Рішення № 99999553, 23.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2073/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Киселиця І.Ю. (на підставі довіреності);

від відповідача: Гришко С.О. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Щебінь України» (51937, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Перемоги, буд. 19, кв. 29, код ЄДРПОУ 43149580);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності «Альтра Інвест» (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10, оф. 100А, код ЄДРПОУ 415863920);

про стягнення 125 139,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 19.07.2021 року позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Щебінь України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2148/21) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальності «Альтра Інвест», в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість за поставлений товар у розмірі 125 139,62 грн., з яких основна заборгованість - 64 832,70 грн., 11 950,18 грн. - 3 % річних, 48 356,74 грн. - інфляційні витрати., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови договору поставки №2810/20 від 28.10.2020 року, а саме у частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2021 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2073/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.08.2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. ГСОО №21664/21) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року клопотання ТОВ «АЛЬТРА ІНВЕСТ» (вх. ГСОО №21664/21) задоволено, ухвалено здійснювати розгляд справи №916/2073/21 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.09.2021 о 16:20.

17.08.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. ГСОО №21926/21), в якому відповідач визнає факт поставки товару та зазначає, що станом на 16.08.2021 року заборгованість перед позивачем становить 44 832,70 грн., однак не погоджується із нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач зазначає, що позивачем невірно встановлений період нарахування через те, що позивач не надав жодного доказу, який би підтвердив, що відповідач замовляв саме той об`єм товару та саме на ту дату поставки, яка зазначена в видаткових накладних. Відповідач вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати з дати останньої поставки. Крім цього, відповідач заперечує проти нарахування інфляційного збільшення за неповний місяць прострочення.

01.09.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО №22988/21), відповідно до якої позивач підтвердив часткову оплату відповідачем основної заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн. та зазначив, що залишок основної заборгованості станом на 30.08.2021 року становить 44 832,70 грн. Позивач, не погоджуючись з доводами відповідача, що викладені у відзиві, зазначає, що відповідно до умов договору поставка товару здійснювалася за попередніми усними заявками відповідача, що не звільняє покупця від сплати отриманого товару, а також позивач звертає увагу, що відповідачем прийнято поставлений товар без будь-яких зауважень. Щодо визначених періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач вказує, що першим днем прострочення він рахував наступний день після здійснення поставки та її прийняття позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а також звертає увагу, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. З цих підстав, на думку позивача, періоди прострочення визначені правильно, розрахунок заборгованості є обґрунтованим.

13.09.2021 року судом отримано від відповідача заперечення (вх. ГСОО №24192/21), в якому посилаючись на норми законодавства та практику Верховного Суду, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані позивачем, з підстав того, що штрафні санкції майже в півтора рази перевищують розмір основної заборгованості та зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій не погіршить фінансовий стан та не призведе до ускладнення в господарській діяльності позивача.

У судовому засіданні від 15.09.2021 року суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 23.09.2021 року о 15:00.

23.09.2021 року в судове засідання з`явилися представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача зазначив, що погоджується із розміром основної заборгованості, проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечував.

У судовому було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 28.09.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Щебінь України» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтра Інвест» (Покупець) укладено договір поставки №2810/20, відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується передавати (поставляти) у зумовлені строки пісок, щебінь гранітний фр.0-40 , щебінь гранітний фр.0-70 згідно ДСТУ Б.В.2.7-75-98 (Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар і сплачувати його вартість. Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, зазначеним у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору, поставка Товару здійснюється Постачальником згідно із заявками Покупця окремими партіями. Разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які належать до передачі разом з Товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна) та документи, що засвідчують якість Товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, технічний паспорт тощо).

Згідно п.2.4 Договору, право власності на поставлений Товар переходить до Покупця в момент отримання Товару від Постачальника за видатковою накладною.

Як передбачено п.п. 3.1- 3.3 Договору, орієнтовна загальна кількість Товару, що підлягає поставці, становить 20000,00 тон. Рахунки-фактури, а також додатки до них, після погодження Сторонами, є невід`ємними додатками до цього Договору. Поставка Товару за кількістю, якістю, асортиментом і ціною повинна відповідати заявкам Покупця.

Пунктами 4.1, 4.4 Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється за попередньою усною/письмовою заявкою Покупця. Постачальник повинен не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати отримання заявки Покупця надіслати останньому підтвердження заявки (у вигляді рахунку-фактури або листа за підписом уповноваженої особи Постачальника) за допомогою поштового зв`язку на адресу Покупця або засобами факсимільного зв`язку на телефон/факс Покупця, або за допомогою електронної пошти на електронну адресу Покупця, або передати нарочно. В підтвердженні заявці Постачальник вказує кількість Товару, дату поставки, ціну та вартість партії поставки Товару, який він зобов`язується поставити Покупцю.

Відповідно до п.п. 4.5, 4.7 Договору, постачальник поставляє Товар окремими партіями відповідно до заявок Покупця не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту підтвердження заявки Покупця у відповідності до п.4.4. даного Договору. Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання повноваженими представниками Сторін видаткових накладних. Повноваження представника Покупця, який отримує Товар, підтверджуються довіреністю.

Згідно до п. 7.1 Договору, ціна на Товар, що поставляється Постачальником, є фіксованою і вказується у рахунках фактурах Постачальника, узгоджених з Покупцем та становить 350,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%) за 1 тону піску; 445,00 грн за 1 тону щебня гранітного фр.0-40; 445,00 грн. за 1 тону щебня гранітного фр.0-70. Ціна поставленого Товару, або Товару, передплаченого Покупцем, не змінюється.

До вартості 1 тони Товару включені всі витрати Постачальника: вартість товару, доставка до складу Покупця, навантаження та розвантаження Товару.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що розрахунки за Товар здійснюються за 100 відсоткову передоплату у безготівковому порядку в національній грошовій одиниці (гривні) або іншим не забороненим законодавством України на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур. При здійсненні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору на оплату партії товару, що буде поставлена.

За п.п. 9.1, 9.3 Договору, сторона, яка порушила зобов`язання, визначене цим Договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки Стороні, права або законні інтереси якої порушено. У разі невиконання Покупцем своїх зобов`язань з власної вини, щодо оплати Товару, Постачальник має право призупинити майбутні поставки Товару до погашення Покупцем заборгованості, що виникла у нього перед Постачальником за минулі поставки.

Як передбачено п.п. 11.1-11.2 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписанні Постачальником і Покупцем та скріплення печатками Сторін. Цей Договір діє до « 31» грудня 2021 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від його виконання.

Відповідно до п. 13.1 Договору, невід`ємними додатками до цього Договору є рахунки-фактури, додаткові угоди та інші додатки, укладені Сторонами протягом дії цього Договору у письмовій формі за підписами обох Сторін.

Згідно п. 15.5 Договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов Договору не допускаються, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та даним Договором.

Судом встановлено, що за період з 28.10.2020 по 22.04.2021 р.р. ТОВ «Торговий Будинок «Щебінь України» поставило ТОВ «Альтра Інвест» товар на загальну суму 4 044 304,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Як вбачається із матеріалів справи у період з 28.10.2020 по 06.05.2021 р.р.ТОВ «Альтра Інвест» сплатило ТОВ «Торговий Будинок «Щебінь України» 3 979 472,00 грн. відповідно до платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи та дані обставини не заперечуються сторонами у справі.

Між сторонами договору було укладено акт звіряння взаємних розрахунків за період 28.10.2020 – 01.0.2021, яким сторони погодили заборгованість ТОВ «Альтра Інвест» в розмірі 64 832, 70 грн.

Однак, як зазначив позивач станом на 12.07.2021 року відповідач вказану заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 64 832,70 грн., 11 950,18 грн. - 3 % річних, 48 356,74 грн. – інфляційних витрат., а також судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Як було встановлено судом, враховуючи наявність в матеріалах справи підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних про поставку відповідного товару, а також відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо здійсненої поставки, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем обов`язку щодо поставки товару згідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у договорі поставки №2810/20 від 28.10.2020 року передбачено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється за 100% передоплату або в інший незаборонений законодавством порядок, однак сторонами не погоджено строк здійснення таких розрахунків у разі здійснення розрахунків іншим способом, а не у порядку передоплати.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» визначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Між тим, враховуючи відсутність у договорі встановленого строку оплати отриманого товару у разі розрахунку за товар не у порядку передоплати, беручи до уваги положення цивільного законодавства щодо оплати товару після прийняття товару, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати отриманого товару за кожну поставку товару окремо, зважаючи на те, що законом покладено обов`язок здійснення оплати одразу після отримання товару.

При цьому, як встановлено судом, під час розгляду даної справи, відповідач здійснив часткове погашення основної заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 20.07.2021 р. на суму 5 000 грн., 23.07.2021 р. на суму 10 000 грн., 02.08.2021 р. на суму 5 000 грн., які містяться у матеріалах справи, а також з огляду на те, що відповідачем не заперечується залишок основного боргу у розмірі 44 832,70 грн., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у частині стягнення з ТОВ «Альтра Інвест» 20 000,00 грн. основної заборгованості, на підставі п.2, ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що до стягнення з ТОВ «Альтра Інвест» підлягає сума 44 832,70 грн. основної заборгованості за договором поставки №2810/20 від 28.10.2020 року.

Щодо нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке:

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Отже, на підставі зазначеного, враховуючи встановлені судом обставини щодо прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, проаналізувавши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про помилковість визначених позивачем періодів заборгованості та про неправомірність нарахування інфляційних втрат не приймаються судом до уваги, як такі, що не відповідають обставинам справи та положенням чинного законодавства, оскільки обов`язок оплати за отриманий товар, у випадку відсутності у договорі строку такої оплати, настає, відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України, з моменту прийняття відповідного товару, прострочення виконання такого обов`язку починається наступного дня з моменту отримання товару, тобто позивачем правильно визначено момент початку прострочення за кожен факт поставки, а також позивачем вірно застосовано роз`яснення Верховного Суду щодо нарахування інфляційних витрат.

Також суд звертає увагу, що у запереченні відповідач помилково ототожнює заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних нарахування з штрафними санкціями, оскільки 3% річних та інфляційні нарахування мають не є штрафними санкціям, а є складовою грошового зобов`язання, тобто мають компенсаційних характер, про що було вище зазначено судом, на підставі чого клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволенню, з огляну на те, що позивачем не було заявлено до стягнення саме штрафних санкцій.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних у розмірі 11 950,18 грн. та інфляційних витрат у розмірі 48 356,74 грн., суд встановив, що даний розрахунок є правильним та обґрунтованим.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи закриття провадження по справі в частині стягнення з ТОВ «Альтра Інвест» основної заборгованості в розмірі 20 000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Щебінь України» щодо стягнення з «Альтра Інвест» основної заборгованості у розмірі 44 832,70 грн., 11 950,18 грн. - 3 % річних, 48 356,74 грн. – інфляційних витрат.

На підставі ч.1, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтра Інвест» (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10, оф. 100А, код ЄДРПОУ 41586392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Щебінь України» (51937, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Перемоги, буд.19, кв. 29, код ЄДРПОУ 43149580) 44832/сорок чотири тисячі вісімсот тридцять дві/грн. 70 коп. основної заборгованості, 11 950/одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят/грн. 18 коп. 3 % річних, 48 356/ сорок вісім тисяч триста п`ятдесят шість/грн. 74 коп.- інфляційних витрат., а також 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі № 916/2073/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтра Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Щебінь України» основної заборгованості в розмірі 20000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В зв`язку з перебуванням судді Невінгловської Ю.М. у відпустці за сімейними обставинами 28.09.2021 року, повний текст рішення складено 29 вересня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська