Рішення № 99997619, 21.09.2021, Харківський районний суд Харківської області

21.09.21

Справа № 635/6564/215-ц

Провадження № 2/635/1295/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лещенко А.О.

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про поділ спільного майна та визнання права власності, зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просить суд поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 345,70 кв.м., житловою площею 114 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 за кожним, припинивши право спільної сумісної власності на нього; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована на території Циркунівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325185001:00:033:0033, за кожним, припинивши право спільної сумісної власності на неї.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 листопада 1993 року Московським відділом РАГС м. Харкова було зареєстровано шлюб між сторонами зареєстровано шлюб. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2013 року, яке було

залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. За час спільного проживання у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 345,70 кв.м., житловою площею 114 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є. за реєстр. № 1213; земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована на території Циркунівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325185001:00:033:0033, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є. за реєстр. № 1216 та державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №033130, виданого Харківським районним відділом земельних ресурсів 10 вересня 2007 року. Вищевказані земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» за договорами іпотеки від 13 жовтня 2006 року, посвідченими приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є. за реєстр. № 1223 та 1221 відповідно. В подальшому ПАТ «УкрСиббанк» відступив права вимоги за договорами іпотеки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі договору від 12 грудня 2011 року. Таким чином, на даний час іпотекодержателем вказаного майна є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». На даний час в належному позивачеві ОСОБА_1 житловому будинку, розташованому на належній позивачеві ОСОБА_1 земельній ділянці, проживає відповідач ОСОБА_2 . Доступу у приміщення житлового будинку позивач не має, позбавлена можливості володіти і користуватися вказаним нерухомим майном, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмежною відповідальністю «Кей-Колект» про поділ спільного майна та визнання права власності.

24 грудня 2015 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , легковий автомобіль BMW 528, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , 1998 року випуску та житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та провести розподіл спільного майна сторін наступним чином: виділити ОСОБА_2 у власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_1 у власність легковий автомобіль BMW 528, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , 1998 року випуску; стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію від Ѕ вартості спільного сумісного майна подружжя в розмірі 57867,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є., зареєстровано в реєстрі № 1213, сторони придбали житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є., зареєстровано в реєстрі № 1216, придбали земельну ділянку площею 0,15 гектарів, що розташована на території Циркунівської сільської ради в АДРЕСА_1 , при цьому оформлення придбання будинку та земельної ділянки відбулось на відповідача, але вищезазначене майно про поділ якого просить суд ОСОБА_1 є не єдиним майном, що було придбано за час шлюбу. За час шлюбу ними було придбано також: легковий автомобіль BMW 528, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , 1998 року випуску, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який було придбано 04 липня 2005 року та право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_1 . Перебуваючи у шлюбі та в подальшому розлучившись, сторони не домовились та не уклали будь-яких угод щодо часток у спільній сумісній власності та/або поділу належних їм на праві спільної сумісної власності житлових будинків, земельної ділянки та автомобіля, тобто їх частки, як співвласників у праві спільної сумісної власності, є рівними. Таким чином, звернення до суду з вимогами про грошову компенсацію від вартості автомобіля та житлового будинку, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, є одним із способів поділу такого майна. З огляду на те, що правовстановлюючі документи на автомобіль та житловий: будинок знаходяться у відповідача, позивач не має можливості провести експертну оцінку вартості майна, ринкова вартість автомобіля на цей час визначена позивачем згідно відомостей ціни на аналогічні транспортні засоби, що міститься на сайті в мережі інтернет та складає 7500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 23 грудня 2015 року становить 173601,30 грн. Ринкова вартість житлового будинку цей час визначена позивачем згідно відомостей про ціни на подібні об`єкти нерухомості, що знаходяться на сайті в мережі інтернет та складає 2500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 23 грудня 2015 року становить 57867,10 грн.

02 червня 2016 року у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати суд ухвалив об`єднати первісний позов та зустрічний позов в одне провадження, прийняти зустрічний позов до розгляду.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який був проведено згідно розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області № 01-02/66 від 06.08.2018 року зв`язку із розглядом Вищою радою правосуддя заяви про відставку судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_4 та відповідно до наказу голови Харківського районного суду Харківської області від 26.07.2018 №05-05/76 «Про відрахування судді Харківського районного суду Харківської області Караченцева І.В.», зазначена справа передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Назаренко О.В.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

В судове засідання позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від представника позивача – адвоката Єлізарова І.Є. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримали, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити у повному обсязі.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи – ТОВ «Кей-Колект» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 20 листопада 1993 року у Московському відділі РАГС м.Харкова по актовому запису №1899.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2014 року рішення Московського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2013 року залишено без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 12169339 від 16 жовтня 2006 року, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 345,70 кв.м., житловою площею 114 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є. за реєстр. № 1213 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є. за реєстр. № 1216 та державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №033130,. виданого Харківським районним відділом земельних ресурсів 10 вересня 2007 року, земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована на території Циркунівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325185001:00:033:0033, на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 .

За договорами іпотеки від 13 жовтня 2006 року, посвідченими приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є. за реєстр. № 1223 та 1221 відповідно, земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».

На підставі договору від 12 грудня 2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» відступив права вимоги за договорами іпотеки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення закріплене у статті 368 ЦК України.

У статті 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Під час судового розгляду встановлено, що за час спільного проживання у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 345,70 кв.м., житловою площею 114 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована на території Циркунівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325185001:00:033:0033.

На підставі договорів іпотеки від 13 жовтня 2006 року, посвідченими приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Кусковою Т.Є. за реєстр. № 1223 та 1221 відповідно, земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».

На підставі договору від 12 грудня 2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» відступив права вимоги за договорами іпотеки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Верховний Суд виходить з того, що у справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Враховуючи, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 345,70 кв.м., житловою площею 114 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована на території Циркунівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325185001:00:033:0033, на підставі договорів іпотеки передано ТОВ «Кей-Колект», підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна та визнання права власності відсутні.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , то аналізуючи підстави заявлених позовних вимог, надані позивачем докази, суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

За загальним правилом ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, суду необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. При цьому, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Такі висновки повністю узгоджуються з висновками, зробленими Верховним Судом від 18 червня 2018 року у постанові №711/5108/17 та від 07 листопада 2018 року у постанові №405/2391/155-ц.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постановивід 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження№ 61-9018сво18), дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В даному випадку спірне майно було реалізовані без згоди одного із подружжя, а тому можна вважати, що згоди не досягнуто, а від так, при визначенні вартості майна, що підлягає поділу , повинна застосовуватися дійсна вартість майна на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб та юридичних осіб у спосіб, визначений законами України, але в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, позивачем ОСОБА_2 не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та легковий автомобіль BMW 528, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , 1998 року випуску є спільним майном, набутим подружжям під час шлюбу.

Крім того, до суду не надано доказів на підтвердження дійсної вартості вказаного майна на час розгляду справи.

За вказаних обставин, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 247, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовити у повному обсязі

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач за основним позовом/відповідач за зустрічним ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ;

представник позивача – адвокат Єлізаров Ігор Євгенович, м. Харків, 2-й Омський вїзд, б. 9;

відповідач за основним позовом/позивач за зустрічним – ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4

третя особа: Товариство з обмежною відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ:37825968, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2021 року.

Суддя О.В.Назаренко