Рішення № 9999991, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 25/111                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.О. Тимошенко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом колективного підприємства збагачувальної фабрики „Центральна” м. Антрацит Луганської області

до відповідача Краматорського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 39363грн.09коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Куровська І.В. – довіреність (довіреність № 5 від 11.01.2010);

від відповідача: не з’явився

Позивач – колективне підприємство збагачувальна фабрика „Центральна” м. Антрацит Луганської області звернувся до господарського суду з позовом до Краматорського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м. Краматорськ Донецької області про стягнення 39363грн.09коп., у тому числі заборгованість за поставлене за договором поставки № 107/08-02 від 19.12.2008 вугілля в сумі 25474грн.40коп., пеня в сумі 6106грн.27коп., індекс інфляції в сумі 3197грн.03коп., 3% річних в сумі 764грн.23коп., 15% штрафу від вартості несвоєчасно сплаченого вугілля в розмірі 3821грн.16коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на розрахунок пені, розрахунок індексу інфляції, розрахунок 3% річних, договір поставки № 107/08-02 від 19.12.2008р., Додаток № 1 від 02.03.2009 до договору поставки № 107/08-02 від 19.12.2008р., рахунок № 030309 від 03.03.2009, рахунок № 550 від 05.03.2009, квитанцію про приймання вантажу № 51480021 від 05.03.2009, накладну № 550 від 05.03.2009, банківські виписки, претензію на суму 25474,40грн. за вих. № 129 від 14.05.2009.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав докази в підтвердження направлення претензії на суму 25474,40грн. за вих. № 129 від 14.05.2009 на адресу відповідача (копію квитанції (фіскального чеку) № 7684 від 14.05.2009); також пояснив, що витребувані судом документи були направлені до суду поштою.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, документів, витребуваних ухвалою про порушення справи від 06.05.2010, не представив. Ухвала про порушення справи була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить штамп реєстрації вихідної кореспонденції господарського суду на зворотній стороні ухвали про порушення справи від 06.05.2010, оригінал якої міститься в матеріалах справи, та реєстр вихідної кореспонденції господарського суду.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

19.12.2008 між колективним підприємством збагачувальною фабрикою „Центральна” (Постачальник) та Краматорським дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” (Покупець) був укладений договір поставки № 107/08-02, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця товар, зазначений в Додатках до цього договору, а Покупець зобов’язався в порядку і на умовах, визначених цим договором і Додатками до нього, прийняти та оплатити цей товар.

Поставка товару здійснюється партіями, узгодженими Сторонами, залізничним транспортом, навалом у відкритих люкових напіввагонах, на умовах поставки FCA ( станція відправлення Карахаш Донецької залізниці) згідно Правил Інкотермс в редакції 2000 (п. 3.2. договору).

02.03.2009 Сторони підписали Додаток № 1 до договору поставки № 107/08-02 від 19.12.2008р., яким узгодили найменування товару (вугілля АКО), його кількість, ціну за 1тн та орієнтовну суму поставки (41180,00грн.).

У відповідності до п. 5.1.1. договору форма розрахунків - 100% попередня оплата вартості узгодженої партії на підставі рахунку Постачальника.

На виконання умов зазначеного договору позивач (вантажовідправник) виставив відповідачу до сплати рахунок № 030309 від 03.03.2009 на суму 41972,40грн. на попередню оплату товару та 05.03.2009 за квитанцією про приймання вантажу № 51480021 відвантажив на адресу Краматорського ДП ВАТ „Облпаливо” зі станції Карахаш Донецької залізниці вантаж (вугілля - антрацит АКО) на загальну суму 42426грн.80коп.

Пункти 3.3. та 3.5. договору визначають, датою поставки вважається дата штампа залізничної станції відправлення на залізничній накладній (п. 3.3. договору).

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару перевізнику (п. 3.5. договору).

Про факт поставки товару та, відповідно, про факт його прийняття відповідачем свідчать квитанція про приймання вантажу № 51480021, накладна № 550 від 05.03.2009 з відміткою відповідача про отримання – підписом уповноваженої особи, скріпленим печаткою підприємства.

Пунктом 5.1.2. договору встановлено, данні, зазначені в рахунках на попередню оплату є попередніми. Кінцевий розрахунок здійснюється у відповідності з рахунком-фактурою.

З огляду на п. 5.1.2. договору, позивач виставив відповідачу для здійснення кінцевих розрахунків рахунок № 550 від 05.03.2009 на суму 42426грн.80коп.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Якщо строк (період) виконання боржником зобов’язання не встановлений або зазначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

          Закон не містить визначення самої форми пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання. Тому, кредитор може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунку-фактури, так і шляхом звернення до боржника з претензією, листом, письмовою вимогою, телеграмою тощо. Також, закон не визначає, в якій формі повинна викладатись вимога: в категоричній формі, або у формі прохання виконати зобов’язання, або у формі пропонування виконати зобов’язання належним чином.

          Як зазначалося, за умовами договору кінцевий розрахунок здійснюється у відповідності з рахунком-фактурою.

          Виставлений рахунок № 550 від 05.03.2009 на суму 42426,80грн. відповідач отримав, про що свідчать банківські виписки (в призначенні платежу відповідач посилається на оплату згідно рахунку № 550 від 05.03.2009).

Враховуючи, що сторони в договорі (п. 5.1.2. договору) не визначили, в який термін належить оплатити рахунок-фактуру при кінцевому розрахунку, то до даних відносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен оплатити рахунок № 550 від 05.03.2009 в семиденний строк з дня його виставлення. Тобто, відповідач повинен був остаточно розрахуватись з позивачем в строк до 11.03.2009 включно.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, відповідач виставлені рахунки оплатив частково в сумі 16952грн.40коп.

          Загальна сума заборгованості становить 25474рн.40коп.

На момент прийняття рішення по справі відповідач документів в підтвердження відсутності боргу не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому заборгованість за поставлений за договором поставки товар в сумі 25474,40грн. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України визначено, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 8.3. договору поставки закріплює, за несвоєчасну оплату відвантаженої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення оплати понад 30-ти днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 15% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 8.3. договору, пред’явив відповідачу штраф у розмірі 15% від вартості несвоєчасно оплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, за період з 06.03.2009 по 15.04.2010 (за 406 днів).

Відповідно до розрахунку розмір штрафу становить 3821грн.16коп., розмір пені –6106грн.27коп.

Нарахування штрафу відповідає умовам договору, положенням цивільного законодавства, розмір штрафу на правильність розрахунку судом перевірений, що є підставою для задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо стягнення пені, то вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховані положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У зв’язку з цим, суд перерахував розмір пені з урахуванням умов договору та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо кінцевого розрахунку на підставі виставленого рахунку та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме: період розрахунку з 12.03.2009 по 11.09.2009 (за 184 дня), розмір пені, належний до стягнення з відповідача становить 2925грн.37коп.

В частині стягнення пені в сумі 3180грн.90коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю розрахунку.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості 3% річних за період з 06.03.2009 по 15.04.2010 (за 406 днів) та індекс інфляції за період з 06.03.2009 по 15.04.2010. Відповідно до розрахунку 3% річних становлять 764грн.23коп., індекс інфляції – 3197грн.03коп.

Нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму заборгованості законодавчо закріплено, суд перевірив період нарахування та розміри 3% річних і індексу інфляції на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині, оскільки позивачем при підрахунку 3% річних не враховані положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, при розрахунку індексу інфляції невірно підрахований сукупний індекс інфляції.

Таким чином, суд перерахував розмір індексу інфляції: сукупний індекс інфляції за період березень 2009р. – квітень 2010р. складає 112,2%, розмір індексу інфляції, належний до стягнення з відповідача, – 3107грн.88коп. (25474,40грн. х 112,2%/100%) - 25474,40грн. = 3107,88грн.).

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 89грн.15коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю розрахунку.

Також, суд перерахував розмір 3% річних з урахуванням умов договору та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо кінцевого розрахунку на підставі виставленого рахунку: період розрахунку з 12.03.2009 по 15.04.2010 (за 400 днів), розмір 3% річних становить 837грн.51коп.

Позивач, розраховуючи 3% річних за період з 06.03.2009 по 15.04.2010 за 406 днів допустив арифметичну помилку, а саме: в результаті проведення математичних дій виходить сума 850грн.08коп., а не 764грн.23коп., як вказав позивач.

З наведеного вбачається, що внаслідок вірного підрахунку 3% річних виходить сума більша, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідних заяв суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку вимоги позивача в частині стягнення 3% річних задовольнити в сумі 764грн.23коп., виходячи з наступного розрахунку: період розрахунку з 12.03.2009 по 11.03.2010 (за 365 днів), формула розрахунку: 25474,40грн. х 3% річних х 365днів/365днів х 100% = 764грн.23коп.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 550, 655, 692, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги колективного підприємства збагачувальної фабрики „Центральна” м. Антрацит Луганської області до Краматорського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м. Краматорськ Донецької області про стягнення 39363грн.09коп., у тому числі заборгованість за поставлене за договором поставки № 107/08-02 від 19.12.2008 вугілля в сумі 25474грн.40коп., пеня в сумі 6106грн.27коп., індекс інфляції в сумі 3197грн.03коп., 3% річних в сумі 764грн.23коп., 15% штрафу від вартості несвоєчасно сплаченого вугілля в розмірі 3821грн.16коп., задовольнити частково в сумі 36093грн.04коп., у тому числі заборгованість за поставлене за договором поставки № 107/08-02 від 19.12.2008 вугілля в сумі 25474грн.40коп., пеня в сумі 2925грн.37коп., індекс інфляції в сумі 3107грн.88коп., 3% річних в сумі 764грн.23коп., 15% штрафу від вартості несвоєчасно сплаченого вугілля в розмірі 3821грн.16коп.

В частині стягнення пені в сумі 3180грн.90коп. та індексу інфляції в сумі 89грн.15коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю розрахунку.

Стягнути з Краматорського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” (вул. Б. Хмельницького, б. 34, м. Краматорськ Донецької області, 84313, код ЄДРПОУ 30791765) на користь колективного підприємства збагачувальної фабрики „Центральна” (вул. Старокам’яна, б. 1, м. Антрацит Луганської області, код ЄДРПОУ 32226023) основний борг в сумі 25474грн.40коп., пеню в сумі 2925грн.37коп., індекс інфляції в сумі 3107грн.88коп., 3% річних в сумі 764грн.23коп., штраф в розмірі 3821грн.16коп., держмито в сумі 360грн.93коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 216грн.39коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя