Рішення № 10000567, 16.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2010Справа №2-2/1887.1-2010 За первісним позовом – Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» (61058, м. Харків, вул. Данілевського, 19)

до відповідачів за первісним позовом - 1) Закритого акціонерного товариства “Волна” (м.Євпаторія, проспект Перемоги, буд. 76)

2) КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії” (97412, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45)

про звернення стягнення на майно та спонукання до вчинення дій

За зустрічним позовом – Закритого акціонерного товариства “Волна” (м.Євпаторія, проспект Перемоги, буд. 76)

до відповідача - Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» (61058, м.Харків, вул. Данілевського, 19)

про визнання недійсними договорів

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним: Бульда - нач.відділення №10, довіреність у справі.

Відповідач №1 за первісним позовом, позивач за зустрічним: Ількун - представник, довіреність у справі.

Відповідач №2 за первісним позовом – не з’явився

Суть спору:

Позивач –Акціонерний Східно-Український Банк “Грант” звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до ЗАТ “Волна”про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, санаторій “Таврія”, а саме: літ “У”–лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: підвал прім. – 1 –37; сходових кліток –I, II, III; перший поверх прим. 1 –79; сходових кліток –I –V; другий поверх прим. 80 –151; сходових кліток I –V; третій поверх прим. 182 –194; сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –9683,9 кв. Літ “А”– спальний корпус, який складається з приміщень під №№: в підвалі - I –XXIII; на першому поверсі –101 –161, сходових кліток – I, II; на другому поверсі 201 –244, сходових кліток –I, II; на третьому поверсі 311 –343, сходових кліток –I, II; на четвертому поверсі –401 –443, сходових кліток –I, II; на п’ятому поверсі –444 –452, сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –3976,1 кв. м. Літ “Б” лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: на першому поверсі 1 –19; на другому поверсі - 20 –34; на третьому поверсі - 35 –40. Загальна площа приміщень 554,0 кв. м. що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110 та належать ЗАТ “Волна” на праві колективної власності на погашення грошової заборгованості ЗАТ “Волна” перед позивачем на суму 5 835 626,42 грн., визначивши у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України “Про іпотеку”, шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві. Також позивач просив зобов’язати ЗАТ “Волна”звільнити нежитлові приміщення, на які звернуто стягнення та які знаходяться за адресою: АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110. Крім того, позивач просив надати йому супутнє право на отримання в органам БТІ витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ “Волна” не виконані умови кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., не повернуто суму кредиту та не сплачені відсотки за його користування, у зв'язку з чим, АСУБ “Грант” як іпотекодержатель нерухомого майна відповідно до умов договору іпотеки 01.03.2005 р., укладеного між сторонами, набув право звернути стягнення на заставлене майно.

15 квітня 2009 року до Господарського суду АР Крим надійшов зустрічний позов ЗАТ “Волна” до АСУБ “Грант” про визнання недійсними додаткової угоди від 29.8.2006 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткової угоди від 06.3.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 29.5.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткової угоди від 27.6.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткової угоди від 31.8.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткової угоди від 21.12.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткової угоди від 31.12.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткової угоди від 31.3.2008 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., договору про зміну договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 29.8.2006 р. та зареєстрованого у реєстрі за №2968, договору про зміну договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 19.3.2007 р. та зареєстрованого у реєстрі за №603, договору про зміну договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 04.09.2007 р. та зареєстрованого у реєстрі за №2089.

Вимоги зустрічної позовної заяви були мотивовані тим, що під час укладення вищезазначених договорів Генеральний директор Папаїка А.О. перевищив повноваження, надані йому статутом ЗАТ “Волна”.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.4.2009 р. зустрічний позов прийнято та призначено для сумісного розгляду із первісним позовом в межах справи №2-22/1457-2009 (2-2/1887.1-2010).

17.4.2009 р. від позивача за первісним позовом до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою АСУБ “Грант” вимагає: звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю, санаторій “Таврія”, а саме: літ “У”– лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: підвал прім. – 1 –37; сходових кліток –I, II, III; перший поверх прим. 1 –79; сходових кліток –I –V; другий поверх прим. 80 –151; сходових кліток I –V; третій поверх прим. 182 –194; сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень – 9683,9 кв. Літ “А”– спальний корпус, який складається з приміщень під №№: в підвалі - I –XXIII; на першому поверсі –101 –161, сходових кліток – I, II; на другому поверсі 201 –244, сходових кліток –I, II; на третьому поверсі 311 –343, сходових кліток –I, II; на четвертому поверсі –401 –443, сходових кліток –I, II; на п’ятому поверсі –444 –452, сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –3976,1 кв. м. Літ “Б” лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: на першому поверсі 1 –19; на другому поверсі - 20 –34; на третьому поверсі - 35 –40. Загальна площа приміщень 554,0 кв. м. що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110 та належать ЗАТ “Волна” на праві колективної власності на погашення грошової заборгованості ЗАТ “Волна” перед позивачем на суму 6969486,48 грн., визначивши у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України “Про іпотеку”, шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві; встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 10000000 грн.; надати АСУБ “Грант” для реалізації права на продаж предмету іпотеки супутнє право на отримання в органах БТІ витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно; зобов’язати ЗАТ “Волна” звільнити нежитлові приміщення, на які звернуто стягнення та які знаходяться за адресою: АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110.

17 квітня 2009 року від ЗАТ “Волна” надійшов відзив на позовні вимоги АСУБ “Грант” в яком відповідач посилався на їх необґрунтованість у зв'язку з тим, що додаткові угоди до кредитного договору, укладені в 2006 –2008 роках, а також договори про зміну договору іпотеки, укладені в 2006 –2007 роках були укладені генеральним директором ЗАТ “Волна” із перевищення повноважень, отже, не створюють правових наслідків для ЗАТ “Волна”.

14 травня 2009 року ЗАТ “Волна” подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ЗАТ “Волна” просить додатково визнати недійсним договір іпотеки від 01.03.2005 р., укладений між сторонами із посиланням на перевищення генеральним директором ЗАТ “Волна” його повноважень, передбачених статутом ЗАТ “Волна” в редакції, чинної на момент укладення договору, яку прийнято судом до розгляду ухвалою від 14.5.2009 р.

АСУБ “Грант” 14.5.2009р у судовому засіданні подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якій АСУБ “Грант” просить зобов’язати КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” надати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю – Санаторій “Таврія”, що розташований за адресою: АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110. з метою реалізації права іпотекодержателя, також АСУБ “Грант” заявлене клопотання про залучення КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” в якості співвідповідача за первісним позовом. Ухвалою від 14.5.2009 р. заяву про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду, залучено до участі у справі в якості відповідача –КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії

19.4.2010 року від Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» надійшло уточнення до позовної заяви від 13.4.2010 року «1101103-1-0, яким просять суд встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 7000564грн12коп.

У судовому засіданні 13.5.2010 року представник ЗАТ “Волна” надав суду відзив на позов, у якому зазначено, що при визначені початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, то Регіональне підприємство торгово-промислової палати в Криму в м. Євпаторії на замовлення ЗАТ «Волна» була зроблена оцінка нежитлової будівлі , відповідно до якої загальна вартість нерухомого майна складає 6878582,00грн. Крім того, ЗАТ “Волна” вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» про зобов’язання звільнити нежитлове приміщення, на яке звернуто стягнення.

Представник Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» 13.5.2010р у судовому засіданні надав суду письмове пояснення, яким зазначає, що позовні вимоги банку є цілком правомірними, об’єктивними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

26 травня 2010 року від КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії” надійшов лист, відповідно до якого відповідач №2 за первісним позовом позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» визнає.

8 червня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - Єрмолаєвої – начальник юридичного відділу (довіреність у справі), а також за участю відповідача №1 за первісним позовом, позивача за зустрічним - Жуковської (довіреність у справі).

Представник КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії” у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи, був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, а також відповідача №1 за первісним позовом, позивача за зустрічним, суд встановив:

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтями 626, 628 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ГК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

          Між Акціонерним Східно-Українським банком “Грант” та Закритим акціонерним товариством “Волна” був укладений кредитним договір №02 к/ф-Евп від 01 березня 2005 року, яким передбачено відкриття Закритому акціонерному товариству “Волна” кредитної лінія із лімітом у сумі 1 600 000,00 грн. строком до 31.08.06 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних, а при простроченні повернення кредиту –120 % річних.

Додатковою угодою від 18.10.2005 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р. ліміт кредитної лінії збільшено до 2 000 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних, а при простроченні повернення кредиту –120% річних.

Додатковою угодою від 29.08.2006 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р. ліміт кредитної лінії збільшено до 2 400 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних, а при простроченні повернення кредиту –120% річних.

Додаткової угодою від 06.03.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р. ліміт кредитної лінії збільшено до 4 400 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних, а при простроченні повернення кредиту –120% річних.

Додаткової угодою від 31.08.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р. ліміт кредитної лінії збільшено до 5 000 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних, а при простроченні повернення кредиту –120% річних.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки від 01.03.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 01.03.2005 р. за реєстровим №799, договір про зміну договору іпотеки від 05.05.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського округу Вілковою 05.05.2006 р. за реєстровим №1384, договір про зміну договору іпотеки від 28.08.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського округу Вілковою 29.08.2006 р. за реєстровим №2968, договір про зміну договору іпотеки від 19.03.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського округу Вілковою 19.03.2007 р. за реєстровим №603, договір про зміну договору іпотеки від 04.09.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського округу Вілковою 04.09.2007 р. за реєстровим №2089.

Згідно умов договору іпотеки, предметом іпотеки виступає нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачеві – нежитлова будівля, санаторій “Таврія”, а саме: літ “У” – лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: підвал прім. – 1 –37; сходових кліток –I, II, III; перший поверх прим. 1 –79; сходових кліток –I –V; другий поверх прим. 80 –151; сходових кліток I –V; третій поверх прим. 182 –194; сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –9683,9 кв. Літ “А” – спальний корпус, який складається з приміщень під №№: в підвалі - I –XXIII; на першому поверсі –101 –161, сходових кліток – I, II; на другому поверсі 201 –244, сходових кліток –I, II; на третьому поверсі 311 –343, сходових кліток –I, II; на четвертому поверсі –401 –443, сходових кліток –I, II; на п’ятому поверсі –444 –452, сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –3976,1 кв. м. Літ “Б” лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: на першому поверсі 1 –19; на другому поверсі - 20 –34; на третьому поверсі - 35 – 40. Загальна площа приміщень 554,0 кв. м. що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110.

Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягами про реєстрацію №2681333 від 01.03.2005 р., №8883735 від 29.08.2006 р., №11685689 від 19.03.2007 р., №14229543 від 04.09.2007 р.

Також приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. накладено заборону на відчуження предмету іпотеки, яку зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно витягу №2681065 від 01.03.2005 р.

Закрите акціонерне товариство “Волна” звернулося у Господарський суд АРК з зустрічною позовною вимогою до АСУБ “Грант” про визнання недійсними додаткової угоди від 29.08.2006 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 06.03.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 29.05.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 27.06.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 31.08.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 21.12.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 31.12.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., додаткової угоди від 31.03.2008 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.03.2005 р., договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 01.03.2005 р. та зареєстрований у реєстрі за №799, договору про зміну договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 29.08.2006 р. та зареєстрованого у реєстрі за №2968, договору про зміну договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 19.03.2007 р. та зареєстрованого у реєстрі за №603, договору про зміну договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 04.09.2007 р. та зареєстрованого у реєстрі за №2089, мотивуючи свої вимоги тим, що під час укладення вищезазначених договорів Генеральний директор Папаїка А.О. перевищив повноваження, надані йому статутом ЗАТ “Волна”.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість позивача за зустрічним позовом у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Тоді як позивач за зустрічним позовом не представив суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог до Публічного Акціонерного Товариства «Східно - Український Банк «Грант» та зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі наступного:

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст..204 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тоді як, позивачем не представлено суду доказів та не доведено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час укладення спірних договорів Генеральний директор Папаїка А.О., який підписав їх з боку ЗАТ “Волна”, перевищив повноваження, надані йому статутом Товариства.

Проте, згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На думку судової колегії, повноваження генерального директора ЗАТ “Волна” Папаїки А.О. слід визначати виходячи з положень статуту ЗАТ “Волна” в редакції, чинної на момент укладення відповідного договору.

Враховуючи вимоги пунктів 10.2, 10.7.4 статуту ЗАТ “Волна” (в редакції, що діяла 01.3.2005р) та п. 1.3 кредитного договору №02 к/ф-Евп від 01 березня 2005 року судова колегія дійшла до висновку, що генеральний директор без довіреності мав право здійснювати дії від імені Товариства та розпоряджатися майном та коштами Товариства в межах, визначених загальними зборами Товариства, якщо сума не перевищує статутний капітал Товариства (5633 650,00 грн.) (т. 2 а.с. 123, 125, 126 ), а тому Товариство, укладаючи договори, гарантувало, що на момент їх підписання не існує обставин, які би ставили під загрозу виконання умов Договору про котрі не повідомлено Банк, а також вказано, що керівник має всі необхідні повноваження на підписання Договору.

ЗАТ “Волна” не надано суду доказів того, що рішеннями, ухваленими загальними зборами акціонерів ЗАТ “Волна”, для генерального директора встановлювались будь-яки обмеження за сумою або предметом угод, які він має право укладати від імені ЗАТ “Волна”, таким чином договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 01.3.2005 р. та зареєстрований у реєстрі за №799 слід визнати таким, що укладений в межах повноважень генерального директора ЗАТ “Волна”.

Вказаної думки також дотримується Вищій господарський суд України у своїй постанові від 25.02.2010р по справі №2-22/1457-2009 (2-2/1887.1-2010).

Позивач за зустрічним позовом зазначає на необхідність застосування частини 1 статті 6 Закону України “Про іпотеку” в якій передбачено, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку, тим більше позивач за зустрічний позовом не має статусу органу державної влади або місцевого самоврядування.

Однак, судова колегія вважає, що ця норма не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки суб’єктом права власності на об’єкт іпотеки є ЗАТ “Волна” як юридична особа, в той час як загальні збори акціонерів є лише вищим органом управління ЗАТ “Волна” та не є суб’єктом права власності, тим більше вони не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 7.3. статуту ЗАТ “Волна” в редакції, затвердженої загальними зборами акціонерів від 28 квітня 2006 року (протокол №1) до компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності товариства, а також відносно відчуження нерухомого майна й цілісних майнових комплексів структурних підрозділів підприємства (т. 2 а.с. 20).

Відповідно до пункту 7.13., 7.14. статуту, дирекція є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, до складу дирекції входять генеральний директор, та члени дирекції: перший заступник, заступники генерального директора та члени дирекції.

Згідно пункту 7.17. статуту роботою дирекції керує генеральний директор, якій має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим статутом, приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 25% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Перший заступник генерального директора надає допомогу генеральному директору в організації роботи дирекції та виконує його функції у разі його відсутності, при виконанні функції генерального директора перший заступник має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної цим статутом.

Договір про зміну договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 29.8.2006 р. та зареєстрований у реєстрі за №2968, договір про зміну договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 19.3.2007 р. та зареєстрований у реєстрі за №603, договір про зміну договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. 04.9.2007 р. та зареєстрований у реєстрі за №2089 за своєю правовою природою не є самостійними цивільно-правовими договорами, а лише вносять зміни до договору іпотеки від 01.3.2005 року стосовно суми зобов’язання за кредитним договором, яке забезпечується іпотекою та оцінки об’єкту іпотеки, ці договори не можна розцінювати як договори відносно відчуження нерухомого майна й цілісних майнових комплексів структурних підрозділів підприємства, отже судова колегія вважає, що вони укладені в межах повноважень генерального директора ЗАТ “Волна”.

Згідно матеріалів справи, за результатами 2005 року балансова вартість активів ЗАТ “Волна” складала 27 620 900 грн. (т.3 а.с. 49), за результатами 2006 року – 29 040 700 грн. (т. 3 а.с. 44), за результатами 2007 року – 27 830 000 грн. (т.3. а.с. 18), що підтверджується даними балансів ЗАТ “Волна” які надсилались на адресу ДКЦПФР в порядку розкриття інформації про діяльність емітента цінних паперів та є загальнодоступними.

Таким чином, генеральний директор ЗАТ “Волна” мав право укладати самостійно з 28.4.2006 по 31.12.2006 правочини на суму, що не перевищує 6 905 225 грн, з 01.01.2007 по 31.12.2007 правочини на суму, що не перевищує 7 260 175 грн., з 01.01.2008 по 31.12.2008 правочини на суму, що не перевищує 6 957 500 грн.

Чинне законодавство не розкриває поняття “сума правочину”, але виходячи з того, що між АСУБ “Грант” та ЗАТ “Волна” укладався кредитний договір в формі договору кредитної лінії, згідно якого ЗАТ “Волна” має можливість отримувати грошові кошти в межах ліміту кредитної лінії, судова колегія виходить з того, що для додаткових угод до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р. суму правочину слід визначати виходячи з суми, на яку збільшувалась кредитна лінія внаслідок укладення додаткової угоди.

Так, додатковою угодою від 29.8.2006 р. кредитна лінія збільшена на 400 000 грн., додатковою угодою від 06.3.2007 р. кредитна лінія збільшена на 2 000 000 грн., додатковою угодою від 29.5.2007 року сума кредиту не збільшувалась, були змінені терміни сплати відсотків, додатковою угодою від 27.6.2007 року сума кредиту не збільшувалась, були змінені терміни сплати відсотків, додатковою угодою від 31.8.2007р. кредитна лінія збільшена на 600 000 грн., додатковою угодою від 21.12.2007 р. сума кредиту не збільшувалась, були змінені терміни сплати відсотків, додатковою угодою від 31.12.2007 р. сума кредиту не збільшувалась, були змінені терміни сплати відсотків, додатковою угодою від 31.3.2008 р. сума кредиту не збільшувалась, були змінені терміни сплати відсотків.

Таким чином, лише додатковими угодами від 29.8.2006 р, 06.3.2007 р., 31.8.2007 р. збільшувався розмір кредитної лінії, однак жодна з цих угод за своєю сумою не перевищує 25% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, навіть якщо визначати суму цих додаткових угод формально, виходячи з загального розміру кредитної лінії, зазначеному в їх тексті.

За таких обставин, господарський суд вважає, що додаткова угода від 29.8.2006 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткова угода від 06.3.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткова угода від 29.5.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткова угода від 27.6.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткова угода від 31.8.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткова угода від 21.12.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткова угода від 31.12.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., додаткова угода від 31.3.2008 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп. від 01.3.2005 р., укладені генеральним директором ЗАТ “Волна” в межах його повноважень.

Що стосується доводів позивача за зустрічним позовом відносно того, що загальними зборами акціонерів ЗАТ “Волна” від 20.10.2006 р. було прийнято рішення, яким дирекції ЗАТ “Волна” доручалось укласти договір позики, відсотки за яким не можуть перевищувати 10% річних, то вказане рішення на думку судової колегії, не впливає на правовідносини між сторонами, оскільки воно ухвалено значно пізніше моменту укладення кредитного договору між сторонами, в контексті положень статуту ЗАТ “Волна” щодо розподілу повноважень між його органами не є обов’язковим для генерального директора та стосується іншого виду цивільно-правового договору, а саме договору позики, в той час, як між сторонами укладено кредитний договір.

Крім того, судова колегія звертає увагу сторін на той факт, що ЗАТ “Волна” листом на адресу АСУБ “Грант” від 26 березня 2009 року вих. №162 погоджувалась із сумою заборгованості, яка на 25.03.2009 р. складала 6 546 423,04 грн., та просило продовжити кредитний договір №02 к/ф-Евп від 01.03.2005 р. до 31.12.2009 р. (т. 1 а.с. 119), отже фактично схвалює кредитний договір з додатковими угодами до нього та визнає свої зобов’язання за цим договором.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 17.11.2008 Товариству Банком було надіслано повідомлення про наближення строку погашення кредиту, в якому зазначено сума заборгованості та кінцевий строк її сплати, яке вручено Товариству 17.11.2008.

З приведених підстав необґрунтованості зустрічних позовних вимог суд відмовляє Закритому акціонерному товариству “Волна” в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Щодо первісних позовних вимог, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» про звернення стягнення на предмет іпотеки “не житлову будівлю, санаторій “Таврія”, а саме: літ “У”– лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: підвал прім. – 1 –37; сходових кліток –I, II, III; перший поверх прим. 1 –79; сходових кліток –I –V; другий поверх прим. 80 –151; сходових кліток I –V; третій поверх прим. 182 –194; сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень – 9683,9 кв. Літ “А”– спальний корпус, який складається з приміщень під №№: в підвалі - I –XXIII; на першому поверсі –101 –161, сходових кліток – I, II; на другому поверсі 201 –244, сходових кліток –I, II; на третьому поверсі 311 –343, сходових кліток –I, II; на четвертому поверсі –401 –443, сходових кліток –I, II; на п’ятому поверсі –444 –452, сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –3976,1 кв. м. Літ “Б” лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: на першому поверсі 1 –19; на другому поверсі - 20 –34; на третьому поверсі - 35 –40. Загальна площа приміщень 554,0 кв. м. що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110 та належать ЗАТ “Волна” на праві колективної власності на погашення грошової заборгованості ЗАТ “Волна” перед позивачем на суму 6962196,12 грн, а також про надання Акціонерному Східно-Українському Банку “Грант ” право продажу на “не житлової будівлі, санаторію “Таврія”, а саме: літ “У”– лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: підвал прім. –1 – 37; сходових кліток –I, II, III; перший поверх прим. 1 –79; сходових кліток –I –V; другий поверх прим. 80 –151; сходових кліток I –V; третій поверх прим. 182 –194; сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –9683,9 кв. Літ “А”– спальний корпус, який складається з приміщень під №№: в підвалі - I –XXIII; на першому поверсі –101 –161, сходових кліток –I, II; на другому поверсі 201 – 244, сходових кліток –I, II; на третьому поверсі 311 –343, сходових кліток – I, II; на четвертому поверсі – 401 –443, сходових кліток –I, II; на п’ятому поверсі –444 – 452, сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –3976,1 кв. м. Літ “Б” лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: на першому поверсі 1 –19; на другому поверсі - 20 – 34; на третьому поверсі - 35 – 40. Загальна площа приміщень 554,0 кв. м. що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110 та належать ЗАТ “Волна” на праві колективної власності, будь-якій особі – покупцеві, та про визначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації, обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору №02 к/ф-Евп від 01.3.2005 р. із наступними змінами до нього, позичальник зобов’язується використовувати кредит за цільовим призначенням, зазначеним у договорі, повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту і сплати відсотків за кредит, позичальник зобов’язується сплачувати банку крім встановленої відсоткової ставки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня по сумам невиконаних зобов’язань.

Згідно додаткової угоди від 28.12.2007 р. до кредитного договору №02 к/ф-Евп від 01.3.2005 р. строк повернення кредитних коштів встановлено до 31 грудня 2008 року.

Судом встановлено та не заперечується ЗАТ “Волна”, що на виконання положень кредитного договору №02 к/ф-Евп від 01.3.2005 р. АСУБ “Грант” надав Товариству кредитні кошти у формі кредитної лінії на загальну суму 7 014 732,54 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів з 01.3.2005 р. по 29.01.2009 р. (т.1 а.с. 52 - 65), чим банк виконав свої зобов’язання за договором у повному об’ємі.

Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього, належним чином умови договору не виконав, допустив порушення умов кредитного договору, кредитні кошти та відсотки за користування кредитом у повному об’ємі на день закінчення строку повернення кредиту не повернув, повернуто кредитних коштів на суму 2 234 832,54 грн.

Судом встановлено, що сума заборгованості за відсотками у розмірі 7290,36грн була погашена відповідачем в процесі розгляду спору у суді, тобто після звернення позивача з позовом у суд, а саме: 17.4.2009 р. сплачена сума 2 001,00грн., 23.4.2009 - 5 289,36 грн, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, у зв’язку із чим суд вважає, що у частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 7290,36грн провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В наслідок вищенаведеного у відповідача №1 за первісним позовом на момент розгляду спору виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту у сумі 4 779900,00грн та за відсотками на суму 1793472,69грн.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, ЗАТ “Волна” під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 4 779900,00грн та за відсотками на суму 1793472,69грн, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Оскільки, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови кредитного договору №02 к/ф-Евп від 01.3.2005 р. з урахуванням додаткових угод до нього щодо прийнятих на себе грошових зобов’язань відносно погашення заборгованості по тілу кредиту та по відсоткам за користування кредитом, тому нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язань за кредитним договором на суму 388 823,43грн станом на 16.4.2009р позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору, та пеня нарахована з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Між АСУБ “Грант” (іпотекодержатель) та ЗАТ “Волна” (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 01 березня 2005 року, який посвідчено приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Вілковою М.М. реєстровий №799.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до частини 3 ст. 575 ЦК України правила про іпотеку землі та інших окремих видів застави встановлюються законом.

Стосовно іпотеки такі правила встановлені Законом України „Про іпотеку” від 5 червня 2003 року №898-IV, відповідно до ст. 1 якого іпотека це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином іпотека є різновидом застави і окремим засобом забезпечення зобов’язання.

Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки в редакції договору від 04.9.2007 р. про зміну договору іпотеки укладеного між сторонами, цей договір забезпечує вимогу “Іпотекодавця”, що випливає з кредитного договору №02 к/ф-Евп від 01.3.2005 р. (а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), укладеного між “Іпотекодержателем” та “Іпотекодавцем” 01 березня 2005 року, за умовами якого відкривається кредитна лінія для сплати заробітної плати, сплати податків, для поточних потреб, та відповідно до якого “Іпотекодавець” зобов’язаний до тридцять першого грудня дві тисячі сьомого (31.12.2007р.) повернути “Іпотекодержателю” кредит у розмірі 5 000000,00грн, сплатити проценти за користування ними відповідно до умов кредитного договору у розмірі 18% річних, при простроченні повернення кредиту –120% відсотків річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом, а також можливі штрафи та неустойки у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

Згідно пункту 1.2. договору предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля – санаторій “Таврія”, що розташований по вулиці Кірова, №102-110 у місті Євпаторії, АР Крим.

Згідно пункту 1.3. договору іпотекі сторони визначили, що заставна вартість предмету іпотеки складає 4030000,00 грн, договорами про зміну договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеки змінювалась, та в редакції договору від 04.9.2007 р. про зміну договору іпотеки вона склала 10000000,00грн.

Відповідно до пункту 3.1.4. договору, “Іпотекодержатель” має право у випадку невиконання “Іпотекодавцем” зобов’язань за цим або кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних із реалізацією предмета іпотеки.

Згідно статті 35 Закону України “Про іпотеку” та пункту 5.1. договору іпотеки у разі порушення основного зобов’язання або умов цього договору “Іпотекодержатель” надсилає “Іпотекодавцю” письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога “Іпотекодержателя” залишається без задоволення, “Іпотекодержатель” вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України “Про іпотеку”.

Положення частини 1 статті 35 Закону України “Про іпотеку” не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною 1 вищенаведеної статті ЗУ “Про іпотеку”, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки, а саме: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.11.2008 р. ЗАТ “Волна” було надіслано позивачем повідомлення про наближення строку погашення кредиту, в якому зазначені сума заборгованості та кінцевий строк її сплати, вказане повідомлення вручено відповідачеві 17.11.2008 р.

06.01.2009 р. АСУБ “Грант” на адресу ЗАТ “Волна” рекомендованим листом із повідомленням надіслано вимогу про усунення порушення, одержання якої відповідачем 14.01.2009 р. підтверджується повідомлення про вручення поштового повідомлення №329948.

Відповідно до статті 36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.4.1. договору іпотеки від 01.3.2005 р. у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов’язань за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги до іпотекодавця задовольняються за рахунок предмета іпотеки. В такому випадку цей договір згідно статей 36, 37 Закону України “Про іпотеку” вважається договором про задоволення вимог “Іпотекодержателя”, є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Згідно пункту 5.4.2. договору іпотеки, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, може проводитись шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, якщо інше не передбачено рішенням суду.

Відповідно до статті 38 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно частини 5 статті 38 Закону України “Про іпотеку” ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені питання.

Як вже зазначалося, у судовому засіданні 13.5.2010 року представник ЗАТ “Волна” надав суду висновок від 01.3.2010р оцінщика про вартість об’єкту незалежної оцінки, відповідно до якого Регіональне підприємство торгово-промислової палати в Криму в м. Євпаторії виконало незалежну оцінку ринкової вартості будівель санаторного призначення санаторію «Таврія», розташованих за адресою по вул..Кірова 102-110 у м.Євпаторія, та визначило, що ринкова вартість об’єктів оцінки складає 6878582,00грн, та з зазначеною оцінкою погоджується ЗАТ «Волна» .

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги АСУБ “Грант” щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання АСУБ “Грант” права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві із визначенням початкової ціни реалізації предмету іпотеки у розмірі 6878582,00грн. такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги у цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог АСУБ “Грант” про зобов’язання КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” надати позивачу витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до пункту 5.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 право на отримання витягу мають: власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи.

Згідно пункту 63 Iнструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р. крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України “Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках” від 20 вересня 2002 року №84/5. Відповідно до пункту 65 Інструкції, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Таким чином, реалізація права АСУБ “Грант” на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві є неможливою без отримання позивачем витягу з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно, в той же час, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності АСУБ “Грант” не має права на отримання цього витягу у зв'язку з тим, що не є власником майна, його спадкоємцем, або правонаступником юридичної особи –власника, або її уповноваженою особою.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Судова колегія виходить з того, що пункт 5.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно прямо суперечить статтям 36 та 38 Закону України “Про іпотеку”, які мають перевагу, як правові норми що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Виходячи з викладеного вище, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги АСУБ “Грант” і зобов’язати КРП “Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії” видати АСУБ “Грант” витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно на не житлову будівлю – санаторій “Таврія”, що розташований на вулиці Кірова, №102-110 у місті Євпаторія, АР Крим і належить ЗАТ “Волна” на праві колективної власності.

Крім того, відповідно до листа КРП “Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії”, який надійшов до суду 26.5.2010р, другий відповідач за первісним позовом позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Східно-Український Банк «Грант» визнає.

Що ж стосується позовних вимог Акціонерного Східно - Українського Банку “Грант ” про зобов’язання ЗАТ “Волна” звільнити нежитлові приміщення, на які звернуто стягнення та які знаходяться за адресою: АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110, в обґрунтування яких позивач за первісним позовом посилається на ст..39 ЗУ “Про іпотеку” та ст..ст. 388, 391 ЦК України, то на думку судової колегії, дані вимоги, з підстав заявлених у позові, не підлягають задоволенню, оскільки згідно частини 2 статті 39 Закону України “Про іпотеку” одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст..388 ЦК України, яка передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однак як вбачається з матеріалів справи, предметом іпотеки є нежитлові приміщення, тому застосування ст..39 ЗУ “Про іпотеку” до правовідносин між сторонами є неможливим.

Одночасно АСУБ “Грант” не є власником або володільцем нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, отже застосування положень статей 388, 391 ЦК України також є неможливим.

Таким чином, вимога позивача за первісним позовом про зобов’язання ЗАТ “Волна” звільнити нежитлові приміщення, на які звернуто стягнення та які знаходяться за адресою: АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110, з підстав викладених у позові, необґрунтована і не підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України з первісного позову відносяться на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України з зустрічного позову відносяться на позивача за зустрічним позовом.

Позивач за первісним позовом клопотанням про уточнення позовних вимог від 14.5.2009р збільшив позовні вимоги та просить суд зобов’язати КРП “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії” надати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю - санаторій “Таврія”, що розташований на вулиці Кірова, №102-110 у місті Євпаторія, АР Крим і належить ЗАТ “Волна” на праві колективної власності, але зі вказаної вимоги не було оплачено позивачем за первісним позовом державного мита, у зв’язку з чим з АСУБ “Грант” підлягає стягненню у бюджет недосплачене державне мито.

В засіданні суду оголошувалась перерва на 16.6.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 16.6.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,77,п.1-1 ст.80,ст.ст..82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов Акціонерного Східно-Українського Банку “Грант ” задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Волна” (97420, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 76, код ЄДРПОУ 19003142, п/р 26001001380 у філії “Євпаторія-Грант” АСУБ “Грант”, МФО 324690) на користь Акціонерного Східно-Українського Банку “Грант” (61058, м. Харьков, вул. Данилевського, 19, код ЄДРПОУ 14070197, п/р 2909706581 в АСУБ “Грант” м. Харків, МФО 351607) 4 779 900 грн. заборгованості за кредитом, 1793472,69 грн. заборгованості за відсотками, 388 823,43 грн. пені, 25755,00грн. державного мита, 94,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 01 березня 2005 року, укладеним між Акціонерним Східно-Українським Банком “Грант ” та Закритим акціонерним товариством “Волна”, а саме: на нежитлову будівлю, санаторій “Таврія”, а саме: літ “У”– лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: підвал прім. –1 –37; сходових кліток –I, II, III; перший поверх прим. 1 –79; сходових кліток –I –V; другий поверх прим. 80 –151; сходових кліток I –V; третій поверх прим. 182 –194; сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –9683,9 кв. м. Літ “А”– спальний корпус, який складається з приміщень під №№: в підвалі - I –XXIII; на першому поверсі –101 –161, сходових кліток –I, II; на другому поверсі 201 –244, сходових кліток –I, II; на третьому поверсі 311 –343, сходових кліток –I, II; на четвертому поверсі –401 –443, сходових кліток –I, II; на п’ятому поверсі –444 –452, сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –3976,1 кв. м. Літ “Б” лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: на першому поверсі 1 –19; на другому поверсі - 20 –34; на третьому поверсі - 35 –40. Загальна площа приміщень 554,0 кв. м. що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110 та належать ЗАТ “Волна” на праві колективної власності.

3.          Надати Акціонерному Східно-Українському Банку “Грант” (61058, м. Харьков, вул. Данилевського, 19, код ЄДРПОУ 14070197, п/р 2909706581 в АСУБ “Грант” м. Харків, МФО 351607) право продажу на нежитлової будівлі, санаторію “Таврія”, а саме: літ “У”– лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: підвал прім. –1 –37; сходових кліток –I, II, III; перший поверх прим. 1 –79; сходових кліток –I –V; другий поверх прим. 80 –151; сходових кліток I –V; третій поверх прим. 182 –194; сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –9683,9 кв. Літ “А”– спальний корпус, який складається з приміщень під №№: в підвалі - I –XXIII; на першому поверсі –101 –161, сходових кліток –I, II; на другому поверсі 201 – 244, сходових кліток –I, II; на третьому поверсі 311 –343, сходових кліток – I, II; на четвертому поверсі – 401 –443, сходових кліток –I, II; на п’ятому поверсі –444 – 452, сходових кліток –I, II. Загальна площа приміщень –3976,1 кв. м. Літ “Б” лікувальний корпус, який складається з приміщень під №№: на першому поверсі 1 –19; на другому поверсі - 20 – 34; на третьому поверсі - 35 – 40. Загальна площа приміщень 554,0 кв. м. що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110 та належать ЗАТ “Волна” на праві колективної власності, будь-якій особі – покупцеві.

4.          Встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 6878582,00грн.

5.          Зобов’язати Кримське республіканське підприємство “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії” (97412, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45 код ЄДРПОУ 03348011) надати Акціонерному Східно-Українському Банку “Грант” (61058, м. Харьков, вул. Данилевського, 19, код ЄДРПОУ 14070197, п/р 2909706581 в АСУБ “Грант” м. Харків, МФО 351607) витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю - санаторій “Таврія”, що розташований на вулиці Кірова, №102-110 у місті Євпаторія, АР Крим і належить ЗАТ “Волна” на праві колективної власності.

6.          У задоволенні позовних вимог АСУБ “Грант” про зобов’язання ЗАТ “Волна” звільнити нежитлові приміщення, на які звернуто стягнення та які знаходяться за адресою: АР Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, буд. 102 –110 – відмовити.

7.          У частині стягнення 7290,36грн заборгованості по відсоткам припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

8.          У задоволені зустрічного позову ЗАТ “Волна” відмовити повністю.

9.          Стягнути з Акціонерного Східно-Українського Банку “Грант ” (61058, м. Харьков, вул. Данилевського, 19, код ЄДРПОУ 14070197, п/р 2909706581 в АСУБ “Грант” м. Харків, МФО 351607) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 85 грн. державного мита.

10.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.