Рішення № 10000557, 10.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2010Справа №2-7/1870-2010 За позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Сімферополь, просп. Перемоги, 15 км, ідентифікаційний код 01181765) в особі Кримської філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 133-а; 95043, м. Сімферополь, а/с 2071, ідентифікаційний код 23450734)

До відповідача Виконавчого комітету Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 04055759)

Про стягнення 177,52 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Шевченко Г. А., предст., дов. №43-05/0749 від 15.03.2010 р.

Від відповідача – Фролова О. В., предст., дов. №02-29-168 від 27.01.2010 р.

Суть справи: Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим в особі Кримської філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Феодосійської міської ради 177,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час дії укладених між сторонами договорів №4055759/094 від 13.02.2006 р., №04055759 від 25.01.2007 р., №04055759/28 від 19.02.2009 р. про надання послуг (робіт) з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання, проведення радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів відповідача відповідно з дозволами на експлуатацію до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради була необґрунтовано застосована знижка у розмірі 50 відсотків від суми відповідної позиції тарифів, що призвело до недоотримання коштів за період з 01.01.2006 р. до 30.06.2008 р. у загальному розмірі 166,56 грн. Крім того, позивач стверджує, що Виконавчий комітет Феодосійської міської ради не в повному обсязі здійснює оплату виставлених рахунків, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 177,52 грн., яку позивач просить стягнути примусово, оскільки направлена до часу звернення до суду претензія про сплату боргу була залишена відповідачем без задоволення.

27.04.2010 р. до ГС АР Крим від Кримської філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» надійшла заява про доповнення позовних вимог, згідно якої позивач, окрім вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 177,52 грн., також просить суд визнати недійсним додаток до договору №4055759/094 від 13.02.2006 р., додаток №1 до договору №4055759/614 від 25.01.2007 р. в частині застосування пільгового коефіцієнту = 0,5 при розрахунку вартості послуги (50% знижки оплати). Однак, вказана вимога про визнання недійсним додатків до договору на думку суду повинна розглядатися в рамках окремого позовного провадження, оскільки підстави її подання не є тотожними підставам первісно заявленого позову. Так, вимога про стягнення з відповідача 177,52 грн. заборгованості обґрунтовувалася позивачем недоотриманням належних коштів у зв’язку з безпідставним застосуванням пільгової знижки, а також невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків за договором №04055759 від 25.01.2007 р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг. В свою чергу, вимога про визнання недійсним додатку до договору №4055759/094 від 13.02.2006 р. та додатку №1 до договору №4055759/614 від 25.01.2007 р. мотивується позивачем невідповідністю цих додатків в частині застосування пільгового коефіцієнту = 0,5 при розрахунку вартості послуги (50% знижки оплати) положенням чинного законодавства, а саме – Граничним тарифам, затвердженим наказом НКРЗ №217 від 02.03.2006 р. Отже, підстави додаткових вимог не є тотожними підставам первісно заявлених, у зв’язку з чим заява судом не приймається, а справа розглядається в межах первісних вимог – про стягнення заборгованості в розмірі 177,52 грн.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що за час дії укладених між сторонами договорів він належним чином виконував їх умови та здійснював оплату згідно виставлених позивачем рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг). При цьому, відповідач посилається на те, що згідно з п. 1 ч. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України послуги сплачуються Державним казначейством України за дорученням розпорядників бюджетних коштів тільки у випадку наявності бюджетного зобов’язання для платежу, у зв’язку з чим лише ті вимоги, які були отримані від позивача та протягом 3 днів зареєстровані в казначействі, є бюджетними зобов’язанням та підлягають оплаті. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Правова основа користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України встановлені та визначені Законом України «Про радіочастотний ресурс України».

Відповідно до цього Закону користувачі зобов'язані дотримуватися стандартів, норм і правил користування радіочастотним ресурсом України (п. 1 ч. 2 ст. 6), дотримуватися умов, визначених в ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України та у дозволах на експлуатацію (п. 2 ч. 2 ст. 6), вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому НКРЗ порядку, плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування (п. 5 ч. 2 ст. 6). Радіочастотний моніторинг у смугах частот загального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу (ч. 4 ст. 19).

Вищевказаним законом на Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» покладено обов'язок проведення моніторингу, здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності, виявлення та усунення дії джерел радіозавад, здійснення інших видів діяльності, пов'язаних з використанням радіочастотного ресурсу і передбачених статутом (п. З, 4, 5, 9 ч. З ст. 16). При цьому згідно до ч. 4 ст. 16 Закону УДЦР здійснює роботи та надає послуги на договірних засадах. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються НКРЗ у встановленому порядку, а згідно до п. 7 ч. 2 ст. 14 до повноважень спеціального державного органу у сфері державного регулювання радіочастотним ресурсом - Національної комісії з питань регулювання зв'язку віднесено встановлення тарифів на роботи (послуги) УДЦР.

Матеріали справи свідчать, що Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Кримської філії Українського державного центру радіочастот уклав з відповідачем - Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, наступні угоди: Договір 4055759/094 від 13.02.2006р., Договір № 04055759/614 від 25.01.2007р., Договір № 04055759/28 від 19.02.2009р. про надання послуг (робіт) з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання, проведення радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів відповідача відповідно з дозволами на експлуатацію.

На підставі розділу 2 укладених договорів позивач зобов’язаний проводити заходи щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, заходи технічного контролю, проводити радіочастотний моніторинг РЕЗ, які використовує відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов’язки за договорами, що підтверджується відповідними актами. Даний факт сторонами по суті не заперечується.

При цьому, позивачем була нарахована наступна плата на виконані роботи: за 2006 рік – 66,60 грн. (крім того, станом на 01.01.2006 р. існувала заборгованість відповідача в сумі 5,55 грн.), за 2007 рік – 66,60 грн., за 2008 рік – 116,55 грн., за 2009 рік – 144,00 грн.

В свою чергу, відповідачем надані позивачем послуги (виконані роботи) оплачені таким чином: за 2006 рік – 72,15 грн., за 2007 рік – 66,60 грн., за 2008 рік – 77,78 грн., за 2009 рік – 155,10 грн.

Відповідно до довідки від 01.10.2008 р. Контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим за результатами перевірки було виявлено недоотримання філією позивача за період з 01.01.2006 р. до 30.06.2008 р. фінансових ресурсів внаслідок зниження плати на 50% при реалізації робіт (послуг) бюджетним установам, які фінансуються виключно за рахунок місцевих бюджетів, на загальну суму 16268,67 грн. (що призвело до недоотримання доходів у 2006 році на суму 6618,68 грн., у 2007 році на суму 6420,40 грн., за 6 місяців 2008 року на суму 3229,59 грн.), у тому числі відповідачу, у порушення п. 17 Граничних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 2 березня 2006 р. N 217. Зокрема, по користувачу «Виконавчий комітет Феодосійської міської ради» було донараховано за 2006 рік – 66,60 грн., за 2007 рік – 66,60 грн., за 2008 рік – 33,36 грн., всього на суму 166,56 грн.

Після виявлення порушень Кримською філією був направлений на адресу відповідача лист №43-06/3336/2 від 20.10.2008 р. з відповідними додатковими рахунками для оплати наданих послуг за період з 01.01.2006 р. по жовтень 2008 року.

Крім того, в подальшому на адресу відповідача також була направлена претензія №43-05/2452 від 12.06.2009 р. з проханням оплатити заборгованість у сумі 188,62 грн. Вказана претензія мотивована необхідністю відшкодування як коштів, пов’язаних з неправомірним наданням 50%-ї знижки (166,56 грн.), так і наявністю заборгованості за надані послуги за листопад-грудень 2008 року в розмірі 22,06 грн.

Враховуючи, що претензія та направлені рахунки були залишені відповідачем поза увагою, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з Виконавчого комітету Феодосійської міської ради 177,52 грн. заборгованості.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) - це форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Згідно ч. З ст. 189 ГК України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

За вимогами ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Аналогічні вимоги встановлюються ст. ст. 6- 9 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» № 507-ХП від 03.12.1990р.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» № 507-ХП від 03.12.1990р. державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України, у даному випадку уповноваженим органом державної влади є Національна комісія з питань регулювання зв'язку України.

Таким чином, нормативним документом, що встановлює розміри оплати за виконані роботи, а також можливість зниження чи підвищення плати за виконання робіт та надання послуг УДЦР є тарифи, затверджені НКРЗ та зареєстровані у встановленому порядку.

Оскільки предметом розгляду даної справи є заборгованість за послуги, на які встановлені саме фіксовані державні ціни, вартість послуг у даному випадку не може бути встановлена за домовленістю сторін за договором.

У 2006-2008р.р. уповноваженим органом влади були затверджені та діяли чинні з 01.01.2006р. по 04.04.2006р. Граничні тарифи на послуги, пов'язані з експертизою заявок, наглядом та моніторингом радіоелектронних засобів радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, систем супутникового зв'язку, затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України 15.02.2000 №29, зареєстровані Міністерством юстиції 21.03.2000 р. за №180/4401. В період з 04.04.2006 року по 31.08.2008 року є діючими Граничні тарифи на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України, затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 02.03.2006 №217, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.03.2006 р. за №329/12203.

В період з 01.01.2006 по 04.04.2006 року застосування зниження плати бюджетним організаціям здійснювалось на підставі абзацу першого п.21 Загальних положень Граничних тарифів №29 (ст.3,4), а в період з 04.04.2006 р. по 31.08.2008 р. на підставі п.17 Загальних положень Граничних тарифів №217 (ст. З). Згідно цих положень суб'єкти господарювання - користувачі РЧР, які фінансуються виключно за рахунок Державного бюджету або які зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції в сільській місцевості, усі види робіт оплачують у розмірі 50 відсотків від суми відповідної позиції тарифів.

Зниження плати для бюджетних організацій і підприємств застосовується на підставі довідки фінансових органів виконавчої влади про повне фінансування організації чи підприємства за рахунок державного бюджету, а для виробників сільськогосподарської продукції в сільській місцевості - на підставі свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності Держкомстатом України з визначенням реєстраційного коду.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки відповідач фінансується з місцевого бюджету, то знижка у розмірі 50% була застосована до нього помилково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості позивачеві в розмірі 177,52 грн., що склалася внаслідок як неправомірного застосування в період з 01.01.2006 р. до 30.06.2008 р. 50%-ї знижки, так і неповної та несвоєчасної оплати наданих послуг.

В свою чергу, відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Твердження, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не спростовують правомірності вимог позивача.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Виконавчого комітету Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 04055759) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Сімферополь, просп. Перемоги, 15 км, ідентифікаційний код 01181765) в особі Кримської філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 133-а; 95043, м. Сімферополь, а/с 2071, ідентифікаційний код 23450734) 177,52 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.