Рішення № 9999617, 25.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.10 р.                     Справа № 10/64                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Давидовській Т. В.;

за участю представники сторін:

від позивача - Михальченка В. М. – довіреність;

від відповідача – не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Гіфтек-Україна” м. Київ

до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк” м. Донецьк,

про стягнення 80715,72грн., -          

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Гіфтек-Україна” м. Київ, з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 30000,24грн., інфляційних в сумі 9574,73грн., 3% річних в сумі 1638,65грн., пені в сумі 7120,73грн. та збитків від курсової різниці в сумі 32381,37грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №20-01/07 від 03.01.2007р.; накладні №753434/1 від 08.09.2008р., №539153/1/1 від 30.05.2005р., №757425/1 від 05.01.2009р., №760185/1 від 13.04.2009р.; довіреності серії ЯП №900403/69 від 08.09.2008р., серії ЯКФ №301136 від 30.05.2005р., №136 від 05.01.2009р., №222 від 14.04.2009р.; платіжні доручення №1 від 05.01.2009р., №263 від 31.03.2009р., №316 від 3.04.2009р., №342 від 16.04.2009р., №399 від 30.04.2009р., №521 від 05.06.2009р.; вимогу №04-10/09 від 22.10.2009р., сертифікати, акт звірки заборгованості від 01.12.2009р., розрахунок заборгованості, порушення відповідачем умов договору.

Відповідач у судовому засіданні та відзиві позовні вимоги визнав частково на суму основного боргу в розмірі 30000,24грн. та заявив про розстрочку виконання рішення в цієї частині на 6 місяців. В іншій частині проти позову заперечував з підстав тогою, що вважає договір № 20-01/07 від 03.01.2007р. неукладеним у зв’язку з тим, що з його боку угода підписана не була. На проведенні почеркознавчої експертизи не наполягав.

В останнє судове засідання 25.05.2010 р. представник відповідача не з’явився, поважних причин неявки не сповістив.

Суд вважає надані документи достатніми для розгляду спору по суті та, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, позов розглянуто за наявними у справі матеріалами за відсутності відповідача.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих до суду матеріалів, 03.01.2007 р. між сторонами був підписаний договір № 20-01/07.

Відповідно до пункту 12.1 договору вказана угода вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до кінця поточного року. Угода вважається продовженою автоматично на наступний рік, якщо жодною із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не буде заявлено про припинення договору.

Заявляючи позовні вимоги, позивач посилався на прострочку платежів за отриманий товар відповідачем, у підтвердження існування договірних відносин позивач додатково надав до суду податкові накладні.

Представник відповідача, заперечуючи проти наявності договору, не наполягав на проведенні судової експертизи та підтвердив наявність основного боргу у розмірі заявленому позивачем.

Розглянув матеріали справи, суд вважає, що можливо прийняття рішення по суті за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Частиною першої ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як встановлено судом з наданих копій документів (накладні №753434/1 від 08.09.2008р., №539153/1/1 від 30.05.2005р., №757425/1 від 05.01.2009р., №760185/1 від 13.04.2009р.; довіреності серії ЯП №900403/69 від 08.09.2008р., серії ЯКФ №301136 від 30.05.2005р., №136 від 05.01.2009р., №222 від 14.04.2009р.; платіжні доручення №1 від 05.01.2009р., №263 від 31.03.2009р., №316 від 3.04.2009р., №342 від 16.04.2009р., №399 від 30.04.2009р., №521 від 05.06.2009р.), між сторонами з травня 2005р. існували стосунки щодо купівлі-продажу товару поліграфічного призначення, правовідносини за яким регулюються положеннями статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно наявних в матеріалах справи копій накладних №539153/1/1 від 30.05.2005р. та №753434/1 від 08.09.2008р., позивачем на адресу відповідача було поставлено товару на загальну суму 94323,72грн. з ПДВ, про що свідчать підписи уповноважених осіб на накладних.

Згідно платіжних доручень №263 від 31.03.2009р., №342 від 16.04.2009р., №399 від 30.04.2009р., №521 від 05.06.2009р. тощо відповідачем було частково оплачено вартість отриманого за Договором товару на загальну суму 64323,48грн.

Проти вказаних фактів представник сторін по суті не заперечували.

Відповідно до положень п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивачем на адресу відповідача рекомендованою поштою було надіслано вимогу №04-10/09 від 22.10.2009р., в якій він просить оплатити товар у повному обсязі, про що свідчить поштова квитанція №5335 від 23.10.2009р.

З урахуванням строків поштового перебігу у межах міста – 4 дні (п.п.4.1, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149), вказана вимога була отримана відповідачем 28.10.2009р.

Отже, згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк оплати товару за правочином - накладних №539153/1/1 від 30.05.2005р. та №753434/1 від 08.09.2008р., настав 04.11.2009р.

На час розгляду справи відповідачем не було повністю здійснено обов’язок щодо оплати отриманого товару на загальну суму 30000,24грн. з ПДВ, що була передана позивачем на його адресу.

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Всупереч приписам вищевказаних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав обов’язки покупця в частині повної оплати товару, тому позовні вимоги в цієї частині обґрунтовані та підлягають задоволенню на суму, що заявлена позивачем.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Оскільки, суд пришов до висновку щодо існування боргу, позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції в сумі 9 574,73 грн. та 3 % річних в сумі 1 638,65 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в сумі 7 120,73 грн. суд вважає, що вони не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно положень ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлений спеціальна позовні давність, зокрема один рік для стягнення неустойки (штрафу , пені).

Що стосується клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може розстрочити виконання рішення.

Розглянув матеріали справи суд приходить до висновку, що доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем надано не було. Крім того, відповідач не обґрунтував, яким саме чином, розстрочка виконання рішення строком саме на 6 місяців вплине на виконання рішення.

Враховуючи викладене, заява відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі статей 11, 258, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Частково задовольнити позовні товариства з обмеженою відповідальністю „Гіфтек-Україна” м. Київ до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 30000,24грн., інфляційних в сумі 9574,73грн., 3 % річних в сумі 1 638,65 грн., пені в сумі 7120,73 грн.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк” (83012, м. Донецьк, вул. Горнова, 2-д, ЄДРПОУ 31872368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гіфтек-Україна” (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-в, ЄДРПОУ 32820750) заборгованість у розмірі 30000,24грн., інфляційні в сумі 9 574,73грн., 3 % річних в сумі 1 638,65 грн.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Гіфтек-Україна” м. Київ до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк” м. Донецьк, про стягнення пені в сумі 7 120,73 грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк” (83012, м. Донецьк, вул. Горнова, 2-д, ЄДРПОУ 31872368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гіфтек-Україна” (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-в, ЄДРПОУ 32820750) витрати по сплаті державного мита в сумі 412,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201 ,23 грн.

Видати накази після вступу рішення у законну силу.

Суддя