Рішення № 99997282, 30.09.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2220/2021 Справа № 641/5015/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Колодяжної І.М.

за участю секретаря – Воробйової А.І.

справа №641/5015/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача несплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 13187,69 грн. , витрати за проведення оцінки транспортного засобу у розмірі 2500 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 травня 2020 року о 17.00 год. по вул. Анни Ахматової ,20 в м. Київ, сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля Фольцваген , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 ,який перед початком руху не впевнився в безпечності руху та здійснив зіткнення з автомобілем Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 ,який належить на праві власності позивачу. Відповідно до висновку матеріальний збиток позивачу склав 57086,29 грн. На момент пригоди цивільно - правова відповідальність автомобіля Фольцваген , д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у ТДВ «МСК», розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 130000 грн. . 21.05.2020 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку та подав заяву з документами для виплати страхового відшкодування. Відповідачем було призначено страхове відшкодування у розмірі 11 437.47 грн. , яке було виплачено позивачу . У зв,язку з тим, що розмір страхового відшкодування виявився необ,єктивним , та таким , що не покриває розмір спричиненої позивачу шкоди , позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 щодо проведення оцінки вартості матеріального збитку, на виконання якого позивачем було сплачено 2500 грн. Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного позивачу від 10.08.2020 року за №318/08-20 сума шкоди становить 57086,29 грн. , а вартість колісного транспортного засобу з урахуванням пошкоджень після ДТП склала 22 080,05 грн. Таким чином , реальний розмір спричиненої шкоди склав 35006,04 грн. Листом від 25.09.2020 року відповідач повідомив позивача про те, що йому буде здійснено перерахунок страхового відшкодування , і додатково було сплачено лише 10 381,88 грн. Тобто всього виплачено 21818,35 грн. Крім того позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому , що позивач похилого віку , зазнав стресу та був позбавлений можливості своєчасно відремонтувати та використовувати автомобіль у своєму повсякденному житті, що вплинуло на нормальну життєдіяльність позивача , та погіршило його якість життя , моральну шкоду він оцінює у розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді від 05 липня 2021 відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також даною ухвалою суду визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення сторін була направлена позивачу та відповідачу.

У встановлений судом строк відповідач не надав відзив на позовну заяву.

Дана справа є незначної складності, тому при відкритті провадження вирішено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 7 ст.277 ЦПК України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 19 травня 2020 року о 17.00 год. по вул. Анни Ахматової ,20 в м. Київ, сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля Фольцваген , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 ,який перед початком руху не впевнився в безпечності руху та здійснив зіткнення з автомобілем Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 ,який належить на праві власності позивачу.

Цивільно – правова відповідальність автомобіля Фольцваген Поло , д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у ТДВ «МСК», поліс «АО/1920890 від 10.10.2019 року. Розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров,ю складає 260 000 грн, шкоду заподіяну майну складає 130 000 грн. , сума франшизи складає 2600 грн.

21 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача ТДВ « МСК» з заявою про виплату страхового відшкодування, внаслідок ДТП ,яка сталася 19 травня 2020 року.

10 липня 2020 року листом ТДВ «МСК» повідомило позивача про визнання події страховим випадком і визначила страхове відшкодування у розмірі 11436,47 грн.

Як зазначено в позовній заяві ТДВ «МСК» здійснила позивачу страхову виплату у розмірі 11436,47 грн.

Отже, страхових визначив суму виплати на власний розсуд, не надавши потерпілій стороні направити власні заперечення на визначений страховиком розрахунок страхового відшкодування, а тому не можна вважати, що розмір страхового відшкодування узгоджений з ним. Доказів зворотного відповідач не надав.

Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 3 ст. 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника.

Згідно ч. 7 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

З метою об`єктивного визначення дійсного розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Шевроле Авео , н.з. НОМЕР_2 , позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 , який здійснив оцінку матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу.

Згідно висновку від 10.08.2020 року складеного фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 вартість матеріального збитку складає 57086,29 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей склала 58373,02 грн. , вартість відновлювального ремонту КТЗ із врахуванням фізичного зносу з урахуванням ПДВ склала 25006,24 грн. Вартість оцінювача склала 2500 грн.

26 серпня 2020 року позивачем на адресу ТДВ «МСК» направлено претензію щодо здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 23569,57 грн.

Листом ТДВ «МСК» від 25 вересня 2020 року повідомила позивача про здійснення перерахунку страхового відшкодування, зазначила , що для отримання доплати позивачу необхідно надати документальне підтвердження факту оплати проведення ремонту , зокрема акт виконаних робіт.

Також , 21 жовтня 2020 року листом ТДВ «МСК» повідомила позивача , що 16.10.2020 року на підставі претензії та наданого звіту відповідачем здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 10381, 88 грн. про що позивача повідомлено листом . Загальна сума страхового відшкодування становить 21 818,35 грн. Для отримання доплати суми податку на додану вартість позивачу необхідно надати до страхової компанії документальне підтвердження факту оплати проведення ремонту, зокрема акт виконаних робіт.

За ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

За ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі ст.12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з положень ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди).

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст.38 вказаного Закону та ст.1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.

Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, не просто суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а повністю його нівелює.

Зазначене, узгоджується з висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у відповідній постанові від 04.07.2018 року (справа №755/18006/15-ц).

Судом встановлено, що Страховою компанією була проведена виплата страхового відшкодування в сумі 21 818,35 грн. , а тому позивачу відповідачем недоплачено страхове відшкодування в розмірі 13187,89, що розраховується наступним чином: 35006,24 - 21 818,35. = 13187,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню

Ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з п.3 постанови Пленуму ВС України від 31.05.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зі змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Визначаючи розмір моральної шкоди по даній справі суд враховує, що в результаті неправомірних дій відповідачем, позивачу дійсно було завдано моральних , оскільки, з огляду на його похилий вік він зазнав стресу та був позбавлений можливості своєчасно відремонтувати за рахунок страхового відшкодування та використовувати автомобіль у своєму повсякденному житті , що вплинуло на його нормальну життєдіяльність та погіршило якість його життя .

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000,00 грн., що, на думку суду, з урахуванням наявних у справі доказів, - є співмірним та достатнім відшкодуванням завданих позивачу моральних страждань.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

15 березня 2021 року між адвокатським об,єднанням «Збаранський і партнери» укладено договір про надання правової допомоги №63/21.

Також , позивачем надано акт надання послуг АО «Збаранський і партнери» де зазначено час витрачений на надання правової допомоги та узгоджена сума у розмірі 5000 грн.

На виконання частини 3 статті 137 ЦПК України також зазначено, що надано наступні послуги: аналіз (вивчення ) документів необхідних для звернення до суду - 1000 грн., складання позовної заяви - 3000 грн., формування доказів ,друк документів , комплектування позову з додатками -1000 грн.

Відповідно до змісту Розділу ІІІ Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року; ст.ст. 26, 27 ч.3, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ; Закону України Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні ; ст.ст. 8, 527, 687 ч.1, 795, 882 ЦК України, - належними та допустимими доказами надання та оплати правової допомоги слід вважати як: договір про надання правової допомоги, так і окремо, окрім квитанції про оплату наданих послуг, - акти виконаних робіт із зазначеним розрахунком наданих та отриманих послуг у часових (годинних, хвилинних) рамках .

Вивчивши докази надані позивачем на підтвердження надання правової допомоги , з урахуванням того , що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін , суд прийшов до висновку про стягнення з ТДВ «МСК» на користь позивача суми витрат за правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Згідно квитанції, що знаходиться в матеріалах справи, позивачем за проведення експертного дослідження сплачено суму у розмірі 2500 грн. , яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача .

Питання про судові витрати , суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 , 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю « Міжнародна страхова компанія » на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 13 187 (тринадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 89 коп. , моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн., витрати на оплату проведення дослідження оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2500 (дві тисячі п,ятсот ) грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п,ять тисяч) грн. грн. та судовий збір у розмірі 908 (дев,ятсот вісім) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Згідно п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю « Міжнародна страхова компанія» , ЄДРПОУ 31236795, м. Харків, пр. Гагаріна , 41/2 корп. 8

Суддя: І. М. Колодяжна