відповідача, якими не передбачена оплата земельного податку орендарем, але, як вважає відповідач, позивач користується орендованим майном, фактично користується і земельною ділянкою, на якій розташоване вказане майно, тому, на думку відповідача, позивач повинен компенсувати сплату земельного податку, у зв’язку з чим відповідач виставляв позивачу рахунки на суму 319966,10 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

Відповідно до нижченаведених платіжних доручень відповідач отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 319961,11 грн., а саме: за платіжним дорученням № 6 від 09.03.2006 року - 2223,42 грн.; № 9 від 18.04.2006 року - 9056,59 грн.; № 3 від 10.05.2006 року - 9236,80 грн.; № 6 від 04.08.2006 року - 9236,80 грн.; № 3 від 19.08.2006 року - 18476,60 грн.; № 8 від 22.09.2006 року - 9236,80 грн.; № 3 від 27.10.2006 року - 9236,80 грн.; № 8 від 15.11.2006 року - 9238,80 грн.; № 2 від 12.12.2006 року – 9236,80 грн.; № 7 від 13.12.2006 року – 6236,80 грн.; № 3 від 14.12.2006 року – 3000,00 грн.; № 8 від 06.04.2007 року - 9236,80 грн.; № 6 від 27.04.2007 року - 18468,60 грн.; № 8 від 31.05.2007 року - 18473,60 грн.; № 7 від 27.06.2007 року - 9236,80 грн.; № 41 від 15.08.2007 року - 9236,80 грн.; № 53 від 11.09.2007 року - 9236,80 грн.; № 61 від 22.10.2007 року - 9236,66 грн.; № 82 від 08.11.2007 року - 9236,66 грн.; № 99 від 07.12.2007 року - 9236,66 грн.; за квитанцією б/н від 12.02.2008 року - 4331,38 грн.; за квитанцією б/н від 29.02.2008 року - 6331,48 грн.; № 167 від 10.04.2008 року - 6631,38 грн.; № 195 від 08.05.2008 року - 12663,00 грн.: № 201 від 05.06.2008 року - 12662,76 грн.; № 213 від 27.06.2008 року - 20500,00 грн.; № 217 від 10.07.2008 року - 6331,38 грн.; № 55 від 27.01.2009 року - 3000,00 грн.; № 56 від 27.01.2009 року - 1525,65 грн.; № 57 від 29.01.2009 року - 2000,00 грн.; за квитанцією б/н від 12.02.2009 року - 7268,01 грн.; за квитанцією б/н від 25.08.2009 року - 10000,00 грн.; за квитанцією б/н від 26.08.2009 року - 10000,00 грн.; за квитанцією б/н від 27.08.2009 року - 10000,00 грн.; за квитанцією б/н від 28.08.2009 року - 10705,47 грн.

Позивач вказує на те, що вказана сума грошових коштів сплачена ним помилково, в графі «призначення платежу» також помилково вказано «компенсація податку на землю».

Між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Закритим акціонерним підприємством «Ліго» були укладені Договір оренди державного нерухомого майна від 27.01.2006 року, реєстр № 52 та Договір оренди державного нерухомого майна від 03.03.2006 року, реєстровий № 200.

Пунктами 5.6 Договорів оренди № 52 та № 200 передбачено укладання між ЗАТ «Ліго» та Балансоутримувачем державного майна (Відповідачем) договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

На виконання вказаних пунктів договорів, між позивачем та відповідачем були укладені договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 08.02.2006 року та договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 03.04.2006 року, але вказані договори не передбачають сплату ЗАТ «Ліго» відповідачу земельного податку.

Договори оренди № 52 та № 200 не містять зобов'язань позивача сплачувати або відшкодовувати Відповідачу земельний податок.

Пунктами 6.5 Договорів оренди № 52 та № 200 передбачено, що орендар, тобто ЗАТ «Ліго» має право самостійно вирішувати питання землекористування після підписання договору оренди згідно з вимогами чинного законодавства України.

Але, під час розгляду даної справи суду не було надано належних доказів укладення ЗАТ «Ліго» таких договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, слід звернути увагу на наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.03.2010 року у справі № 15/225/09 встановлено, що умовами договорів, укладених між Спеціалізованим санаторієм ім. М.О. Семашко та ЗАТ «Ліго» не передбачено обов'язку ЗАТ «Ліго» компенсувати витрати Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко по сплаті земельного податку.

Крім того, суд також встановив, що сплата таких платежів як податки є прямими платежами, які повинні перераховуватись безпосередньо особами, зобов'язаними здійснювати такі податки відповідно до вимог чинного законодавства України, та не передбачають можливості сплати таких податків за інших осіб, навіть за умови відшкодування за договором. За умови здачі в оренду будівель податок із земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах, тобто в даному випадку саме Спеціалізованим санаторієм ім. М.О. Семашко.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, кошти в сумі 319961,11 грн. підлягають поверненню відповідачем, як такі, що отримані без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт повернення позивачу отриманих коштів в сумі 319961,11 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17 червня 2010 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко (м. Ялта, смт Сімеїз, вул. В. Луговського, 6, рахунок № 35227001000107 в УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 05450268) на користь ЗАТ «Ліго» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 8, рахунок № 26009047943700 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 23796148) 319961,11 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

3.          Стягнути з Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко (м. Ялта, смт Сімеїз, вул. В. Луговського, 6, рахунок № 35227001000107 в УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 05450268) на користь ЗАТ «Ліго» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 8, рахунок № 26009047943700 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 23796148) 3199,61 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко (м. Ялта, смт Сімеїз, вул. В. Луговського, 6, рахунок № 35227001000107 в УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 05450268) на користь ЗАТ «Ліго» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 8, рахунок № 26009047943700 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 23796148) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.