Рішення № 10000594, 14.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2010 р.           Справа 2/92-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії централізованого продажу послуг ВАТ "Укртелеком" 01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18

до: Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" 21034, м.Вінниця, вул.К.Маркса, 8

про стягнення 188939,82 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ковальова Н.С. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії централізованого продажу послуг ВАТ "Укртелеком" 81274,84 грн. заборгованості, в тому рахунку 78988,99 грн. - основного боргу, 644,05 грн. - пені, 1453,30 грн. - інфляційних втрат, 188,50 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору про надання телекомунікаційних послуг № 803620-429 від 02.07.2007 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.05.2010 року порушено провадження у справі №2/92-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 14.06.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Разом з тим, 10 червня 2010 року до суду надішла заява позивача № 888103/6-4440 від 01.06.2010 року про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 188939,82 грн. заборгованості, в тому рахунку 186018,54 грн. - основного боргу, 1135,61 грн. - пені, 1453,30 грн. - інфляційних втрат, 332,37 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору про надання телекомунікаційних послуг № 803620-429 від 02.07.2007 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява № 888103/6-4440 від 01.06.2010 року про збільшення розміру позовних вимог судом приймається, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до неї докази, було дотримано вимоги щодо сплати державного мита в установленому порядку та розмірі, а також надано докази надсилання копії вказаної заяви відповідачу.

Відповідач в судове засідання, призначене на 14.06.2010 року, не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 20.05.2010 року не надав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 20016463.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (укртелеком) та Закритим акціонерним товариством науково-виробничою фірмою "Елекомс" (оператор) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 803620-429, відповідно до умов якого предметом договору є взаємне надання сторонами телекомунікаційних послуг у точках взаємоз"єднання мереж, організованих для пропуску міжміського та міжнародного телефонного трафіку у м. Вінниці, а також порядок та умови розрахунків за ці послуги.

Прерлік послуг, які укртелеком надає оператору, визначений у п. 1.3. договору.

Додатковими угодами № 1 від 04.12.2007 року, № 2 від 20.10.2009 року, № 3/298 від 12.04.2010 року сторони продовжували термін дії договору про надання телекомунікаційних послуг № 803620-429 від 02.07.2007 року відповідно до 31.12.2008 року, до 31.12.2009 року та 30.04.2010 року.

Відповідно до п.п. 3.11., 3.12. договору сторони складають та підписують акти здавання-приймання наданих у звітному місяці послуг. Підписані сторонами акти здавання-приймання наданих послуг є достатньою підставою для надсилання сторонами рахунків на оплату наданих послуг.

Так, позивачем за період з січня 2010 року по квітень 2010 року було надано телекомунікаційні послуги на загальну суму 399964,36 грн. Підтвердженням цього є виставлені та направлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги, підписані та скріплені печатками сторін акти здавання-приймання послуг за вказаний період.

Згідно п. 3.13 договору оплата сторонами рахунків проводиться протягом 20 днів з дати направлення рахунків, але не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного періоду. Рахунки за отримані послуги сплачуються шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок. Також розрахунки між сторонами за цим договором можуть проводиться шляхом зарахування зустрічних однорідних фінансових вимог. Для здійснення такої форми розрахунку сторони підписують протокол проведення розрахунків, в якому відображають вартість послуг, наданих за звітний період, та суму перевищення, що належить до сплати стороною, визначеною боржником, у встановлені строки. Форму протоколу проведення розрахунків наведено в додатку № 11 до договору.

В порушення вказаних умов укладеного договору відповідач у встановлені договором строки за отримані послуги у січні-квітні 2010 року оплату в повному розмірі не здійснив, лише частково сплатив грошові кошти на загальну суму 24700,00 грн., а також згідно складених сторонами протоколів проведення розрахунків за період з січня 2010 року по квітень 2010 року в оплату наданих послуг зараховано грошові кошти на загальну суму 189245,82 грн. Таким чином, загальна сума, яку зараховано в якості оплати відповідачем за надані послуги, складає 213945,82 грн.

В результаті цього за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 186018,54 грн.

У зв"язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжує договір про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг належним чином, про що свідчать виставлені та направлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги, підписані та скріплені печатками сторін акти здавання-приймання послуг за період з січня 2010 року по квітень 2010 року, а також відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів, які свідчили б про не надання (або не належним чином надання) позивачем телекомунікаційних послуг за період дії договору № 803620-429 від 02.07.2007 року.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору про надання послуг № 803620-429 від 02.07.2007 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 186018,54 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 186018,54 грн. заборгованості (з урахуванням заяви позивача № 888103/6-4440 від 01.06.2010 року про збільшення розміру позовних вимог) за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 1135,61 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг, що надаються відповідно до цього договору, сторона - боржник повинна сплати пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день затримки платежу, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи, здійснивши розрахунки, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1135,61 грн. - пені заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки пеня нарахована згідно вимог чинного законодавства.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1453,30 грн. - інфляційних втрат та 332,37 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, здійснивши розрахунки, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 332,37 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Що стосується стягнення з відповідача 1453,30 грн. - інфляційних втрат, то суд вважає, що дані вимоги заявлено також правомірно, проте не погоджується із розрахунками позивача.

Здійснивши розрахунок інфляційних втарт за період, коли відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання, тобто за лютий 2010 року, виходячи із суми боргу за січень 2010 року в розмірі 47485,11 грн. (902,22 грн. - іфляційних втрат), та за березень 2010 року, виходячи із суми боргу за лютий 2010 року в розмірі 31503,88 грн. (283,53 грн. - іфляційних втрат) судом отримано 1185,75 грн. - іфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 20.05.2010 року відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, як встановлено судом, 14.06.2010 року об 11 год. 15 хв. через канцелярію суду від відповідача надішло клопотання № 28 від 14.06.2010 року про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, той факт, що згідно протоколу судового засідання від 14.06.2010 року по справі № 2/92-10 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення та судове засідання оголошено закритим 14.06.2010 року об 11 год. 15 хв., подане відповідачем клопотання не може бути розглянуто судом та вирішено по суті.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково (з урахуванням заяви позивача № 888103/6-4440 від 01.06.2010 року про збільшення розміру позовних вимог).

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс", 21034, м. Вінниця, вул. К.Маркса, 8 (ідентифікаційний код - 20110825) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії централізованого продажу послуг ВАТ "Укртелеком", 01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 18 (ідентифікаційний код - 36282159) 186018,54 грн. - основного боргу, 1135,61 грн. - пені, 1185,75 грн. - інфляційних втрат, 332,37 грн. - 3% річних, 1886,72 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 235,67 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18

3 - відповідачу 21034, м.Вінниця, вул.К.Маркса, 8