Рішення № 10000550, 07.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2010Справа №2-17/8550-2008 За позовом Фонду майна АР Крим

До відповідача ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Сімферопольського міського відділення № 39»

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1.Національний університет біоресурсів та природокористування України

2.Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі

3.Фонд державного майна України

про спонукання у 10-ти денний термін з моменту набрання чинності рішенням суду укласти з Фондом майна АР Крим додаткову угоду № 1 до договору оренди державного нерухомого майна вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху в житловій пятиповерховій будівлі, загальною площею 125,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Сімферополь, смт. Аграрне, вул. Спортивна 10, що знаходиться на балансі південної філії «Кримського агротехнологічного університету» Національного аграрного університету, укладеного 31.10.2005 року між Фондом майна АРК і ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Сімферопольського міського відділення № 39» у редакції Фонду майна АР Крим, у разі не укладення ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Сімферопольського міського відділення № 39» з Фондом майна АРК додаткової угоди № 1 до договору оренди державного нерухомого майна вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху в житловій пятиповерховій будівлі, загальною площею 125,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Сімферополь, смт. Аграрне, вул. Спортивна 10, що знаходиться на балансі південної філії «Кримського агротехнологічного університету» Національного аграрного університету, вважати її укладеною в 10-ти денний термін набрання чинності рішенням суду в редакції Фонду мана АР Крим

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача Мельніков І.В.,представник

Від відповідача Рудько С.О., представник

Від Фонду державного майна України Косарев О.М.,представник.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі Косарев О.М.,представник

Від Національного університету біоресурсів і природокористування України не зявився

Суть спору: Позивач згідно з позовом та уточненням просить спонукати відповідача у 10-ти денний термін з моменту набрання чинності рішенням суду укласти з Фондом майна АР Крим додаткову угоду № 1 до договору оренди державного нерухомого майна вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху в житловій пятиповерховій будівлі, загальною площею 125,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Сімферополь, смт. Аграрне, вул. Спортивна 10, що знаходиться на балансі південної філії «Кримського агротехнологічного університету» Національного аграрного університету, укладеного 31.10.2005 року між Фондом майна АРК і ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Сімферопольського міського відділення № 39» у редакції Фонду майна АР Крим. У разі не укладення ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Сімферопольського міського відділення № 39» з Фондом майна АРК додаткової угоди № 1 до договору оренди державного нерухомого майна вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху в житловій пятиповерховій будівлі, загальною площею 125,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Сімферополь, смт. Аграрне, вул. Спортивна 10, що знаходиться на балансі південної філії «Кримського агротехнологічного університету» Національного аграрного університету, вважати її укладеною в 10-ти денний термін набрання чинності рішенням суду в редакції Фонду мана АР Крим, у звязку з тим, що на підставі постанови Кабінету міністрів країни від 27.12.2006 року № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» та умов договору надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди та розрахунок орендної плати до неї, застосувавши орендну ставку до неї 30 %.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві вважає недопустимим навязування певних умов договору, вважає, що підняття орендної ставки в 10-ти кратному розмірі призведе до закриття безбалансової філії, яка є єдиною установою в даному населеному пункті з прийняття платежів від населення за житлово-комунальні послуги, що негативно вплине на їх сплату.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання до справи матеріалів є правом сторони, а не обовязком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві та уточненні до неї позивач просить суд спонукати відповідача у 10-ти денний термін з моменту набрання чинності рішенням суду укласти з Фондом майна АР Крим додаткову угоду № 1 до договору оренди державного нерухомого майна

Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що в разі недосягнення згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4). Якщо договір судовим рішенням змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частина 5).

За змістом цих норм, в разі розгляду спору про внесення змін до договору судом, зацікавлена сторона повиннна ставити перед судом питання про внесення змін в договір, а не про спонукання відповідача внести такі зміни до договору.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договір є домовленістю 2 або більше сторін, спонукання в судовому порядку другу сторону за договором внести до нього зміни позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом спонукання укласти додаткову угоду суперечить вказаним нормам законодавства, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 01 вересня 2009 року № 13/31-09).

Згідно інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).

Згідно статті 16 ЦК України способом захисту прав та інтересів може бути не будь-який спосіб, а тільки той, який передбачений законом чи договором.

Однак, у даному випадку вибраний позивачем спосіб захисту права та інтересу не відповідає Закону.

При цьому також необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Окрім цього, згідно позову та уточнення до нього, позивач наполягає на застосуванні орендної ставки в розмірі 30 %.

Однак, згідно постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» орендна ставка в розмірі 30% застосовується до фінансових установ.

Позивачем не прийнята до уваги та обставина, що відповідач також здійснює прийом комунальних платежів, до яких застосовується 5 %.

Питання щодо застосування аналогії щодо пропорційного застосування відносно долі комунальних та інших платежів відповідно висновків експертизи позивач не застосував, вказаними обставинами позов не обґрунтовується, позовні вимоги з врахуванням цієї обставини позивачем не змінені.

Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивнгості сторін, суд не повинен обґрунтовувати за позивача його вимоги.

Окрім цього, прийняття рішення на підставі інших підстав, якими позов не обґрунтовується, буде грубим порушенням прав відповідача.

При цьому необхідно відмітити, що зміна підстав позову або позовних вимог згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України можлива лише до прийняття рішення.

Окрім цього, із сенсу ст.ст. 181, 188 ГК України запропонований проект додаткової угоди повинен бути підписаний.

Однак, надані до матеріалів справи проекти додаткових угод позивачем не підписані.

Таким чином, не існує підстав вважати, що виконані умови ч. 2 ст. 188 ГК України.

Також необхідне відзначити, що позовна заява не є пропозицією, передбаченою ч. 2 ст. 188 ГК України. Так, позовна заява передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Більш того, згідно ч. 4 ст. 188 ЦК України пропозиція повинна бути ще до подання позову, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України.

Більш того, на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна заява не може розглядатися як пропозиція в розумінні ч. 2 ст. 188 ГК України.

Така пропозиція відноситься до норми Господарського кодексу України, тобто, до матеріального, а не до процесуального права.

Необхідно також відмітити, що передбачена ч. 2 ст. 188 ГК України пропозиція не є претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а вказана пропозиція до матеріального права.

Претензія відноситься до питання прийняття позову до розгляду, чи його повернення.

При цьому також необхідно відмітити, що відсутність вказаної пропозиції не впливає на право позивача на звернення до суду, та розгляду спору судом, оскільки позов прийнято до розгляду, та розглядається судом по суті.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 193 ГК України, та ч. 2 та ч. 4 ст. 188 ГК України не визнані Конституційним Судом України такими, що не підлягають застосуванню, а тому не приймати їх до уваги немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Згідно ч. 4 статті 188 ГК України зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України.

Таким чином, право позивача на цей час не порушене.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право.

Однак, право позивача у даному випадку не порушене.

Оскільки право позивача не порушене, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Таким чином, є декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому також необхідно відмітити, що сам позивач на цей час вважає, що строк дії договору витік ще 25.10.2009 року.

Однак, за такий тривалий час позивач не використував своє право в порушення ч. 3 статті 22 ГПК України щодо зміни позовних вимог.

Окрім цього, згідно п. 10.6 договору, договір продовжується при погодженні органу, уповноваженого управляти цим майном.

Зацікавленою особою такого погодження не надано.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Якщо строк договору витік, відповідно, не існує підстав для укладення додаткової угоди до нього.

При цьому необхідно відмітити, що зміна підстав позову або позовних вимог згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України можлива лише до прийняття рішення.

Згідно ст. 49 ГПК України відповідачу підлягають відшкодуванню 4700 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Так, ч. 5 статті 49 ГПК України прямо передбачено, що за проведення судової експертизи при відмові у позові, вказані судові витрати покладаються на позивача.

Згідно платіжного доручення № 10467 від 22 жовтня 2009 року відповідачем за проведення експертизи сплачено 4700 грн.

Згідно калькуляції № 72/09 вартість експертизи складає 4700,00 грн.

Підстав для відшкодування (стягнення) інших судових витрат згідно ст. 49 ГПК України не існує.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Фонду майна АРК (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольска,17, ідентифікаційний код - 00036860) на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Сімферопольського міського відділення № 39 (95034, м. Сімферополь, пр. Кірова, 41, ідентифікаційний код - 02761766) 4700 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.