Рішення № 99999283, 30.09.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1923/21

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” до Комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради про стягнення 56429,14 грн

без виклику учасників процессу

Товариство з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” (далі – позивач) подало до суду позов до Комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради (далі – відповідач) про стягнення 56429,14 грн, з яких 49496,82 грн - пені, 4638,82 грн – 3% річних, 2293,50 грн – інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань, відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу №420000704 від 21.01.2019, що укладений шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору на підставі поданої Заяви-приєднання від 19.12.2018 на умовах Комерційної пропозиції “Стандарт - 1”.

Ухвалою від 06.07.2021 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” вих.№б/н від 25.06.2021 без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п . 1 ч. 1 ст. 164, 174 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.

19.07.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” надійшла заява вих.№б/н від 12.07.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 29.07.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 30.08.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 10.09.2021 (включно).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем – 04.08.2021, відповідачем – 11.08.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103279251389, 0103279244153.

28.08.2021 від відповідача надійшла заява № 1426/07 від 25.08.2021 про застосування строків позовної давності.

08.09.2021 представником позивача подано заперечення б/н від 03.09.2021 на заяву про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі за текстом також - ПРРЕЕ).

Згідно пункту 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу 19.12.2018 відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника “Стандарт – 1”.

Відповідна заява містить відомості щодо адреси об`єкту, на який здійснюється постачання електричної енергії та ЕІС-коди точки комерційного обліку за об`єктом споживача, який розташований за адресою: Біла Церква, Ставищенська, 130.

Постачання електричної енергії погоджено з 01.01.2019.

Згідно умов договору, до якого приєднався відповідач у даній справі (далі – договір), за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).

У відповідності до п. 2.3 договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу (далі – ОСР) підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/ акта приймання-передачі електричної енергії.

Пунктом 5.1 договору стронами погоджено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього договору.

Згідно п. 5.2 договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є Додатком № 2 до цього договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункти 5.4, 5.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.7 договору, порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору. Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим договором без отримання рахунку постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитись на веб-сайті постачальника.

Як визначено положеннями пункту 5.8 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право припинити постачання електричної енергії споживачу, вимагати сплату пені, яка нараховується за кожен день прострочення оплати. Окрім цього, споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно п. 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплати пені; споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

У відповідності до п. 13.1 договору, вказаний договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач яка є додатком №3 1 до вказаного договору. Термін дії вказаного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.

Додаток № 2 до Договору - Комерційна пропозиція "Стандарт-1" містить наступні умови:

-термін постачання до 31.12.2020. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції;

-ціна (тариф) електричної енергії - тариф на послуги постачальника з січня 2019 становить 0,0896 грн/кВт.год. без ПДВ. Вартість електричної енергії, спожитої понад договірну величину споживання електричної енергії, визначається з урахуванням коефіцієнту збільшення = 1,5;

-спосіб оплати за послуги з розподілу електричної енергії - споживач самостійно здійснює оплату з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника;

-порядок оплати - остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію;

-розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох проценти річних за весь час прострочення;

-термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати - рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Як вказується позивач у позовній заяві, у відповідача на момент звернення до суду з даним позовом відсутній борг за відпущену електричну енергію у період січень 2019- березень 2020, поряд з цим, оплата електричної енергії здійснювалась відповідачем не у строки, узгоджені у комерційній пропозиції, у зв`язку з чим нараховано пеню, 3% річних та втрати від інфляції.

На підтвердження поставки (продажу) електричної енергії на об`єкт відповідача позивачем надано суду акти прийняття-передавання електричної енергії з січня 2019- березень 2020 (включно).

Також позивачем долучено до матеріалів справи рахунки-фактури, які було виставлено відповідачу за період з січень 2019- березень 2020 (включно).

Предметом спору у даній справі є наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати у встановлений строк спожитої електричної енергії.

Заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.п 67, 84 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” (в редакції, чинній на момент підписання заяви про приєднання до умов договору): постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

У відповідності до ч. 4 ст. 63 вказаного Закону постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах типового договору постачання універсальних послуг, що затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Окрім того, відповідно до абз. 2 п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі – Правила), для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Таким чином, приєднавшись до договору, відповідач (споживач) взяв на себе зобов`язання, визначені договором з урахуванням комерційної пропозиції “Універсал”, у т.ч. здійснювати оплату вартості електричної енергії у встановлений відповідною комерційною пропозицією строк.

Як визначено ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідною нормою встановлено, що: окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії"; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

В силу ч.ч.6,7,8,9 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів; у разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії; особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 4.14 Правил визначено, що платіжний документ формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу; платіжні документи надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно.

Як визначено відповідним пунктом Правил, платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Оскільки відповідач не здійснював оплату спожитої електричної енергії у встановлений комерційною пропозицією строк, ним допущені порушення виконання відповідних зобов`язань, тому вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції, 3% річних та пені є обґрунтованими.

Зокрема, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4638,82 грн – 3% річних, 2293,50 грн – інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд вбачає, що позивачем до періодів нарахування включені дні, у які відповідачем здійснено оплати боргу за спожиту електричну енергію, у звязку з чим борг у відповідні дні вже був погашений, що унеможливлює нарахування 3 % річних за такі дні.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд задовольняє відповідні вимоги у розмірі 4307,70 грн, а у задоволенні позову в частині стягнення 331,12 грн - 3% річних відмовляє.

Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції, суд зазначає, що здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 49496,82 грн – пені.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Встановлений у договорі, з урахуванням комерційної пропозиції “Стандарт-1”, розмір пені не перевищує максимального розміру, встановленого відповідною нормою - подвійна облікова ставка НБУ.

Здійснивши перерахунок пені, з тих підстав, що і 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимога у відповідній частині підлягає задоволенню у розмірі – 46081,78 грн. В задоволенні стягнення 3415,04 грн пені суд відмовляє.

Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню частково: 46081,78 грн пені, 4307,70 грн – 3 % річних, 2293,50 грн – інфляційних нарахувань. В задоволенні 3415,04 грн пені та 331,12 грн – 3 % річних суд відмовляє.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.

«Позовна давність» - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення Європейський суд з прав людини від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як визначено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 від 11.03.2020 р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” , якою установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

З огляду на викладене, враховуючи що станом на момент розгляду справи карантин триває, строк позовної давності, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020 і був продовжений, позивачем не пропущено.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати, понесені на оплату позову судовим збором, - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2119,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” до Комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради про стягнення 56429,14 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Уманьводоканал” Уманської міської ради (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. М.Залізняка, буд. 16, код ЄДРПОУ 03357174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, вул. Київська, 8-В, код ЄДРПОУ 42094646) 46081,78 грн (сорок шість тисяч вісімдесят одну гривню сімдесят вісім коп) пені, 4307,70 грн (чотири тисячі триста сім гривень сімдесят коп) – 3 % річних, 2293,50 грн (дві тисячі двісті дев`яносто три гривні п`ятдесят коп) – інфляційних нарахувань та 2119,30 грн (дві тисячі сто дев`ятнадцять гривень тридцять коп) судового збору

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова