Рішення № 99999592, 30.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2162/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

розглянувши справу №916/2162/21

За позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)

До відповідача: Споживчого товариства „ОСМДМАЛИНОВСЬКИЙ” (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 63/1; код ЄДРПОУ 38479561)

про стягнення 47597,43 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Встановив: Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого товариства „ОСМДМАЛИНОВСЬКИЙ” про стягнення пені у розмірі 28999,45грн., 3% річних 9390,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9207,40 грн.

Позовні вимогу обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №7192/18-ТЕ-23 від 11.10.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2021р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2162/21. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, однак кореспонденція суду повернулась без вручення з зазначенням поштовою організацією, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

11 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (постачальник) та Споживчим товариством „ОСМДМАЛИНОВСЬКИЙ” (споживач) було укладено Договір №7192/18-ТЕ-23 постачання природного газу (надалі – Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачі газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

За посиланням позивача, Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, на виконання вимог укладеного договору, було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1378259,70 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору визначено, зокрема, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За ґрунтування позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Згідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п.8.2. Договору, у разі прострочення споживач оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору складає 28999,45 грн.

Позивачем було зазначено суду, що оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, від зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

Сума, на яку збільшився борг, внаслідок інфляційних процесів складає 9207,40 грн. та загальний розмір нарахованих 3% річних складає 9390,58 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та Споживчим товариством „ОСМДМАЛИНОВСЬКИЙ” виникли на підставі укладеного між ними 11 жовтня 2018 року Договору №7192/18-ТЕ-23 постачання природного газу.

Отже, уклавши Договір сторони за цим Договором прийняли та набули певних зобов`язань, які мали виконувати виходячи з положень законодавства та умов Договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Споживчим товариством „ОСМДМАЛИНОВСЬКИЙ” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №7192/18-ТЕ-23 постачання природного газу від 11 жовтня 2018 року щодо своєчасної оплати вартості отриманого природного газу.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 28999,45, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3%річних у розмірі 9390,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9207,40 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення – правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача пені – 28999,45 грн., 3% річних – 9390,58 грн. та інфляційних втрат – 9207,40 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” – задовольнити повістю.

2.Стягнути з Споживчого товариства „ОСМДМАЛИНОВСЬКИЙ” (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 63/1; код ЄДРПОУ 38479561) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 47597 (сорок сім тисяч п`ятсот дев`яносто сім ) грн. 43 коп., у тому числі, пеня у розмірі 28999 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 9390 (дев`ять тисяч триста дев`яносто) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 9207 (дев`ять тисяч двісті сім) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко