Постанова № 10000200, 09.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 р. № 39/28-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Козир Т.П.

суддів Мамонтової О.М.

Малетича М.М.

За участю представників сторін:

від позивача Сторожук Ю.М. (дов. від 13.01.10р.)

від відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.09р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.09р.

у справі № 39/28-09

за позовом ТОВ "Запоріжметал Холдінг", м. Київ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

про стягнення 48 359,57грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.09р. у справі № 39/28-09 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 38174,12 грн. основного боргу, 6002,88 грн. пені, 11334,09 грн. штрафу, 10307,67 грн. інфляційних втрат, 1667,94 грн. 3% річних, 674,90 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.09р. (головуючий Тищик І.В., судді Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) вказане рішення змінено, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 38174,12 основного боргу, 4103,29 грн. пені, 10307,67грн. інфляційних втрат, 1667,94 грн. 3% річних, в решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернулась з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.02.06р. між ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (Продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір № 55/02/06, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця металопрокат, а покупець прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість, умови і строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору (п. 1.2).

Згідно п. 3.3 договору, датою поставки продукції є дата видачі продавцем видаткової накладної.

Пунктом п. 4.1 договору передбачено, розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків фактур на кожну окрему партію продукції.

Відповідно до п. 4.3 договору, допускається 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Якщо вартість поставленого товару перевищує розмір передплати, покупець зобов'язується доплатити постачальнику різницю протягом 3-х банківських днів з дати поставки відповідної партії товару (п.4.4).

Згідно п. 6.2, у випадку невиконання умов п. 4.4 договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у формі штрафу у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми та пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

У виконання умов даного договору, ТОВ "Запоріжметал Холдінг" поставило фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 товар на загальну суму 277819,22 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН4-000011 від 15.01.08р. на суму 78248,28 грн., № РН4-000027 від 22.01.08р. на суму 27629,16 грн., № РН4-000065 від 11.02.08р. не суму 84478,30 грн., № РН4-000066 від 12.02.08р. на суму 28884,66 грн., № РН4-000071 від 14.02.08р. від 58578,82 грн., який отримано останньою за довіреностями ЯНХ № 849706 від 15.01.08р., ЯНХ № 849707 від 22.01.08р., ЯНХ № 849708 від 11.02.08р., ЯНХ № 849709 від 14.02.08р.

Виписані рахунки фактури №№ СФ4-000017, СФ4-000030, СФ4-000073, СФ4-000078 відповідач оплатив частково.

25.02.09р. ТОВ "Запоріжметал Холдінг" звернулося з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення 45710,10 грн. основної заборгованості, 50,89 грн. 3% річних, 1724,66 грн. штрафу, 339,28 грн. пені та 534,64 грн. інфляційних. Заявою від 09.04.09р. позивач уточнив вимоги (а.с. 37-38, т. 1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.09р. у справі № 39/28-09 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 38174,12 грн. основного боргу, 6002,88 грн. пені, 11334,09 грн. штрафу, 10307,67 грн. інфляційних втрат, 1667,94 грн. 3% річних, 674,90 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.09р. вказане рішення змінено, відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 11334,09 грн. штрафу на підставі ст.ст. 230, 231 ГК України та зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню до 4103,29 грн. на підставі п. 6 ст. 232 ЦК України, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом першої інстанції, металопрокат був поставлений відповідачеві за договором № 55/02/06 від 20.02.06р., відповідач розрахувався за одержаний товар частково на загальну суму 239645,10 грн., про що свідчать банківські витяги з посиланням в призначенні платежу на відповідні рахунки фактури, наявні в матеріалах справи (а.с. 61-64, т. 1). Таким чином, місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних (за період з 15.01.08р. по 08.04.09р.).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідач здійснював оплату товару після його поставки згідно виписаних рахунків, а не на умовах передоплати, тому, на думку колегії, стягнення судом першої інстанції неустойки, погодженої п. 6.2 договору є безпідставним.

Апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку стосовно пролонгації договору купівлі продажу № 55/02/66 договором № 08/06/07 від 08.06.07р. та невірно задовольнив позовні вимоги на підставі цього договору, оскільки він укладений не з відповідачем, а з іншою особою підприємцем ОСОБА_4.

Доводи заявника касаційної скарги щодо її неповідомлення належним чином про час і місце засідання суду є недоречними та відхиляються касаційною інстанцією, оскільки відповідачеві процесуальні документи у справі надсилалися за юридичною адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, до якого відповідачем не були внесені відомості про зміну адреси.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржена постанова підлягає скасуванню повністю, а рішення частковому скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.09р. у справі № 39/28-09 скасувати повністю.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.09р. у справі № 39/28-09 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 31407820) 38174 грн. 12 коп. основного боргу, 1667 грн. 94 коп. 3% річних, 10307 грн. 67 коп. збитків від інфляції, 501 грн. 50 коп. державного мита та 87 грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді: О.М. Мамонтова

М.М. Малетич