Постанова № 10001813, 10.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 червня 2010 р. № 11/280 (05-5-11/19465) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне поданнязаступника прокурора м.Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р.

у справі№11/280

господарського суду м.Києва

за позовомзаступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до ТОВ "Бінат Лтд"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаГоловне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

простягнення 2 537 145,37 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Волошенюк О.М.,

від відповідача:Гулик О.М.,

від третьої особи:Кузьменкова Ю.М.,

від прокуратури:Попенко О.С. —прокурор відділу

Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 15.09.2009 р. у справі №11/280 (з урахуванням ухвали від 12.11.2009 р. у справі №11/280 про виправлення описки) (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Бінат ЛТД" на користь місцевого бюджету (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) пеню в розмірі 2537145,37 грн.; в доход Державного бюджету України —державне мито у розмірі 25 371,45 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ТОВ "Бінат ЛТД" було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. у справі №11/280 (судді: Гарник Л.Л., Верховець А.А., ІваненкоЯ.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Бінат Лтд" задоволено частково: рішення господарського суду м.Києва від 15.09.2009 р. у справі №11/280 змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінат ЛТД" (код 22865976, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь місцевого бюджету (р/р 37116001002659, банк ГУДКУ міста Києва, МФО 820019, код 26199097, одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пеню у розмірі 223 339 (двісті двадцять три тисячі триста тридцять дев’ять) грн. 02 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінат ЛТД" (код 22865976, м.Київ, вул.Кіквідзе, 13, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 2 233,39 грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати накази.". Повернуто ТОВ "Бінат ЛТД" з Державного бюджету України 1 116,95 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

У касаційному поданні заступник прокурора м.Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №11/280 та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2009р. у справі №11/280, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст.1, ч.ч. 1, 4, 7 ст.3, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4, ст.ст. 231, 343 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1, п. 1 ч.2 ст. 11, ч.ч. 1, 4 ст.202, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст.628, ч. 1 ст. 629, ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч.1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548, ч.ч. 1, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 1, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки: по-перше, пеня у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення виконання покупцем зобов'язання з оплати земельної ділянки передбачена умовами двостороннього договору, укладеного згідно з вимогами цивільного законодавства, який відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами; по-друге, обмеження граничного розміру пені, встановленого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не стосується спірних правовідносин, оскільки вищевказаний закон не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокуратури, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

08.02.2007 р. Київською міською радою було прийнято рішення №142/803 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Бінат ЛТД" для експлуатації та обслуговування продовольчого магазину з подальшою реконструкцією під продовольчий торговий центр на вул.Лебедєва-Кумача, 2 у Солом'янському районі м.Києва".

На виконання вказаного рішення 10.05.2007 р. між ТОВ "Бінат ЛТД" як покупцем (відповідач) та Київською міською радою як продавцем (позивач) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, предметом якого є придбання ТОВ "Бінат ЛТД" земельної ділянки площею 0,2992 га по вул.Лебедєва-Кумача, 2 у Солом’янському районі м.Києва.

10.05.2007 р. договір було посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №1332.

Згідно з п. 2 договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 5 829 662,00 грн., причому 371 114,55 грн. із зазначеної суми ТОВ "Бінат ЛТД" було сплачено в якості авансу до укладення договору, а решта коштів у розмірі 5458 547,45 грн. могла сплачуватися в розстрочку до 25.12.2007 р. рівними частками до 25 числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі продажу.

Згідно з п. 4.2 договору у випадку прострочення покупцем виконання зобов'язань, встановлених умовами розділу другого цього договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За умовами договору відповідач повинен був сплатити кошти у розмірі 682318,43 грн. до 25.05.2007 р., 682 318,43 грн. —до 25.06.2007 р., 682318,43 грн.—до 25.07.2007 р., 682 318,43 грн. —до 25.08.2007 р., 682318,43 грн. —до 25.09.2007 р., 682 318,43 грн. —до 25.10.2007 р., 682318,43 грн. до 25.11.2007 р., 682 318,44 грн. —до 25.12.2007 р., однак фактично відповідачем було сплачено 29.10.2007 р. —458547,45 грн., 23.11.2007 р. —529 792,00 грн., 26.11.2007 р. —200 000,00 грн., 13.12.2007р.—900 000,00 грн., 20.12.2007 р. —2 370 208,00 грн., 24.12.2007р. —1000000,00 грн., тобто несвоєчасно здійснено обумовлені договором платежі.

У зв'язку з порушенням ТОВ "Бінат ЛТД" умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.05.2007 р. щодо строків сплати грошових коштів, заступник прокурора м.Києва звернувся до господарського суду м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ТОВ "Бінат ЛТД" про стягнення з відповідача (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) пені за порушення строків виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.05.2007 р. в розмірі 2537 145,37 грн. на підставі ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, ст. 121 Конституції України, ст.361 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою господарського суду м.Києва від 27.07.2009 р. у справі №11/280 залучено до участі у справі Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2537145,37 грн., господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.05.2007 р. своєчасно не здійснив обумовлені договором платежі, у зв'язку з чим підлягає стягненню пеня в розмірі, встановленому п. 4.2 договору.

Змінюючи рішення господарського суду першої інстанції, задовольняючи позов у частині стягнення з відповідача 223 339,02 грн. пені та відмовляючи в іншій частині позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, за порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.05.2007 р. щодо строків здійснення обумовлених договором платежів, з відповідача підлягає стягненню пеня, розмір якої слід визначати з врахуванням норм ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з якими розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у зв'язку з чим стягненню підлягає пеня у розмірі 223339,02 грн.; по-друге, відповідачем до винесення судом першої інстанції рішення у справі не було подано до суду заяву про застосування судом позовної давності, у зв'язку з чим позовна давність до вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань не застосовується.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача 223 339,02 грн. пені (з врахуванням обмежень, встановлених законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Предметом позову є стягнення пені за невиконання відповідачем договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.05.2007 р., укладеного між позивачем і відповідачем, щодо строків сплати грошових коштів за земельну ділянку, на підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно зі ст.ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, висновки господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, є цілком обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про непоширення дії Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів (до яких скаржник відносить і нараховану за невиконання договірних зобов'язань пеню) не можуть бути взяті до уваги, оскільки: по-перше, відповідно до преамбули цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; по-друге, позовні вимоги прокурора обґрунтовано саме невиконанням відповідачем договірних зобов'язань зі своєчасної сплати грошових коштів за земельну ділянку за цивільно-правовою угодою купівлі-продажу земельної ділянки (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України); по-третє, доводи касаційної скарги також обґрунтовано нормами ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України (згідно з якими сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а двосторонній договір, укладений згідно з вимогами цивільного законодавства, підлягає обов'язковому виконанню сторонами на встановлених ним умовах).

За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. у справі №11/280 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 р. №8-рп/2010 визначення у ч. 3 ст.125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора м.Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. у справі №11/280 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №11/280—без змін.

ГоловуючийК.Грейц Судді:О.Глос С.Бакуліна