Рішення № 10000596, 15.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 червня 2010 р.           Справа 5/69-10

за позовом:Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" (вул. Заболотного, 152, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 322313)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім Бонанца" (с. Дмитрашівка, Літинський р-н, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 35098042)

про стягнення 6805,61 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ольштинська О.В., за дорученням

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області подано позовну заяву ЗАТ "Райз" , м. Київ до ТОВ "Агродім Бонанца", с. Дмитрашівка, Піщанського району , Вінницької області про стягнення 6 805,61 грн., з яких 4 434,52 грн. боргу, 1 8040,40 грн. відсотків за користування коштами та 530,69 грн. пені.

Представник відповідача в засідання суду без поважних причин не з'явився. По час та день розгляду його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 25.05.2010 р. , що стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції господарського суду . За таких обставин суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав і інтересів , але він відмовився і не скористався цим правом. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

В позовній заяві позивач посилається на такі обставини:

03 вересня 2008 року, між ЗАТ компанія „Райз" та ТОВ „Агродім Бонанца" був укладений договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку № 035/6-71 та додаток №1 до нього.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення , а відповідач прийняти та оплатити вартість отриманого товару.

Позивач свої зобов'язання виконав у наступній кількості та асортименті, а саме 03.09.08 року було поставлено товару на загальну суму 63 327,16 грн. Вартість поставленого товару була сплачена відповідачем в повному обсязі, однак зі значною затримкою

Так, відповідно до умов п. 2.3. Договору та додатку № 1 до нього відповідач повинен був провести оплату в строк до 01.10.2008 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 63 327,16 грн., що зробив лише 21.11.2008 року.

Згідно п. 2.1. та додатку № 1 сторони встановили ціну договору в гривнях та визначили її еквівалент в EUR.

П. 2.2. Договору передбачено, що сума у гривні, що підлягає до сплати відповідачем на виконання ним зобов'язання по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки при отриманні товару 03.09.2008 року курс валюти еквіваленту договору EUR становив 704,0405 грн. за 100 EUR. згідно курсу НБУ, а 26.03.2010 року курс валюти еквіваленту договору EUR становив 1 059,2644 грн. за 100 EUR згідно курсу НБУ, то сума основного боргу становить: 2 947,40 грн. : 704,0405 грн. х 1 059,2644 = 4 434,52 грн. Відповідно до умов п. 7.3 Договору відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Облікова ставка Національного банку України з 1.05.2008 року становить 12%, тому пеня становить: 4 434,52 грн. х (2 х 12%) / 365 х 182 = 530,69 грн.

Відповідно до умов п. 7.4 Договору відповідач у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, сплачує на користь постачальника (позивача) відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

Починаючи з 2.10.2008 року по 26.03.2010 року прострочення оплати становить 541 дні. Відсотки за неправомірне користування коштами становлять: 4 434,52 грн. х 28% / 365 х 541 = 1 840,40 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293, „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" - відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, п. 67 Положення про поставки продукції та п. 57 Положення про поставки товарів.

У відповідача відповідно до п. 1.1 Договору поставки існують грошові зобов'язання, а саме зобов'язання сплатити вартість товару. Строки оплати вже минули, фактично відповідач неправомірно користується чужими грошовими коштами, які відповідач мав сплатити позивачу в встановлені строки.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 692 ЦКУ - у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно п.5 ст. 694 ЦКУ - якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Згідно ч.2 ст. 536 ЦКУ - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом сума позовних вимог становить 6 805,61 грн.

Тому на підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь 6 805,61 грн., з яких 4 434,52 грн. боргу, 1 8040,40 грн. відсотків за користування коштами та 530,69 грн. пені.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позовну заяву суду в засідання не надав та не надіслав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази, суд вбачає, що позовна заява подана необґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Судом встановлено , що відповідач на умовах договору поставки № 035/5-71 від 03.09.2008 р. через свого представника, який діяв на підставі довіреності серії ЯОЛ № 260864 від 03.09.2008 р., по видатковій накладній № ВН - 10035-1035 від 03.09.08 р. отримав від позивача продукцію на загальну суму 63 327,16 грн. , що стверджується накладною та довіреністю на представника .

Розрахунки за отриману продукцію відповідач здійснив часткові і станом на день подання позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 4434,52 грн.

Разом з тим судом встановлено , що 15.10.09 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 5/321-09 про визнання банкрутом ТОВ "Агродім Бонанца", с. Дмитрашівка, Піщанського району , Вінницької області.

21.11.2009 р. в газеті "Голос України" № 221 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ "Агродім Бонанца", с. Дмитрашівка, Піщанського району , Вінницької області.

Строк для подачі заяв кредиторів 30 днів з дня розміщення оголошення в газеті.

Судом встановлено , що позивач не звернувся в справі про банкрутство у встановлений термін з відповідною заявою.

Позовна заява подана до суду позивачем 16.04.2010 р. , тобто після збігу тридцяти денного строку .

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами , які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом 30 –ти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи , що їх підтверджують , незалежно від настання строку виконання зобов’язань.

Пунктом 2 ст.14 Закону передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів заявлені після закінчення строку , встановленого для їх подання , або не заявлені взагалі , не розглядаються і вважаються погашеними . Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як свідчать матеріали справи вимоги позивача виникли до порушення справи про банкрутство , тобто є конкурсними.

З огляду на викладене в задоволенні позову слід відмовити. Судові витрати по позову відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно віднести на позивача.

В судовому засіданні за згодою позивача, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

          Керуючись ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України , ст. ст. 509, 526, 530, 549, 550, 551, 625 ЦК України , ст. 193 ГК України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -

ВИРІШИВ :

В задовольненні позову відмовити повністю.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03680 м. Київ, вул. Заболотного, 152)

3 - відповідачу (23600 с. Дмитрашівка, Літинський р-н, Вінницька обл.)