Рішення № 10000549, 15.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2010Справа №2-18/1987-2010 За позовом – Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116).

До відповідача – Закритого акціонерного товариства «Теодосія», м. Феодосія (вул. Володарського, 39-б, м. Феодосія, 98100).

З участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Феодосійська міська рада АР Крим, м. Феодосія (вул. Земська, 4, м. Феодосія, 98100)

2. Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, 3-А, м. Сімферополь, 95026).

Про стягнення 2008901,73 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Боженко І.Ф. – гол. ю/к, дов. від 28.12.2009 року.

Від відповідача – не з’явився.

Від третіх осіб: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ – позивач, звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Теодосія», м. Феодосія – відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2008901,73 грн., з яких 1786960,38 грн. – сума боргу, 121278,81 грн. – сума пені, 82967,06 грн. – сума інфляції, 17695,48 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 24.11.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки природного газу № 06/09-1855ТЕ-19(Р). Відповідно до Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу природний газ з ресурсу листопада-грудня 2008 року, січня-березня 2009 року, а відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Позивач свої зобов'язання виконав, передавши природний газ відповідачу на загальну суму 1872169,38 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 26.11.2009р.. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 85209,00 грн.. Таким чином, за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 1786960,38 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду.

22.04.2010р. від ЗАТ «Теодосія» надійшло електронне повідомлення, в якому відповідач клопоче про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

14.05.2010р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з огляду на те, що у дійсний час за рішенням Феодосійської міської ради котельні, у яких відповідач здійснював вироблення з газу теплової енергії, передані в оренду Орендному підприємству «Кримтеплокомуненерго». У зв’язку із чим у вказаному клопотанні відповідач просить про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Феодосійську міську раду АР Крим, м. Феодосія та Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь.

Суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Феодосійську міську раду АР Крим, м. Феодосія та Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь.

15.06.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що договір поставки природного газу № 06/09-1855ТЕ-19(Р) було укладено лише між позивачем та відповідачем. У зв’язку із чим, зміна орендаря котельної не є підставою для ухилення відповідача від виконання своїх зобов’язань за договором поставки природного газу № 06/09-1855ТЕ-19(Р).

Представники відповідача та третіх осіб 15.06.2010 року у судове засідання не з’явилися, причини нез’явлення суд не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщені належним чином.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2009 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Теодосія» (Покупець) був укладений договір №06/09-1855ТЕ –19 (Р) поставки природного газу.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, що був використаний покупцем виключно для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Постачальник передає за цим договором газ імпортного походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК “Нафтогаз України” та постачальником.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник передає у власність покупцеві природний газ з ресурсів 2008 –2009 р. р. в обсязі 2151,22 тис. куб. м., а саме: з ресурсу 2008 р. –736,09 тис. куб. м., в тому числі по місяцях:

-          з ресурсу листопаду 2008 р. – 182,417 тис. куб. м.;

-          ресурсу грудня 2008 р. – 553,673 тис. куб. м.;

З ресурсу 2009 р. – 1415,132 тис. куб. м, у тому числі по місяцях:

- з ресурсу січня 2009 р. – 538,984 тис. куб. м.;

- з ресурсу лютого 2009 р. – 441,783 тис. куб. м.;

- з ресурсу березня 2009 р. – 434,365 тис. куб. м.

За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов ( Т -20 град.С.Р = 101,325 КПа/760 мм.рт.ст./).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору приймання – передача газу, переданого постачальником покупцеві, оформлюється відповідними актами приймання - передачі.

Відповідно до глави 4 вищевказаного договору поставки природного газу ціна за 1000 куб. м. становить:

З ресурсу листопада 2008 р. – 569,338 грн., без врахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість –20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами –122,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 702,73 грн., крім того ПДВ –20%, всього з ПДВ – 843,27 грн.

З ресурсу грудня 2008 р. – березня 2009 р. – 593,448 грн., без врахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ –2%;

- податок на додану вартість –20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами –122,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 727,32 грн., крім того ПДВ –20%, всього з ПДВ – 872,87 грн.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору поставки природного газу оплата за газ, що передається відповідно до п. 2.1 цього договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом 3 –х банківських днів з дати підписання актів приймання –передачі, зазначених п. 3.1 цього договору.

Відповідно до п. 9.1 вказаного договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині передачі газу до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків за газ –до їх повного виконання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актах приймання - передачі природного газу, позивач, у виконання умов вищевказаного договору, передав відповідачу газ на загальну суму 1872169,38 грн.( а. с. 18-22).

Вказані акти приймання - передачі природного газу підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками.

Відповідач 18.12.2009 року частково сплатив кошти за поставлений природний газ у сумі 85209,00 грн.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем вартості отриманого природного газу у сумі 1786960,38 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу у розмірі 1786960,38 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1786960,38 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму за період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. у сумі 82967,06 грн. та 3% річних за період з 02.12.2009 р. по 01.04.2010 р. у сумі 17695,48 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних і інфляційної суми, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних за період з 02.12.2009 р. по 01.04.2010 р. склав 17695,48 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. склав 82967,06 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 82967,06 грн. і 3% річних у розмірі 17695,48 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 02.12.2009 р. по 01.04.2010 р. у розмірі 121278,81 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати поставленого природного газу, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Відповідно до глави 6 договору №06/09-1855ТЕ –19 (Р) поставки природного газу сторони дійшли згоди про те, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п. 5.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Перевіривши розрахунок пені за період з 02.12.2009 р. по 01.04.2010 р., наданий позивачем, суд знаходить його вірним, у зв’язку із чим позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 121278,81 грн. також підлягають задоволенню.

Су також вважає за необхідне звернути увагу, що невизнання відповідачем позовних вимог ґрунтується на тому, що у дійсний час за рішенням Феодосійської міської ради котельні, у яких відповідач здійснював вироблення з газу теплової енергії, передані в оренду ОП «Кримтеплокомуненерго».

У зв’язку із чим відповідач посилається на пункт 13-1 абз. 3 Постанови Кабінету Міністрів України, від 27.12.2001, № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", відповідно до якого, у разі коли суб'єкту господарювання надано в оренду цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, він визнається правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував (володів або користувався) зазначене майно, суд знаходить неспроможним у зв’язку наступним.

Проте суд звертає увагу, що весь пункт 13-1 Постанови Кабінету Міністрів України, від 27.12.2001, № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" містить у собі положення щодо реорганізації суб'єкта господарювання, у якого на момент реорганізації залишилася заборгованість з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування. І лише у цьому разі правонаступником за зазначеними борговими зобов'язаннями у повному обсязі визнається суб'єкт господарювання, до якого перейшло право власності (володіння або користування) на основні засоби реорганізованого суб'єкта господарювання.

Суд зауважує, що абз. 3 п. 13-1 вказаної Постанови КМ України також розповсюджується лише на реорганізованого суб’єкта.

У той час, як відповідач лише вибірково процитував потрібний йому абзац пункту 13-1 вказаної Постанови КМ України, залишивши осторонь саму умову застосування такого абзацу, а саме: реорганізацію господарюючого суб’єкту.

Доказі реорганізації ЗАТ «Теодосія» відповідач суду не представив.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Крім того, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка держмита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що при подачі до суду позовної заяви позивач сплатив державне мито у сумі 20089,50 грн., у той час, як повинен був сплатити 20089,02 грн., то сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,48 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

15.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.06.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теодосія" (98100, АР Крим, м. Феодосія, пер. Корабельний, 29 г, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, п/р 260373021463 в Феодосійському відділенні №4550, МФО 384049, код ЄДРПОУ 30689644) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, (р/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) суму основного боргу у розмірі 1786960,38 грн., пені у розмірі 121278,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 82967,06 грн., 3% річних у розмірі 17695,48 грн., державне мито у розмірі 20089,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Повернути Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,48 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.