Рішення № 10000568, 10.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2010Справа №2-11/1986-2010 За позовом – Приватного підприємства «Жилтехпромцентр», м. Керч;

до відповідача – Комунального підприємства «Войковець», м. Керч,

про стягнення 243488,18 грн.

За зустрічним позовом:

позивач - Комунальне підприємство «Войковець», м. Керч,

відповідач - Приватного підприємства «Жилтехпромцентр», м. Керч,

про стягнення 102193,00 грн.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Усатих Г.Ю., представник, дов. від 20.04.10р.

Від відповідача – Абдурахманов Н.Р., представник по дов. від 19.03.2010 р.

Сутьспору:

Приватне підприємство «Жилтехпромцентр», м. Керч, звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до Комунального підприємства «Войковець», м. Керч про стягнення 243488,18 грн. заборгованості.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідно до умов договору підряду від 01.06.2009 р. № 17 позивачем були здійснені роботи по технічному обслуговуванню ліфтів, в зв`язку з тим що відповідач не повністю сплатив заборгованість, відповідач звернувся за стягненням заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.05.2010 р. прийнята до розгляду зустрічна позовна заява, за позовом - Комунального підприємства «Войковець», м. Керч про стягнення з Приватного підприємства «Жилтехпромцентр», м. Керч 102193,00 грн. збитків.

Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем не належним чином виконувались умови договору підряду від 01.06.2009 р. № 17.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю представлення сторонами суду додаткових документів та доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В :

01 червня 2009 року між Приватним підприємством «Жилтехпромцентр», м. Керч та Комунальним підприємством «Войковець», м. Керч, був укладений договір № 17 на технічне обслуговування ліфтів, згідно до якого Комунальне підприємство «Войковець», м. Керч (Замовник), здає, а Приватне підприємство «Жилтехпромцентр», м. Керч (Підрядчик), приймає на себе організацію і виробництво робіт по повному технічному обслуговуванню ліфтів, згідно Додатку № 1.

У відповідності з п. 1 договору Замовник згідно підписаного акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2 і довідки за формою КБ-3 не пізніше 25 чисел поточною місяця проводить повний розрахунок за виконані роботи.

На виконання умов договору Приватним підприємством «Жилтехпромцентр», м. Керч були виконані роботи на суму 330355,75 грн., що підтверджується актами приймання – передачі, які підписані сторонами, а саме: за листопад 2009 р., на суму 53668,90 грн., за жовтень 2009 р., на суму 54009,23 грн., за вересень 2009 р., на суму 55423,03 грн., за серпень 2009 р., на суму 55766,36 грн., за липень 2009 р., на суму 55766,36 грн., за червень 2009 р., на суму 55718,87 грн. Проте жодних заперечень при підписанні актів приймання-передачі відповідачем зроблено не було.

Відповідачем по первісному позову було здійснено частковий розрахунок за виконані позивачем роботи, таким чином, залишок заборгованості відповідача складає 243488,18 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, заборгованість у розмірі 243488,18 грн. обґрунтована та підлягає стягненню.

Відповідачем по первісному позову була подана зустрічна позовна заява, про стягнення з Приватного підприємства «Жилтехпромцентр», м. Керч 102193,00 грн. збитків, яка прийнята Господарським судом до розгляду, ухвалою ГС АР Крим від 25.05.2010 р.

Зустрічні позовні вимоги КП «Войковець», м. Керч, обґрунтовує п.1 ч.2 ст.22, ст. 526, ч.1 ст. 837, п.3 ч.1 ст. 858 ЦК України. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на не належне виконання відповідачем (по зустрічному позову) робіт по договору підряду, яке позивач обґрунтовує великою кількістю скарг від мешканців будинків, а також складанням акту витрат на відновлення ліфтів, (а.с.54).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

Частиною п.2 ч.1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, до яких відно сяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди), необхідно наявність чотирьох складових цивільних правовідносин: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною дією, поведінкою боржника та збитками; вина. При відсутності хоча б однієї складової цивільна відпо відальність не настає.

Комунальним підприємством «Войковець», м. Керч не надано доказів існування причинного зв`язку між технічним станом ліфтів та діями відповідача (по зустрічному позову).

Відповідно до ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем по зустрічному позову під час розгляду даної справи доказів існування причинного зв`язку між технічним станом ліфтів та діями відповідача (по зустрічному позову) позивачем не надано.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача по первісному позову, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 15.06.2010 року.

Керуючись ст. ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Войковець», (98300, м. Керч, вул.Голощапова, 14, р/р 26001500547301 в КО АКБ УСБ м.Сімферополь, МФО 324010 ЗКПО 36286510) на користь Приватного підприємства «Жилтехпромцентр», (98328, м. Керч, вул.Парахіна, 36, р/р 26003500491251 в КО АКБ УСБ м.Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 35014771) 243488,18 грн. заборгованості, 2435,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

3.          У зустрічному позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Потопальський С.С.