Рішення № 10000703, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 22/113                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Вилтос”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 30608916,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг”, м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ 25605879,

про стягнення 101952,54 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Мельник В.І. – за довіреністю,

Ечкова Т.П. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Вилтос”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг”, м.Горлівка Донецької області, про стягнення 101952,54 грн., у тому числі 92472,24 грн. основного боргу, 7397,80 грн. інфляційних витрат та 2082,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на невиконанні грошового зобов’язання Відповідачем щодо оплати товару, поставленого на підставі накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію претензії №95 від 12.04.2010р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу; видаткової накладної №РН-0000249 від 17.04.2007р.; довіреності на отриманні товарно-матеріальних цінностей серії ЯНА №908261 від 16.04.2007р.; рахунку-фактури №СФ-0000284 від 17.04.2007р.; акт звіряння взаємних розрахунків станом на 11.05.2010р., підписаний Позивачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.625, 655 Цивільного кодексу України, ст.20, п.6 ст.265 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначеннями статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи з представлених суду документів, Позивач (Продавець) здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару останньому на підставі видаткової накладної, що відповідає нормам статті 181 Господарського кодексу України.

У матеріалах справи у підтвердження наведеного міститься копія видаткової накладної №РН-0000249 від 17.04.2007р., з якої вбачається, що вона підписана представниками обох сторін, скріплена печаткою Позивача та фіксує відомості щодо постачання товару (автошин) на загальну суму 92472,24 грн.

Повноваження особи, що здійснила приймання товару за визначеним первинним документом підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНА №908261 від 16.04.2007р.

Зазначена видаткова накладна містить суть умов правочину – найменування сторін, асортимент, кількість, одиницю виміру та вартість товару з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що зазначений вище первинний документ підтверджує волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткової накладної Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавались.

До матеріалів справи додано претензію №95 від 12.04.2010 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 92472,24грн. до 01.05.2010р. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №8703 від 13.04.2010р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 13.04.2010р., загальноприйнятий міжміський термін поштового перебігу 4 дні (п.п.4.1.2 та п.4.2 наказу міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2009р.), строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю „Техноторг” є таким, що настав 18.04.2010р. та сплинув 25.04.2010р. Крім того, як встановлено у претензії, термін Позивачем щодо виконання грошового зобов’язання для Відповідача встановлений до 01.05.2010р. Отже, з наведеного вбачається, що строк виникнення вимоги щодо виконання грошового зобов’язання на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що не настав. Однак, право стягнення заборгованості з Відповідача на дату вирішення спору по суті набуте Позивачем.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на визначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

З огляду на наведене, враховучи принципи судочинства та мету його здійснення, правовий захист, передбачений ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, при наявності викладених обставин, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 92472,24грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, отже, підлягають задоволенню у визначеній сумі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплатити борг з урахуванням 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум.

На підставі наведеного, Позивачем заявлена до стягнення сума нарахованих станом на 01.04.2010р. 3% річних у розмірі 2082,50 грн. та інфляційних витрат у сумі 7 397,80грн.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини справи щодо виникнення права стягнення заборгованості (права вимоги), станом на 01.04.2010р. відсутне зобовязання Відповідача щодо сплати вартості товару отриманого на підставі видаткової накладної №РН00000249 від 17.04.2007р., тобто відсутнє прострочення виконання зазначеного обов”язку.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат не підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентних правочинів, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов Приватного підприємства „Вилтос”, м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг”, м.Горлівка Донецької області, про стягнення 101952,54 грн., у тому числі 92472,24 грн. основного боргу, 7397,80 грн. інфляційних витрат та 2082,50 грн. 3% річних задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг” (84605, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-Міський район, вул.Великан, 21, кв.68, ЄДРПОУ 25605879, рахунок 260093011353 у філії Горлівського відділення №2864 ВАТ „ДОБУ”, м.Горлівка, МФО 394103) на користь Приватного підприємства „Вилтос” (83085, Донецька область, м.Донецьк, вул.Баумана, 12, ЄДРПОУ 30608916, п/р26009024076000 у ВАТ ДОД „Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк, МФО 335076)92472,24 грн. основного боргу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг” (84605, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-Міський район, вул.Великан, 21, кв.68, ЄДРПОУ 25605879, рахунок 260093011353 у філії Горлівського відділення №2864 ВАТ „ДОБУ”, м.Горлівка, МФО 394103) на користь Приватного підприємства „Вилтос” (83085, Донецька область, м.Донецьк, вул.Баумана, 12, ЄДРПОУ 30608916, п/р26009024076000 у ВАТ ДОД „Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк, МФО 335076) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 924,73 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,05 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          У судовому засіданні 01.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

7. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя