Рішення № 9999531, 01.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.10 р.                     Справа № 15/59                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32794511)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Мега-Інвест МСК” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34940063)

про зобов’язання відповідача здійснити заміну неякісного товару в кількості 4212 м/п та стягнення витрат, пов’язаних з демонтажем та монтажем продукції в сумі 818598,00 грн.

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альтком” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32628342)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба автомобільних доріг у Донецькій області (код ЄДРПОУ 25946285)

за участю представників сторін:

від позивача: Гранкіна А.В. за довіреністю б/н від 18.01.2010 р.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи-1: Чуприна Р.В. за довіреністю б/н від 01.09.2009 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

від третьої особи-2: Бабалік І.В. за довіреністю № 01–141 від 20.01.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Мега-Інвест МСК” м. Донецьк про зобов’язання відповідача здійснити заміну неякісного товару в кількості 4212 м/п та стягнення витрат, пов’язаних з демонтажем та монтажем продукції в сумі 818598,00 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/59. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альтком” та третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Службу автомобільних доріг у Донецькій області, сторони та треті особи зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 13.05.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 17.06.2010 р.

У порушення вимог ухвал суду від 19.03.2010 р., 01.04.2010 р., 21.04.2010 р., 13.05.2010 р. відповідач в судові засідання 01.04.2010 р., 21.04.2010 р., 13.05.2010 р., 01.06.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДРПОУ серії АД № 307519 станом на 12.05.2010 р., з якого вбачається, що ТОВ „Мега-Інвест МСК”, ідентифікаційний код 34940063, зареєстровано за адресою: 83114, м. Донецьк, пр. Таманський, б. 20. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та третіх осіб, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Мега-Інвест МСК” та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альтком” був укладений договір № Р-3/28 купівлі-продажу, згідно якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець (відповідач) зобов’язався передавати (поставляти), а покупець (третя особа–1) зобов’язався приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця вимірювання, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначається сторонами в специфікаціях, які є додатками до договору та невід’ємною його частиною.

До договору купівлі–продажу третя особа–1 та відповідач підписали специфікації № 3 та № 5, якими передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору купівлі–продажу та специфікацій додані до позовної заяви.

20.08.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альтком” та товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” був укладений договір комісії № Р–3/152, згідно якого комісіонер (третя особа–1) зобов’язався за дорученням комітента (позивача) за винагороду і кошти останнього здійснювати від свого імені придбання товарів, робіт та послуг, необхідність у використанні яких засвідчена комітентом. До договору комісії була підписана додаткова угода від 30.12.2008 р., якою строк дії даного договору продовжено до 31.12.2009 р. Завірені копії договору комісії та додаткової угоди до нього містяться в матеріалах справи.

На виконання договору комісії № Р–3/152 від 20.08.2007 р. та згідно договору купівлі–продажу № Р-3/28 від 22.03.2007 р. покупець (комісіонер, третя особа–1) відповідно до п. 3.1 договору купівлі–продажу здійснив попередню оплату товару за платіжними дорученнями: № 1315 від 29.08.2007 р. на суму 120000,00 грн., № 1462 від 18.09.2007 р. на суму 400000,00 грн., № 1479 від 19.09.2007 р. на суму 100000,00 грн., оригінали яких містяться в матеріалах справи.

Продавець (відповідач) у період з 07.09.2007 р. по 26.09.2007 р. передав покупцю (третій особі–1) камінь дорожній БР 300*18*30 в кількості 1411 шт. на суму 276360,20 грн. та камінь дорожній БР 100*18*30 в кількості 70 шт. на суму 5400,50 грн. за видатковими накладними № 268 від 07.09.2007 р., № 270 від 10.09.2007 р., № 271 від 11.09.2007 р., № 274 від 12.09.2007 р., № 278 від 14.09.2007 р., № 283 від 17.09.2007 р., № 285 від 18.09.2007 р., № 293 від 21.09.2007 р., № 295 від 24.09.2007 р., № 297 від 25.09.2007 р., № 298 від 26.09.2007 р., № 289 від 19.09.2007 р., № 291 від 20.09.2007 р., завірені копії яких додані до позову.

В позовній заяві позивач посилається на те, що у зв’язку з відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альтком” власного складу, останнім 03.09.2007 р. був укладений договір відповідального зберігання № 103/04 з товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, за документами, які є невід’ємною частиною цього договору, поклажодавець (третя особа–1) передає, а зберігач (позивач) приймає на відповідальне зберігання камінь бортовий залізобетонний БР 300*30*18 та БР 100*30*18 у кількості та в сумі, зазначених в актах приймання–передачі. Майно, що передається на відповідальне зберігання за цим договором, підлягає поверненню у термін до 02.11.2007 р. Відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

На підставі договору № 103/04 від 03.09.2007 р. поклажодавець (третя особа-1) передав, а зберігач (позивач) прийняв спірне майно на відповідальне зберігання, що підтверджується актами приймання–передачі від 07.09.2007 р., від 10.09.2007 р., від 11.09.2007 р., від 12.09.2007 р., від 14.09.2007 р., від 17.09.2007 р., від 18.09.2007 р., від 19.09.2007 р., від 20.09.2007 р., від 21.09.2007 р., від 24.09.2007 р., від 25.09.2007 р., від 26.09.2007 р., завірені копії яких додані до позову.

Зберігач (позивач) повернув, а поклажодавець (третя особа–1) прийняв спірне майно з відповідального зберігання за актом приймання–передачі (повернення) від 01.11.2007 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

До договору комісії комітент та комісіонер підписали акт, за яким в листопаді 2007 р. комітент (позивач) передав, а комісіонер (третя особа–1) прийняв спірний товар за актом приймання–передачі, що є невід’ємною частиною договору комісії, завірена копія якого додана до позову.

Пунктом 2.8 договору комісії передбачено, що комісіонер зобов’язаний передати комітенту право вимоги до постачальника продукції, що придбана ним для комітента.

01.10.2009 р. позивач (комітент) та третя особа–1 (комісіонер) підписали договір про відступлення права вимоги № 01/10–2009, згідно якого первісний кредитор (третя особа–1) передає новому кредитору (позивачу), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі–продажу № Р–3/28 від 22.03.2007 р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ „Мега–Інвест МСК” (боржник, відповідач). За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов’язань за основним договором. Завірена копія договору про відступлення права вимоги міститься в матеріалах справи.

23.10.2007 р. між Службою автомобільних доріг у Донецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” був укладений договір підряду № 2–369, згідно якого замовник (третя особа–2) доручає, а підрядник (позивач) виконує роботи з капітального ремонту автодороги Горлівка – Єнакієве, км 7+400 – 7+500; км 9+400 – 14+200, здає об’єкт в експлуатацію замовникові, усуває дефекти, що виникли в межах гарантійних термінів експлуатації об’єкта через неякісне виконання робіт. Підрядник зобов’язаний закінчити виконання робіт до 31.12.2007 р. Завірена копія договору підряду додана до позову.

На виконання договору підряду № 2–369 від 23.10.2007 р. позивач виконав підрядні роботи та здав їх третій особі–2 за актом (форми КБ–2в) № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р. Даний акт підписаний представниками генпідрядника та замовника, скріплений печатками, завірена копія міститься в матеріалах справи.

15.06.2009 р. третя особа–2 направила позивачу лист № 04–1227 від 15.06.2009 р. з вимогою усунути дефекти, виявлені протягом гарантійного строку.

В матеріалах справи міститься завірена копія акту дефектів від 10.06.2009 р., в якому зазначено, що під час обстеження автодороги Горлівка – Єнакієве, км 7+400 – 7+500; км 9+400 – 14+200 було встановлено пошкодження бордюру – бортового каменя (4212 погонних метрів). Роботи по усуненню дефектів повинні були бути проведеними протягом 3 місяців з дня складення даного акту. Даний акт дефектів підписаний представниками замовника (третьої особи-2) та підрядника (позивача). Завірені копії акту та листа містяться в матеріалах справи.

Пунктом 15.1 договору підряду передбачено, що строк гарантії на виконані роботи повинен становити не менше 3 років. Виявлені в цей період руйнування асфальтобетонного покриття та інші недоліки, обумовлені виконанням робіт з порушенням діючих норм і правил, проектної документації, оформляються актом, що підписується сторонами з указівкою термінів їх усунення. Підрядник зобов’язаний приступити до усунення недоліків впродовж двох тижнів і завершити ці роботи у строк, призначений замовником, але не пізніше ніж у тримісячний термін.

Відповідно до п. 5.2 договору купівлі–продажу № Р-3/28 від 22.03.2007 р. за умови правильного транспортування, установки та використання за цільовим призначенням, гарантія на товар розповсюджується на 3 роки з моменту монтажу.

Згідно п. 6.4 цього ж договору у випадку документального підтвердження факту поставки товару неналежної якості продавець зобов’язаний на вимогу покупця в десятиденний строк замінити вказаний товар рівноцінним належної якості. Всі витрати на транспортування та заміну неякісного товару на якісний оплачуються продавцем.

Третя особа–1 (покупець) направив відповідачу (продавцю) лист від 29.07.2009 р., в якому повідомляв про повне та часткове руйнування бордюрів, у зв’язку з чим просив представника відповідача з’явитися для складання акту про скриті недоліки продукції. Факт направлення даного листа третьою особою–1 відповідачу підтверджується фіскальним чеком від 29.07.2009 р. Завірені копії листа та чеку містяться в матеріалах справи.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач на вимоги третьої особи–1 не відреагував, свого представника для складання акту про скриті недоліки не направив, на підставі чого третя особа–1 запросила незалежного експерта для складення висновку про технічний стан спірних бортових каменів. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду висновок дочірнього підприємства „Науково–дослідного та проектного інституту „Донецький промбудндіпроект” державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” про технічний стан бортових каменів та виявлення причин їх руйнування на ділянках доріг по пр. Панфілова від вул. Куйбишева до вул. Югославська в м. Донецьку, а також по вул. 50–років СРСР, Гагаріна та Кронштадтській в м. Єнакієве Донецької області. В підтвердження факту наявності повноважень у ДП „Донецький промбудндіпроект” щодо проведення досліджень спірного каменю бортового позивач представив до суду завірені копії ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Державної архітектурно–будівельної інспекції серії АВ № 445670 від 23.12.2008 р., атестату акредитації Національного агентства з акредитації України, зареєстрованого у Реєстрі 18.05.2009 р. за № 2Т031. На підставі висновку ДП „Донецький промбудндіпроект” позивач робить висновок про неякісність поставленого відповідачем третій особі–1 згідно договору купівлі–продажу товару в повному об’ємі.

12.10.2009 р. позивач отримав від третьої особи–2 претензію № 01.3–2187 від 05.10.2009 р. про усунення недоліків у виконаній роботі, в якій у зв’язку з тим, що у визначений в дефектному акті від 10.06.2009 р. строк підрядник не усунув виявлені дефекти, замовником було визначено остаточний строк здійснення такого усунення дефектів до 01.11.2009 р. Завірена копія претензії міститься в матеріалах справи.

01.10.2009 р. представниками генпідрядної організації та служби замовника був складений дефектний акт, в якому були визначені об’єми виконання робіт, зокрема, заміна каменів бортових БР 100*30*18 в кількості 26 шт., БР 300*30*18 в кількості 1404 шт. Завірена копія дефектного акту від 01.10.2009 р. міститься в матеріалах справи.

02.11.2009 р. представниками позивача та третьої особи–2 був складений акт обстеження автомобільної дороги Горлівка – Єнакієве км 7+400 – км 7+500, км 9+400 – км 14+200, яким встановлено факт заміни зруйнованого бортового каменя на підставі дефектного акту від 01.10.2009 р. в кількості 1040 погонних метрів, в тому числі 20 шт. БР 100*30*18 та 340 шт. БР 300*30*18. Оригінал акту обстеження міститься в матеріалах справи.

17.11.2009 р. позивач направив відповідачу вимогу № 17/11–06 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок поставки неякісного товару, в якій вимагав здійснити заміну неякісного товару в кількості 4212 погонних метрів, з яких БР 300*30*18 в кількості 1404 шт. та БР 100*30*18 в кількості 26 шт. на продукцію належної якості, а також перерахувати грошові кошти, необхідні для заміни поставленого неякісного товару (витрати, пов’язані з демонтажем та монтажем каменів бордюрних) в розмірі 818598,00 грн. В обґрунтування розміру витрат, пов’язаних з демонтажем та монтажем каменів бордюрних позивач додав до вимоги договірні ціни станом на листопад 2009 р., локальні кошториси № 4–1–1 станом на листопад 2009 р., підсумкові відомості ресурсів до локального кошторису № 4–1–1, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Факт направлення даної вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 21.11.2009 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії вимоги та поштового повідомлення додані до позову.

Таким чином, позивач посилається на те, що за договором комісії він як комітент набув права власності на спірний товар, а також згідно договору про відступлення права вимоги набув право вимагати від продавця (відповідача) належного виконання зобов’язань за договором купівлі–продажу, встановив спірний бордюрний камінь під час виконання робіт з капітального ремонту автодороги Горлівка – Єнакієве, км 7+400 – 7+500; км 9+400 – 14+200 за договором підряду, здійснив заміну неякісних бордюрів на підставі дефектного акту, складеного з третьою особою–2, на підставі чого, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором купівлі–продажу (передав товар неналежної якості, що спричинило понесення позивачем збитків), звернувся до суду за захистом порушеного права з позовом про зобов’язання відповідача здійснити заміну неякісного товару в кількості 4212 м/п та стягнення витрат, пов’язаних з демонтажем та монтажем продукції в сумі 818598,00 грн.

13.05.2010 року від позивача надійшла заява про стягнення збитків, заподіяних поставкою продукції неналежної якості, на суму 1344695,00 грн. та відмови від позову в частині зобов’язання відповідача замінити неякісний товар. До заяви додані докази направлення її копії відповідачу 13.05.2010 р.

Суд до прийняття відмови позивача від позову згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України роз’яснив сторонам наслідки певних процесуальних дій та перевірив повноваження на вчинення представником позивача відповідних дій.

Повноваження на відмову позивача від позовних вимог повністю або частково посвідчені довіреністю б/н від 18.01.2010 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Вказана відмова прийнята судом, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

Заяву про стягнення збитків на суму 1344695,00 грн. як заяву про збільшення суми позову суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Пунктом 4.7 даного договору купівлі-продажу передбачено, що на кожну погоджену партію товару продавець зобов’язаний надати покупцю наступні документи: товаросупровідну документацію, сертифікат відповідності якості, паспорт якості.

Згідно п. 5.1 договору купівлі-продажу продавець гарантує, що якість товару відповідає нормативним вимогам (ГОСТ 6665-91) та підтверджується сертифікатом (паспортом) відповідності (якості). Вимоги відносно технічних умов по якості кожної партії товару вказуються в специфікації.

Пунктом 5.3 договору купівлі-продажу передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в порядку, визначеному на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність сертифікатів відповідності якості, паспортів якості при прийомі продукції позивач та треті особи до суду не надали. У видаткових накладних будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Позивач надав до суду завірені копії паспортів заводу–виробника на спірний товар. Даний факт свідчить про те, що третя особа–1 на момент прийняття продукції не мала претензій по якості продукції.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та виявлені тільки в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання та зберігання продукції.

Згідно п. 9 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю акт про скриті недоліки, виявлені в продукції з гарантійними строками служби або зберігання повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку. Покупець (третя особа–1) вказані акти не складав.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що якість товару, поставленого відповідачем третій особі–1 на підставі договору купівлі–продажу № Р-3/28 від 22.03.2007 р. за видатковими накладними № 268 від 07.09.2007 р., № 270 від 10.09.2007 р., № 271 від 11.09.2007 р., № 274 від 12.09.2007 р., № 278 від 14.09.2007 р., № 283 від 17.09.2007 р., № 285 від 18.09.2007 р., № 293 від 21.09.2007 р., № 295 від 24.09.2007 р., № 297 від 25.09.2007 р., № 298 від 26.09.2007 р., № 289 від 19.09.2007 р., № 291 від 20.09.2007 р., відповідає нормативним вимогам (ГОСТ 6665-91) та підтверджується сертифікатом (паспортом) відповідності (якості).

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання–передачі № 25 до договору комісії, складений в листопаді 2007 р., за яким комітент (позивач) передав, а комісіонер (третя особа–1) прийняв спірне майно, суперечить умовам договору комісії № Р–3/152 від 20.08.2007 р., згідно умов якого саме на комісіонера покладається обов’язок передати товар комітенту після отримання його від постачальника на підставі двостороннього акту. Акт до договору комісії, за яким би комісіонер передав комітенту спірний товар до суду не надано. В такому випадку матеріалами справи не доведений факт отримання комітентом за договором комісії спірного товару (каменю бортового), який в подальшому мав бути використаним ним як підрядником при виконанні робіт за договором підряду.

Умовами договору комісії передбачено придбання товару комісіонером за кошти комітента. Ухвалами від 19.03.2010 р., 01.04.2010 р. суд витребував у позивача завірені копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування комісіонеру коштів для придбання продукції, яка є предметом спору по даній справі.

На виконання вимог ухвал суду позивач надав до суду акт № 01/12–01 заліку зустрічних однорідних вимог від 01.12.2007 р., згідно якого позивач та третя особа–1 провели залік зустрічних однорідних вимог на суму 281760,75 грн. в рахунок погашення заборгованості комітента (позивача) перед комісіонером (третьою особою–1) за товар, отриманий останнім як покупцем за договором купівлі–продажу № Р-3/28 від 22.03.2007 р. згідно вищевказаних видаткових накладних. Вказане підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за 2007 р. станом на 01.01.2008 р. Акти підписані представниками позивача та третьої особи–1, скріплені печатками, завірені копії містяться в матеріалах справи. Такі обставини свідчать про те, що спірний товар був придбаний комісіонером не за кошти комітента, а за власні кошти, тобто не на умовах договору комісії № Р–3/152 від 20.08.2007 р.

В матеріалах справи містяться дефектні акти від 10.06.2009 р., від 01.10.2009 р., складені представниками позивача (як генпідрядної організації) та третьої особи–2 (як служби замовника) на підставі договору підряду, які засвідчують факт неякісності каменю бортового БР 100*30*18 та БР 300*30*18, встановленого позивачем на виконання договору підряду, які в подальшому були демонтовані та замінені позивачем. При цьому позивачем не доведено належними доказами той факт, що демонтовані згідно дефектних актів за договором підряду бордюри є заміною саме того каменю бортового, що був переданий третій особі–1 відповідачем за договором купівлі–продажу, який є предметом розгляду у даній справі. З цих же підстав суд не приймає до уваги як належний письмовий доказ згідно ст. 36 ГПК України висновок дочірнього підприємства „Науково–дослідного та проектного інституту „Донецький промбудндіпроект” державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” про технічний стан бортових каменів та виявлення причин їх руйнування на ділянках доріг по пр. Панфілова від вул. Куйбишева до вул. Югославська в м. Донецьку, а також по вул. 50–років СРСР, Гагаріна та Кронштадтській в м. Єнакієве Донецької області.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв’язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач, крім наявності факту заподіяння збитків та конкретної суми збитків, повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача та розмір заподіяних збитків;

-          причино-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину саме відповідача у заподіянні збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивач при визначенні суми збитків, заявлених до стягнення в розмірі 1344695,00 грн., виходив з того, що збитки виникли внаслідок заміни неякісного каменю бордюрного 4212 погонних метрів, з яких БР 100*30*18 в кількості 26 шт. та БР 300*30*18 в кількості 1404 шт. Акт обстеження від 02.11.2009 р. свідчить про заміну каменя бортового 1040 погонних метрів, з яких БР 100*30*18 в кількості 20 шт. та БР 300*30*18 в кількості 340 шт., акт по усуненню недоліків на автодорозі Горлівка – Єнакієве, км 7+400 – 7+500, км 9+400 – 14+200 (руйнування бортового каменю).від 02.12.2009 р. за підписом генерального директора позивача – про заміну каменя бортового БР 100*30*18 в кількості 19 шт. та БР 300*30*18 в кількості 340 шт.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки, які є для нього прямими матеріальними витратами, пов’язаними із заміною неякісного товару на інший товар. В якості доказів розміру понесених збитків позивач посилається на договір купівлі–продажу № 278/10 від 03.10.2008 р., видаткові накладні № 1510–01 від 15.10.2009 р., № 2011–01 від 20.11.2009 р., № 2311–01 від 23.11.2009 р., підсумкову відомість ресурсів (видатків – по факту) за листопад 2009 р., розрахунок загальновиробничих видатків до акту КБ–2в за листопад 2009 р., зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва від 01.10.2009 р., локальний кошторис № 4–1–1 станом на 01.10.2009 р., розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 4–1–1, відомість ресурсів до локального кошторису № 4–1–1, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані документи не приймаються судом до уваги як належні докази прямих матеріальних витрат позивача на суму 1344695,00 грн., оскільки видаткова накладна по суті підтверджує тільки факт прийому-передачі товару (факт оплати товару вона не підтверджує), а кошториси з усіма додатками до них встановлюють обсяг та вартість виключно запланованих на майбутнє до виконання робіт та послуг. Калькуляції та розрахунки не є первісними документами у підтвердження прямих матеріальних витрат.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку суду фактичний розмір понесених матеріальних збитків повинен доводитися: платіжними документами щодо придбання товару для заміни товару неналежної якості; відомостями про нарахування та виплату заробітної плати працівникам, які виконували додаткову роботу щодо заміни неякісного товару; платіжними та іншими документами, що підтверджують додаткові витрати, пов’язані з роботою транспорту при заміні неякісного товару.

Суд ухвалами від 19.03.2010 р., від 01.04.2010 р., від 21.04.2010 р. зобов’язував позивача надати платіжні документи з відміткою банку та інші документи, що підтверджують фактично понесені матеріальні витрати позивача на суму 818598,00 грн. У зв’язку зі збільшенням позивачем суми збитків, ухвалою від 13.05.2010 р. суд зобов’язав позивача надати платіжні документи з відміткою банку та інші документи, що підтверджують фактично понесені матеріальні витрати позивача на суму 1344695,00 грн.

Позивач в якості доказів матеріальних збитків надав до суду завірені копії платіжних доручень № 2628 від 02.10.2009 р. на суму 56736,00 грн., № 81_343 від 31.12.2009 р. на суму 364796,17 грн., всього на загальну суму 421532,17 грн. про перерахування коштів ТОВ „ТОРГ – ПОСТАВКА” в якості оплати за будматеріали по договору № 278/10 від 03.10.2008 р., що не відповідає заявленому до стягнення розміру збитків.

Таким чином, з врахуванням всіх обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено фактичне заподіяння йому збитків у вигляді прямих матеріальних витрат на суму 1344695,00 грн., протиправність дій або бездіяльність відповідача, причино-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача, вину саме відповідача у заподіянні збитків.

За сукупністю вказаних обставин позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 1344695,00 грн., витрачених на заміну каменю бордюрного позивачем, задоволенню не підлягають.

В резолютивній частині уточнень до позовної заяви позивач просив суд повернути з державного бюджету України сплачене держмито за вимогою нематеріального характеру в сумі 85,00 грн. Таке клопотання позивача задоволенню не підлягає на підставі того, що заявою від 13.05.2010 р. позивач відмовився від позову в частині зобов’язання відповідача замінити неякісний товар.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою позивача від позову та відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 75; 78; 80 ч. 1 п. 4; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 1344695,00 грн., пов’язаних з демонтажем та монтажем продукції неналежної якості.

Припинити провадження у справі № 15/59 в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити заміну неякісного товару в кількості 4212 м/п у зв’язку з відмовою позивача від позову і прийняття відмови судом.

У судовому засіданні 01.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя Богатир К.В.