Рішення № 9999745, 31.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.10 р.                     Справа № 15/69                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИК” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25325938)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Торезтвердосплав” м. Торез (код ЄДРПОУ 00196167)

про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 42455,09 грн., пені в сумі 3409,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Львов А.Л. за довіреністю № 1 від 25.03.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИК” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Торезтвердосплав” м. Торез про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 42455,09 грн., пені в сумі 3409,02 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/69, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 02.04.2010 р., 27.04.2010 р., 18.05.2010 р. відповідач в судові засідання 27.04.2010 р., 18.05.2010 р., 31.05.2010 р. не з’явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2008 р. сторони уклали договір № 1209/08–Л, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити на умовах договору продукцію виробничо–технічного призначення, сортамент, найменування, номенклатура, асортимент, кількість та ціна якої вказані в специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику 100% вартості за фактично поставлену кількість товару протягом 15 банківських днів після поставки, якщо інші умови оплати не передбачені у відповідній специфікації або додатках до договору. Датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної.

Згідно п. 11.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р., але в будь–якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов’язань.

Сторони прийняли до договору специфікацію № 1, якою передбачили здійснення поставки феррохрому марки ФХ 800–900 в кількості 2 мт +/– 10% за ціною 22500,00 грн. за 1 мт з урахуванням ПДВ, тобто загальною вартістю 45000,00 грн., протягом вересня 2008 р. Крім того в специфікації сторони також передбачили відстрочення платежу на 15 банківських днів з моменту поставки.

Договір та специфікація підписали сторонами та скріплені печатками, завірені копії додані до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р. ним в період з 16.09.2008 р. по 10.08.2009 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 118792,80 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується видатковими та податковими накладними, актами прийому–передачі, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р. суд робить виходячи з того, що умовою поставки у видаткових та податкових накладних вказаний договір № 1209/08–Л від 12.09.2008 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач товар, отриманий за вказаними видатковими накладними, оплатив частково на загальну суму 83000,00 грн., в результаті чого утворилася заборгованість на користь позивача на суму 35792,80 грн. (118792,80 грн. – 83000,00 грн. = 35792,80 грн.). Здійснення відповідачем часткових оплат на загальну суму 83000,00 грн. підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

20.04.2010 р. від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, де позивач просив зобов’язати відповідача виконати обов’язок щодо оплати заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 42455,09 грн. та неустойки у вигляді пені в сумі 3973,06 грн.

07.05.2010 р. від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, де позивач просив зобов’язати відповідача виконати обов’язок щодо оплати заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 38300,26 грн. та неустойки у вигляді пені в сумі 3437,58 грн.

26.05.2010 р. позивач надав до суду уточнення від 25.05.2010 р. до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача заборгованість з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 38225,24 грн. та неустойки у вигляді пені в сумі 3658,71 грн. Такі уточнення позивача по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Факт направлення заяви про зменшення розміру позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 4365 від 25.05.2010 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи період здійснення поставок та умови договору стосовно строку оплати з відстроченням платежу на 15 банківських днів з моменту поставки, суд дійшов висновку, що строк оплати за товар, отриманий за спірними видатковими накладними згідно договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р., для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 1209/08–Л від 12.09.2008 р. строк в сумі 35792,80 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 1897,02 грн. та 3% річні в сумі 535,42 грн., самостійно визначивши при цьому період прострочення з 18.11.2009 р. по 18.05.2010 р. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 1897,02 грн. та 3% річних в сумі 535,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання, керуючись п. 7.3 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3658,71 грн. (розрахунки додані до позову).

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення покупцем більш ніж на 5 банківських днів строку оплати, передбаченого п. 4.1 договору або умовами відповідної специфікації (додатку), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми підписаної специфікації за кожний день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нараховує пеню на вартість отриманого згідно спірних видаткових накладних та неоплаченого феррохрому марки ФХ 800–900 та марки ФХ 800 за ціною 11250,00 грн. за 1 тону без ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав до суду специфікацію № 1 до договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р., якою сторони погодили поставку феррохрому марки ФХ 800–900 за ціною 22500,00 грн. за 1 мт з урахуванням ПДВ. Інші специфікації до спірного договору в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу не на підставі специфікації № 1 до договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р., оскільки характеристики товару щодо найменування та ціни за одиницю, вказані у видаткових накладних, не відповідають характеристикам товару, погодженим сторонами в даній специфікації. Крім того, строк поставки товару у специфікації № 1 – вересень 2008 р. у матеріалах справи є завірена копія видаткової накладної № Л–09/16/1 від 16.09.2008 р. та довіреності № 5 від 15.09.2008 р., які підтверджують фактичне виконання договору щодо поставки товару, зазначеного у специфікації № 1. Спірні видаткові накладні містять істотні умови договору щодо найменування, кількості, ціни на товар, у зв’язку з чим крім функції передатних актів такі накладні фактично виконували функцію специфікацій до договору, але при цьому самими специфікаціями не являються, тому як договором передбачено укладення специфікацій як окремого документу (додатку до договору), що є невід’ємною його частиною.

Виходячи з того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем не на підставі специфікації № 1 до договору, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до відповідача пені в розмірі 0,5% від суми специфікації № 1.

Нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу без врахування розміру пені, погодженого сторонами в пункті 7.3 договору, є безпідставним у зв’язку з наступним:

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах законом не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором № 1209/08–Л від 12.09.2008 р. інший розмір пені, окрім 0,5% від суми підписаної специфікації, також не передбачений.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, до нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р., застосовувати не можна.

За вказаних обставин вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3658,71 грн. суд вважає необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який надав консультації та роз’яснення про порядок стягнення дебіторської заборгованості; склав позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений по договору № 1209/08–Л від 12.09.2008 р. товар з ВАТ „Торезтвердосплав”, здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, пені; а також взяв участь у трьох судових засіданнях, що підтверджується договором № 2010/ю/46 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2010 р., протоколами судових засідань, процесуальними документами суду, довіреністю позивача № 1 від 25.03.2010 р. на право представляти його інтереси адвокатом Львовим А.Л., калькуляцією вартості юридичних послуг та актом прийому–передачі виконаних робіт від 25.03.2010 р. Завірені копії договору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3187 від 25.03.2009 р. та акту, а також оригінал калькуляції містяться в матеріалах справи.

Пунктами 6.1, 6.2 договору № 2010/ю/46 від 25.03.2010 р. передбачено, що за надану правову допомогу адвокат отримує від клієнта гонорар в розмірі 1500,00 грн., який сплачується готівкою в національній валюті України протягом 5 банківських днів з моменту укладення даного договору.

Позивач за надання вказаних послуг сплатив готівкою 1275,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 1 від 12.04.2010 р. на суму 1275,00 грн., видатковим касовим ордером № 1 від 12.04.2010 р. на суму 1275,00 грн., звітом про використання наданих коштів на суму 1275,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру, книгою обліку підзвітних сум, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Призначенням платежу вказана оплата послуг адвоката згідно договору № 2010/ю/46 від 25.03.2010 р. Крім того, позивач сплатив грошові кошти на суму 225,00 грн. за платіжним дорученням № 3270 від 16.04.2010 р. до місцевого бюджету м. Селидове в рахунок сплати податку з доходів фізичної особи – адвоката Львова А.Л. Завірена копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Адвокатська діяльність регулюється Законом України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ „Про адвокатуру” i передбачає дотримання адвокатом Правил адвокатської етики як одного з основних зобов’язань, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України, а порядок оподаткування доходів, одержуваних громадянами, зокрема, адвокатами, які займаються адвокатською діяльністю індивідуально, протягом календарного року, регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” зі змінами та доповненнями (далі – Декрет) та Інструкцією про прибутковий податок з громадян, розробленою ГДПІ України на підставі ст. 23 названого Декрету, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.1993 р. № 12 та зареєстрованою в Мін’юсті України 09.06.1993 р. за № 64 зі змінами та доповненнями, зокрема, внесеними наказами ДПА України від 25.12.1999 р. № 650 та від 28.04.2000 р. № 222 (пункти 13,14, далі – Інструкція).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатом.

Юридична особа (підприємство, установа, організація), виплачуючи доходи громадянам на підставі укладеної з цим громадянином угоди, повинна виконувати обов’язок, передбачений п. 2 ст. 19 Декрету щодо своєчасного i в повному обсязі нарахування, утримання та перерахування до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати та щодо своєчасного подання податковим органам відомостей за встановленою формою про виплачені громадянам доходи, що підлягають обліку та оподаткуванню.

З доходів, зазначених у розділі IV Декрету (ст. 14), в тому числі з інших доходів громадян, до яких, зокрема, відносяться доходи, одержувані адвокатами, податок обчислюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності при виплаті ними доходів громадянам.

Враховуючи фактично проведену адвокатом роботу, зайнятість адвоката у цьому судовому процесі, ступінь складності справи, суд дійшов висновку, що вартість наданих та фактично оплачених послуг в розмірі 1500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати (в тому числі оплата послуг адвоката) при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 48; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Торезтвердосплав” (юридична адреса: 86600, Донецька область, м. Торез, вул. Трудова, 83; код ЄДРПОУ 00196167; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИК” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, пл. Комунарів, буд. 4; поштова адреса: 83114, м. Донецьк, пр. Визволення Донбасу, буд. 4–а; код ЄДРПОУ 25325938; рахунок 26006301002524 у ДФ ВАТ ВТБ Банк м. Донецьк, МФО 335571) суму 38225,24 грн. (а саме: основний борг на суму 35792,80 грн., інфляцію в сумі 1897,02 грн., 3% річних в сумі 535,42 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 382,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 196,69 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 1250,17 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 3658,71 грн.

У судовому засіданні 31.05.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя