Рішення № 9999653, 03.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.10 р. Справа № 14/95

за позовом Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр

„Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства

лікувально-оздоровчих закладів профспілок України

„Укрпрофоздоровниця”, ЄДРПОУ 30708792, м.Словянськ

до відповідача 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

код НОМЕР_1, м.Кіровоград

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Право Плюс”,

ЄДРПОУ 33858722, м.Макіївка

про стягнення 287256,28 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Нежигай І.О.-по дов.

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Словянськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Кіровоград, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Право Плюс”, м.Макіївка, про стягнення:

- з відповідача 1 заборгованості в сумі 287256,28 грн., у тому числі основний борг в сумі 164610,00 грн., штрафні санкції в сумі 14826,91 грн., три проценти річних в сумі 11905,25 грн., інфляція в сумі 94914,12 грн.;

- з відповідача 2 заборгованості в сумі 1000,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 20.05.2010р. змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення:

- з відповідача 1 заборгованості в сумі 286256,28 грн., у тому числі основний борг в сумі 164610,00 грн., штрафні санкції в сумі 14826,91 грн., три проценти річних в сумі 11905,25 грн., інфляція в сумі 94914,12 грн.;

- з відповідача 2 заборгованості в сумі 1000,00 грн.

В заяві від 03.06.2010р. позивачем заявлені вимоги про стягнення:

- з відповідача 1 заборгованості в сумі 285256,28 грн., у тому числі основний борг в сумі 163610,00 грн., штрафні санкції в сумі 14826,91 грн., три проценти річних в сумі 11905,25 грн., інфляція в сумі 94914,12 грн.;

- з відповідача 2 заборгованості в сумі 1000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов договору поставки від 21.02.2007р., а саме, невиконання зобовязань з постачання товару в строк до 30.09.2007р.

Відповідач 1 мотивованих заперечень проти позовних вимог не надав.

19.05.2010р. до суду надійшло клопотання від 17.05.2010р. про передачу справи за підсудністю до господарського суду Кіровоградської області.

Як встановлено, в даному випадку позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів 1, 2 про стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 287256,28 грн. за договором поставки від 21.02.2007р. та стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 1000,00 грн. за договором поруки від 21.02.2007р.

Відповідно до ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно вимог ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.04.2010р. було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

За таких обставин, оскільки позовна заява була прийнята місцевим господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, тому в такому випадку справа повинна бути ним розглянута по суті.

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача 1 про передачу справи за підсудністю до господарського суду Кіровоградської області підлягає залишенню без задоволення.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції від 13.04.2010р., 30.04.2010р., 21.05.2010р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

21.02.2007р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний договір поставки.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, згідно з умовами п.1.1 договору від 21.02.2007р. відповідач 1 зобовязався виготовити, поставити, здійснити монтаж та передати у власність позивача товар, а саме, спортивно-медичне обладнання, та надати на нього проекту документацію. Позивач прийняв на себе зобовязання прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обовязок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.4.1 договору від 21.02.2007р. загальна вартість договору складає 339018,00 грн.

На підставі рахунку позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача 1 попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості договору в термін 10-ти днів з дня підписання договору. На підставі рахунку відповідача 1 позивач перераховує останню оплату в розмірі 25% від загальної вартості договору в 10-денний термін з моменту надання рахунку відповідачем 1. Остаточний розрахунок за поставлений товар та виконані роботи по монтажу проводиться в 10-денний термін з дня підписання акту введення в експлуатацію обладнання (п.5.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.08.2007р.).

Таким чином, за висновками суду, позивач зобовязався перерахувати позивачу попередню оплату в сумі 169509,00 грн. та попередню оплату в сумі 84754,50 грн.

Як встановлено судом, згідно платіжних доручень №1557 від 16.08.2007р., №345 від 26.02.2007р., №919 від 30.05.2008р. позивачем на рахунок відповідача 1 за умовами договору від 21.02.2007р. було перераховано грошові кошти в загальній сумі 284263,00 грн.

Таким чином, виходячи з умов договору поставки від 21.02.2007р., судом встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобовязань перед відповідачем 1 з перерахування попередньої оплати.

Згідно п.3.1 договору від 21.02.2007р. відповідач 1 поставляє виготовлений товар партіями в терміни, зазначені у додатку цього договору (графік постачання). Датою поставки є дата отримання позивачем товару на складі позивача згідно з накладною підписаною сторонами (п.3.2 договору). Поставка товару здійснюється автотранспортом відповідача 1 за рахунок позивача (п.3.3 договору).

Відповідно до п.12.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.08.2007р.) відповідач 1 зобовязується виконати взяті на себе за умовами договору зобовязання в термін до 30.09.2007р.

Проте, відповідачем 1 свої зобовязання з постачання товару позивачу в строк до 30.09.2007р. всупереч ст.ст.525, 526, 662 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконані.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідних доказів постачання відповідачем 1 товару позивачу в установлені договором поставки від 21.02.2007р. терміни до матеріалів справи не надано.

Зокрема, як встановлено судом, згідно наданого позивачем до матеріалів справи переліку поставленого товару (а.с.52), відповідачем 1 було поставлено позивачу товар на суму 119653,00 грн.

При цьому, в підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи додано накладні-вимоги (а.с.55-60). Виходячи зі змісту цих накладних, відповідачем 1 було поставлено позивачу товар на суму, більшу ніж вказує позивач. Проте, за поясненнями позивача, ці накладні містять у собі відомості щодо постачання товару не лише за договором поставки від 21.02.2007р., а й за іншими правовідносинами сторін.

За приписом п.1.2 договору поставки від 21.02.2007р. асортимент товару наведено у листі замовника №01/96 від 22.01.2007р., який є невідємною частиною договору.

Згідно листа №01/96 від 22.01.2007р. позивача визначено певний асортимент товару.

За висновками суду, обладнання, вказане позивачем у переліку поставленого товару частково збігається з асортиментом товару, визначеним у листі №01/96 від 22.01.2007р. Одночасно, інший товар, поставлений відповідачем 1 згідно накладних-вимог, у листі №01/96 від 22.01.2007р. не значиться.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним належними засобами доказування факт постачання відповідачем 1 обладнання позивачу за договором поставки від 21.02.2007р. на суму 119653,00 грн.

Відповідачем 1 вказані обставин не спростовані, доказів належного виконання умов договору поставки від 21.02.2007р. до матеріалів справи не надано.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання відповідачем 1 своїх зобовязань перед позивачем за договором від 21.02.2007р. в частині постачання товару в строк до 30.09.2007р., суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати від відповідача 1 повернення перерахованої попередньої оплати в сумі 164610,00 грн.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача попередньої оплати в сумі 163610,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.10.2007р. по 01.02.2010р. нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних в сумі 11905,25 грн. та інфляцію в сумі 94914,12 грн.

Відповідно до п.9.1 договору поставки від 21.02.2007р. у разі несвоєчасного передання товару в термін, зазначений у додатках до цього договору, відповідач 1 сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості недопоставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну затримки поставки.

За таких обставин, згідно п.9.1 договору від 21.02.2007р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 14826,91 грн. за період з 01.10.2007р. по 31.03.2008р.

За висновками суду, розрахунок суми інфляції, трьох процентів річних та пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов в частині вимог до відповідача 1 доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 285256,28 грн., у тому числі основний борг в сумі 163610,00 грн., штрафні санкції в сумі 14826,91 грн., три проценти річних в сумі 11905,25 грн., інфляція в сумі 94914,12 грн., підлягають задоволенню.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

21.02.2007р. між позивачем та відповідачем 2 був підписаний договір поруки, за умовами якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 обовязків за договором поставки товару від 21.02.2007р.

За приписом ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, згідно п.1.2 договору поруки від 21.02.2007р. відповідач 2 відповідає за відповідача 1 у обсязі, визначеному цим договором, за умови невиконання або неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобовязань з виготовлення, поставки, монтажу та передання у власність позивача товару, а саме, спортивно-медичного обладнання.

Відповідальність відповідача 2 перед позивачем обмежується сплатою суми в розмірі 1000,00 грн. (п.2.1 договору поруки). При цьому, відповідач 2 не відповідає за відшкодування відповідачем 1 збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені, передбачених основним договором та чинним законодавством України.

Відповідач 2 заперечень проти позовних вимог не надав, в судові засідання на виклик суду не зявився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

Таким чином, за висновками суду, враховуючи невиконання відповідачем 1 своїх зобовязань перед позивачем за договором поставки від 21.02.2007р., позов в частині вимог до відповідача 2 про стягнення заборгованості в сумі 1000,00 грн. є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем 1 пропорційно задоволеним позовним вимогам, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Словянськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград, Товариства з обмеженою відповідальністю „Право Плюс”, м.Макіївка задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград на користь Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Словянськ основний борг в сумі 163610 грн. 00 коп., пеню в сумі 14826 грн. 91 коп., три проценти річних в сумі 11905 грн. 25 коп., інфляцію в сумі 94914 грн. 12 коп., всього заборгованість в сумі 285256 грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2862 грн. 67 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 грн. 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Право Плюс”, м.Макіївка на користь Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Словянський курорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Словянськ заборгованість в сумі 1000 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 03.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя