Рішення № 10000711, 26.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.10 р.                     Справа № 22/81                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Айс-Маркет”, м.Єнакієве Донецької області, ЄДРПОУ 01550872,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурь”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 23339161,

про стягнення 5090,57 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Літвінова Г.В. – довіреність від 27.10.2009 року. №540

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Айс-Маркет”, м.Єнакієве Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурь”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 5090,57грн., у тому числі 3041,40грн. основного боргу, 163,63 грн. 3% річних, 642,88грн. інфляційних витрат, 1242,66 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором постачання продукції №04/04/08 від 04.04.2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії договору постачання продукції №04/04/08 від 04.04.2008 року, товаро – транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виписок з банківського рахунку з доказами часткової оплати за поставлену продукцію, вимоги про погашення заборгованості.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 1, 12, 55 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 525, 526, п.1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, п.1 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

На виконання ухвали суду 27.04.2010 року Позивач надав письмові пояснення №177 від 16.04.2010 року, у яких вказав, що між Відкритим акціонерним товариством „Айс-Маркет” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лазурь” було укладено та існує лише один договір постачання продукції №04/04/08 від 04.04.2008 року. Будь-яких інших договорів постачання (купівлі-продажу), в тому числі укладених в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами між вищезазначеними підприємствами не існує.

11.05.2010 року через канцелярію суду Позивачем надано довідку №194 від 28.04.2010 року за підписом головного бухгалтеру та голови правління останнього, з якої вбачається, що згідно із даними бухгалтерського обліку Відкритого акціонерного товариства „Айс-Маркет” відвантаження продукції Товариству з обмеженою відповідальністю „Лазурь” за товаро-транспортними накладними №361 від 16.05.2008 року на суму 3041,40 грн.; №233 від 04.04.2008 року на суму 4919,00 грн. грн. було здійснено за договором постачання продукції №04/04/08 від 04.04.2008 року.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, письмового відзиву на позов та витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, міститься в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

04.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лазурь” (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством „Айс-Маркет” (Постачальник) укладено договір №04/04/08.

Оцінивши зміст даного договору та додаткових угод до нього, із яких виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та пунктів 1.1 договору предметом даної угоди є придбання Покупцем у Постачальника консервації в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, та на умовах, зазначених у ньому.

Умовами даного правочину передбачено наступне.

Постачання продукції здійснюється партіями на підставі погодженого із Постачальником замовлення. (п.3.1 договору).

Ціна, асортимент та інші характеристики продукції остаточно визначаються у накладній, яка повинна відповідати замовленню. Відхилення у накладній від змісту замовлення допускається лише за письмовою згодою Покупця, завіреною печаткою (п.3.3 договору).

Постачальник зобов’язаний в усіх документах, що пов’язані з постачанням (у тому числі в рахунку – фактурі, товарній (товаро-транспортній) накладній та інших товаросупроводжувальних документах зазначити своє найменування, номер замовлення, код (артикул Постачальника, код (артикул) виробника, коди продукції, що поставляється у тій же послідовності, у якій вони зазначені у замовлені. (п.3.4 договору)

Постачальник зобов’язується надати разом з кожним видом продукції наступні документи :

-          товарну (товаро–транспортну) накладну;

-          податкову накладну;

-          у випадку повернення продукції – корегувальну накладну;

-          санітарно-гігієнічний висновок;

-          посвідчення якості продукції;

-          на продукцію, яка підлягає сертифікації згідно з чинним законодавством України, Постачальник зобов’язаний надати належним чином оформлений сертифікат відповідності.

У розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо ціни продукції та порядку розрахунків. Відповідно до нього, покупець зобов’язується здійснити оплату продукції протягом 21 банківського дня з дати постачання. (п.4.2 договору). Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або в іншій формі за згодою сторін та відповідно до вимог чинного законодавства України. (п.4.3 договору).

Пунктом 5.2 договору сторонами визначена відповідальність сторін. У випадку прострочення розрахунків проти строків, передбачених пунктом 4.2 договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості поставленої продукції за кожен день прострочення оплати.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 2009 року. Якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору, сторона, заінтересована в його припиненні, не повідомить письмово про це протилежну сторону, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах на той же термін. (п.8.3 договору).

Згідно з товаро–транспортною накладною №361 від 16.05.2008 року на суму 3041,40грн., №233 від 04.04.2008 року на суму 4914,00 грн. Постачальник передав Покупцеві товар загальною вартістю 7955,40грн. Останнім його прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на вказаних накладних. Повноваження осіб, які здійснювали приймання товару з боку Відповідача підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей №134039 від 04.04.2008 року, №134046 від 16.05.2008 року. Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем товаро–транспортні накладні, а також довіреністі на отримання матеріальних цінностей є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах умов договору постачання продукції №04/04/08 від 04.04.2008 року. Докази незгоди Відповідача з належністю виконання Продавцем своїх зобов’язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 2.1 договору, Покупець мав оплатити отриманий товар протягом 21 банківського дня з моменту поставки. Таким чином, право Постачальника вимагати від Покупця виконання грошового зобов’язання виникло за товаро–транспортною накладною №361 від 16.05.2008 року на суму 3041,40грн. 16.06.2008 року; за №233 від 04.04.2008 року на суму 4914,00 грн. 07.05.2008 року.

Покупцем була здійснена лише часткова оплата поставленого товару у розмірі 4914,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Позивачем задля досудового врегулювання спору на адресу Відповідача було направлено вимогу №113 від 09.04.2009 року про погашення заборгованості у розмірі 3041,40 грн. Однак, останнім до теперішнього часу заборгованість не погашена. Наведене є порушенням вимог статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення совокупно за кожною товаро–транспортною накладною становить 642,88грн., 3% річних від суми загального боргу складає 163,63грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі, визначеному Позивачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного вбачається при укладенні господарського правочину право сторін щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

В пункті 5.2 договору сторонами визначена відповідальність сторін. Ними передбачено, що у випадку прострочення розрахунків проти строків, передбачених пунктом 4.2 договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості поставленої продукції за кожен день прострочення оплати. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій на суму 435,86 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Айс-Маркет”, м.Єнакієве Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурь”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 5090,57грн., у тому числі 3041,40грн. основного боргу, 163,63 грн. 3% річних, 642,88грн. інфляційних витрат, 1242,66 грн. пені. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурь” (87515, Донецька область, м.Маріуполь, пров. Кузнечний, буд.2, ЄДРПОУ 23339161, р/р2600801070 у „Родовід Банк”, Маріупольське відділення №1 Донецької філії, МФО 394512) на користь Відкритого акціонерного товариства „Айс-Маркет” (86414, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Станційна, 59, ЄДРПОУ 01550872, р/р26003017240001 у Горлівській філії АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 394578) 4283,77 грн., у тому числі 3041,40 грн. основного боргу, 163,63 грн. 3% річних, 642,88грн. інфляційних витрат, 435,86 грн. пені.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурь” (87515, Донецька область, м.Маріуполь, пров. Кузнечний, буд.2, ЄДРПОУ 23339161, р/р2600801070 у „Родовід Банк”, Маріупольське відділення №1 Донецької філії, МФО 394512) на користь Відкритого акціонерного товариства „Айс-Маркет” (86414, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Станційна, 59, ЄДРПОУ 01550872, р/р26003017240001 у Горлівській філії АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 394578) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 85,83грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 198,60 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          В судовому засіданні 26.05.2010р. оголошено повний текст рішення

7. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя