Рішення № 9999410, 27.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.10 р.                     Справа № 16/76                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” м.Донецьк

про стягнення 4134,63грн. та вилучення предмету лізингу,

За участю представників сторін :

від позивача: Поштар Т.П. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.04.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 3832,01грн., пені в розмірі 233,91грн., 3% річних в розмірі 34,32грн., індексу інфляції в розмірі 34,49грн., та вилучення предмету лізингу. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 21.04.2010р. – 10год. 45хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

          Представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 080207-53/ФЛ-Ю-С від 07.02.08р., акт прийому-передачі від 17.04.2008р., рахунок-фактуру № СФ-917679 від 27.11.09р., довідку про нарахування лізингових платежів на 27.11.09р., повідомлення № 5182 від 11.12.2009р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані штрафні санкції.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву та просить, у зв’язку з арифметичною помилкою під час визначення ціни позову, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3832,01грн., пеню в розмірі 233,91грн., 3% річних в розмірі 34,32грн., індекс інфляції в розмірі 34,49грн. (всього 4134,73грн.), та зобов’язати відповідача повернути майно, яке є предметом лізингу за договором.

          Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області за № 14/4-23/2267 від 30.04.2010р. та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АД № 592244), відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: вул.Артема, буд.206, м.Донецьк, 83122. Тому вся кореспонденція направлялась саме за цією адресою.

          Однак, Відповідач до жодного судового засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

          07.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 080207-53/ФЛ-Ю-С (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого предметом даного договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно узгодженої специфікації, яка є додатком № 2 до договору, предметом лізингу є газовий автонавантажувач, 2008 р.в, САТ, мачта SND3300, шини суперластик, модель GP 18NT.

Згідно додатку № 1 між сторонами узгоджений графік сплати лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоодержувачу на підставі підписаного акту прийому-передачі майна від 17.04.2008р.

          Згідно п.3.1. договорів Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Проте всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоодержувач зобов’язання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, лізингові платежі сплачує з затримкою, внаслідок чого за листопад 2009р. виникла заборгованість в розмірі 3832,01грн.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення суми заборгованості за договором в розмірі 3832,01грн., яка виникла у зв’язку з прострочкою платежу за листопад 2009р., позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 3832,01грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми пені в розмірі 233,91грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного:

Згідно п.11.2.1. договору, за порушення обов’язку із своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. даного договору та графіком сплати лізингових платежів, інших платежів, передбачених договором, Лізингоотримувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме: сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 34,32грн. та індексу інфляції в розмірі 34,49грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, розмір 3% річних складає 34,32грн. та індекс інфляції становить 34,49грн.

Стосовно вимог позивача щодо зобов’язання відповідача повернути майно, яке є предметом лізингу за договором, суд виходить з наступного:

Посилаючись на п.10.1. та 10.2. договору, позивач наполягає на поверненні майна, яке є предмету лізингу – газового автонавантажувача, 2008 р.в, САТ, мачта SND3300, шини суперластик, модель GP 18NT, заводський номер Т25С70100.

В пункті 10.1. договору передбачено, що Лізингодавець має право вилучити майно у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів.

Згідно п.10.2. договору, у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.-10.1.5. договору, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок, протягом 7 робочих днів з моменту направлення Лізингодавцем на адресу Лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно Лізингодавця. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до п.16.2. договору, Лізингоодержувач має право відмовитися від договору виключно у випадках, коли Лізингоодержувач прострочив передачу Лізингоодержувачу майна на строк більш ніж 30 днів.

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення за № 5182 від 11.12.2009р. про розірвання договору та вимогою повернути предмет лізингу, що підтверджується описом вкладення від 19.12.09р.

В обґрунтування наявності суми заборгованості за договором понад 30 днів позивач надав до суду рішення господарського суду Донецької області від 15.12.09р. по справі № 44/348, згідно якого з відповідача стягнуто заборгованість по лізингових платежах 32464,09 грн., яка виникла за період з березня до жовтня 2009р.

Отже, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу позивачем виникла заборгованість з лізингових платежів понад 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів, на підставі чого позивач наполягає на зобов’язанні відповідача повернути майно, яке є предметом лізингу за договором.

За приписами статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” № 723/97-ВР від 16.12.1997р. (із змінами та доповненнями) у разі дострокового розірвання договору лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

На момент вирішення спору до матеріалів справи не надано доказів повернення предмету лізингу згідно умов договору.

Дослідивши та проаналізувавши обставини, на які позивач посилається в обґрунтування вимог щодо зобов’язання відповідача повернути майно, яке є предметом лізингу за договором, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.

Позивачем при зверненні до суду було заявлено майнові вимоги на загальну суму 4134,73грн., а тому державне мито повинно бути сплачене у розмірі 1 відсоток від заявленої суми, тобто 102,00грн., та заявлено немайнові вимоги (вилучення предмету лізингу), а тому за ці вимоги державне мито повинно бути сплачене у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00грн.).

Оскільки позивачем за платіжним дорученням за № 1775 від 24.03.2010р. було сплачено державне мито у розмірі 1182,00грн., тобто більше ніж передбачено діючим законодавством, суд дійшов висновку про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ довідки про повернення державного мита у розмірі 995,00грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., у зв’язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 3832,01грн., пені в розмірі 233,91грн., 3% річних в розмірі 34,32грн., індексу інфляції в розмірі 34,49грн., та зобов’язання відповідача повернути майно, яке є предметом лізингу за договором – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” м.Донецьк (вул.Артема, 206, м.Донецьк, 83122; ЄДРПОУ 34267480; п/р 26006301612850 в Калінінській ФАКБ „Нацкредит”, МФО 335720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ (вул.Дегтярівська, буд.21-г, м.Київ, 04119; код 33880354; п/р 26002262400276 в ВАТ „ВіЕйБі Банк” в м.Києві, МФО 380537) суму основного боргу в розмірі 3832,01грн., пеню в розмірі 233,91грн., 3% річних в розмірі 34,32грн., індекс інфляції в розмірі 34,49грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 187,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Преміум Траст” м.Донецьк (вул.Артема, 206, м.Донецьк, 83122; ЄДРПОУ 34267480) в місячний термін з дня набрання рішенням чинності повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ (вул.Дегтярівська, буд.21-г, м.Київ, 04119; код 33880354) предмет лізингу – газовий автонавантажувач, модель GP 18NT, рік випуску 2008, заводський номер Т25С70100.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ (вул.Дегтярівська, буд.21-г, м.Київ, 04119; код 33880354; п/р 26002262400276 в ВАТ „ВіЕйБі Банк” в м.Києві, МФО 380537) довідку на повернення державного мита у розмірі 995,00грн., сплаченого платіжним дорученням за № 1775 від 24.03.2010р. на суму 1182,00грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21 січня 1993 року, у зв’язку зі сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2,

У справу № 16/76

Вик. Єрохіна В.В.