Рішення № 10001140, 10.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.10 р.                     Справа № 38/66                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Автокард” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотек” м.Донецьк

про стягнення 12 987,90грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Зайцева Н.А. – за дов. №105/04 від 19.04.2010р.

Суть спору:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Автокард” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотек” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 20178,45грн., пені у розмірі 705,71грн., 3% річних у розмірі 103,78грн., а всього 20 987,94грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №АК 3330 від 22.05.2008р. з додатками, акт приймання-передачі товарів і послуг від 31.12.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

24.03.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/1581 від 22.03.2010р., з якого вбачається, що станом на 22.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Екотек” м.Донецьк (ідентифікаційний код 31832519) значиться як юридична особа та розташоване за адресою: 83114, м.Донецьк вул.Університетська,104. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

30.03.2010р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи правовстановлюючі документи. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

20.04.2010р. позивач надав суду клопотання №283 від 16.04.2010р., в якому підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 20178,45грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 705,71грн. та 3% річних у розмірі 103,78грн. Крім того, позивач просить суд розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

20.04.2010р. відповідач надав суду клопотання від 19.04.2010р., в якому просить суд зобов’язати позивача виконати вимоги ст.56 ГПК в частині належного направлення відповідачу копії позовної заяви із додатком. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

Відповідач 22.04.2010р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 13.01.2010р. відповідачем здійснена перша часткова оплата у сумі 26 000,00грн., 19.01.2010р. та 22.01.2010р. було здійснено дві часткові оплати у сумі по 500,00грн. кожна. Станом на момент подання позову до суду сума боргу склала 20178,45грн.

Оскільки договором не встановлений строк виконання обов’язку, а позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості, відповідач з посиланням на ч.2 ст.530 ЦК України вважає, що позивач не має юридичних підстав звертатися до суду з заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, відповідач просить суд у задоволенні позову про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення оплати на суму 20987,94грн. позивачу відмовити.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

11.05.2010р. відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд продовжити строк розгляду справи, у зв’язку з необхідністю отримання відповіді на пропозицію відповідача укласти мирову угоду з метою мирного та добровільного врегулювання спору.

Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

11.05.2010р. позивач надав суду пояснення №543 від 07.05.2010р., у яких зазначив, що пунктом 2.6 договору передбачено, що сторони щомісячно проводять передачу товарів та послуг, а також звірення взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту.

31.12.2009р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі товарів та послуг та звірення розрахунків за договором №АК3330. Відповідно до даного акту, заборгованість станом на день підписання акту становить 47178,45грн.

Пункт 5.2 договору передбачає, що у випадку виникнення заборгованості відповідач гарантує погашення заборгованості, що виникла в 5 денний строк з моменту фактичного отримання підтверджуючих документів (акта приймання-передачі товарів та послуг та звірення розрахунків).

Таким чином, оскільки жодних доказів повного виконання обов’язку, передбачених пунктом 5.2 договору відповідач не надав та у судовому засіданні керівник відповідача визнав позов у повному обсязі, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Пояснення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

11.05.2010р. сторони звернулися до суду з клопотанням, в якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2010р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 10.06.2010р., у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

11.05.2010р. відповідач надав суду супровідний лист, у якому просить суд залучити до матеріалів справи копії правовстановлюючих документів. Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

27.05.2010р. на адресу суді від позивача надійшли письмові пояснення №291 від 20.05.2010р.

В наданих поясненнях позивач повідомив суду про відмову від укладання мирової угоди з відповідачем та надав копії банківських виписок про часткову оплату відповідачем заборгованості.

Пояснення та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

09.06.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог №299 від 08.06.2010р. в якій зазначив, що 07.06.2010р. відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості 8000,00грн. у зв’язку з чим, розмір заборгованості відповідача становить 12178,41грн.

Заява та додані до неї документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті сторони були ознайомлені з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          22.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕKOTEK” ( за договором – клієнт ) та Закритим акціонерним товариством “Автокард” (за договором – компанія) було укладено договір № АК 3330 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору компанія від свого імені, за дорученням і за рахунок клієнта, за винагороду придбає у торгових мережах нафтопродукти, інші товари і послуги (далі-товар) для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта на території України.

Компанія від свого імені, за дорученням і за рахунок клієнта, за винагороду придбає у торгових мережах послуги по заправці нафтопродуктами, послуги дорожнього сервісу (далі-послуги) для забезпечення обслуговування автотранспортних коштів клієнта за межами території України (п.1.2 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили порядок розрахунків.

Так, пунктом 2.1 договору встановлено, що клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії грошові кошти у розмірі і на умовах, обумовлених сторонами у додатку №2 до договору.

Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг зараховується компанією на підставі отриманих від торгових мереж документальної і технологічної (блокування суми) інформації по операціям клієнта (п.2.2).

Ціни на товари на території України відповідають поточним готівковим (безготівковим) роздрібним цінам торгових мереж. Про поточні ціни на нафтопродукти клієнт інформується компанією у інформаційному листі. Інформаційний лист надається по вимозі клієнта. Поточна ціна фіксується у первісному документі на дату проведення операції (п.2.3).

Пунктом 2.6 договору встановлено, що сторони щомісячно проводять передачу товарів і послуг, а також звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту. При відсутності протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту письмової заяви клієнту з вказанням причин неможливості підписання акту, товари і послуги за договором вважаються прийнятими клієнтом у повному обсязі та без зауважень.

Розділом 5 договору визначена відповідальність сторін. У випадку виникнення заборгованості перед компанією, клієнт гарантує погашення наявної заборгованості у 5 денний термін з моменту фактичного отримання підтверджених документів (акту приймання-передачі товарів і послуг і звірки розрахунків). У випадку порушення вищезазначеного терміну оплати клієнт гарантує виплату компанії пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної на момент виникнення заборгованості, від суми наявної заборгованості за кожний день прострочки платежу. Моментом виникнення заборгованості вважається перше число місяця, наступного за звітним періодом протягом якого виникла заборгованість (п.5.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до строку, зазначеного у останній виданій (додатково отриманої або заміненої) картки, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов’язань по договору (п.8.1 договору).

Договір з додатками підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір № АК 3330 від 22.05.2008р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

Відповідно до умов договору № АК 3330 від 22.05.2008р. між сторонами 31.12.2009р. був підписаний акт приймання-передачі товарів і послуг та звірення розрахунків за нафтопродукти і послуг, з якого вбачається, що станом на 01.01.2010р. сума заборгованості клієнта перед компанією по договору складає 47178,45грн.

Вищезазначений акт приймання-передачі товарів і послуг та звірення розрахунків за нафтопродукти і послуг від 31.12.2009р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку виникнення заборгованості перед компанією, клієнт гарантує погашення наявної заборгованості у 5 денний термін з моменту фактичного отримання підтверджених документів (акту приймання-передачі товарів і послуг і звірки розрахунків). У випадку порушення вищезазначеного терміну оплати клієнт гарантує виплату компанії пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної на момент виникнення заборгованості, від суми наявної заборгованості за кожний день прострочки платежу. Моментом виникнення заборгованості вважається перше число місяця, наступного за звітним періодом протягом якого виникла заборгованість.

Відповідач зобов’язання щодо оплати товару та послуг за договором виконав частково здійснивши оплату 13.01.2010р. у розмірі 26 000,00грн., 19.02.2010р. у розмірі 500,00грн. та 22.02.2010р. у розмірі 500грн., а також під час розгляду справи 07.06.2010р. у розмірі 8000,00грн., а всього 35000,00грн.

Факт здійснення оплати відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Таким чином, оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем, у нього виникла заборгованість у розмірі 12 178,41грн., у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно п.5.2 договору у розмірі 705,71грн. та 3% річних у розмірі 103,78грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №АК 3330 від 22.05.2008р. з додатками, акт приймання-передачі товарів і послуг від 31.12.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву №б/н від 22.04.2010р., клопотання від 11.05.2010р. правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку виникнення заборгованості перед компанією, клієнт гарантує погашення наявної заборгованості у 5 денний термін з моменту фактичного отримання підтверджених документів (акту приймання-передачі товарів і послуг і звірки розрахунків). Моментом виникнення заборгованості вважається перше число місяця, наступного за звітним періодом протягом якого виникла заборгованість.

Акт приймання-передачі товарів і послуг та звірення розрахунків за нафтопродукти і послуги був підписаний сторонами 31.12.2009р.

Заборгованість відповідача перед позивачем згідно вказаного акту станом на 01.01.2010р. складає 47178,45грн.

Відповідач зобов’язання щодо оплати заборгованості в строки обумовлені п.5.2 договору в повному обсязі не виконав, а здійснив часткову оплату заборгованості 13.01.2010р. у розмірі 26 000,00грн., 19.02.2010р. у розмірі 500,00грн. та 22.02.2010р. у розмірі 500грн., а також під час розгляду справи 07.06.2010р. у розмірі 8000,00грн., а всього 35000,00грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 12178,41 грн. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача викладені у відзиві на те, що договором не встановлений строк виконання зобов’язання, а тому позивач не має юридичних підстав звертатися до суду з заявою про стягнення заборгованості.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку виникнення заборгованості перед компанією, клієнт гарантує погашення наявної заборгованості у 5 денний термін з моменту фактичного отримання підтверджених документів (акту приймання-передачі товарів і послуг і звірки розрахунків). Моментом виникнення заборгованості вважається перше число місяця, наступного за звітним періодом протягом якого виникла заборгованість.

Тобто, умовами договору № АК 3330 від 22.05.2008р. чітко визначений порядок та строки оплати заборгованості.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором № АК3330 від 22.05.2008р., (п.5.2) передбачено, що у випадку порушення терміну оплати клієнт гарантує виплату компанії пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної на момент виникнення заборгованості, від суми виниклої заборгованості за кожний день прострочки платежу. Моментом виникнення заборгованості вважається перше число місяця, наступного за звітним періодом протягом якого виникла заборгованість.

Позивач з посиланням на п.5.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 705,71грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ діючу у період нарахування.

          Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 705,71грн., підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 103,78грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% у розмірі 103,78грн., є такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача викладену в позовній заяві щодо забезпечення позову та накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 22423,54грн. суд приходить до висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивач не надав суду обґрунтованих доказів, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 216, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 66, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Автокард” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотек” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 12 178,41грн., пені у розмірі 705,71грн., 3% річних у розмірі 103,78грн., а всього 12 987,90грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотек” м.Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Університетська,104, п/р 26006431360001 в ДРУ КБ Приватбанк, МФО 335496, ЄДРПОУ 31832519) на користь Закритого акціонерного товариства “Автокард” м.Київ (юридична адреса: 01001, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 9, фактична адреса: 04053, м. Київ, вул.Воровського,10-Б, п/р 26007038751000 в АКБІ “УкрСибБанк” м.Харків, МФО 351005, п/р 26009012730032 в ВАТ “Укрексімбанк” м.Київ, МФО 380333, ЄДРПОУ 30056733) суму основного боргу у розмірі 12 178,41грн., пеню у розмірі 705,71грн., 3% річних у розмірі 103,78грн., держмито у сумі 209,88грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.06.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя