Ухвала суду № 99993917, 29.09.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11902/14-ц

Провадження № 6/161/629/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Жаловаги І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ПАТ «Укрсоцбанк», Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.02.2021 року у справі № 161/11902/14-ц.

Заяву мотивує тим, що вказаною ухвалою суду його було тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно рішення Луцького міськрайонного суду у виконавчому провадженні № 54486770 про стягнення з нього в користь АТ «Альфа-Банк» кредитної заборгованості у розмірі 354988,61 грн. Вважає, що вказані обмеження є безпідставним, не сприяють виконанню судового рішення, а також, на даний час немає будь-яких підстав вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань. Крім того, вказує, що на даний момент відсутні виконавчі провадження щодо виконання вищезазначеного рішення суду, оскільки 13.08.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно до цього, юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду підлягають до скасування.

Заявник в письмовій заяві просить розглядати справу без його участі, вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні питання поклався на думку суду.

Представник заінтересованої особи ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.02.2021 року у справі № 161/11902/14-ц ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду у виконавчому провадженні № 54486770 про стягнення з нього в користь АТ «Альфа-Банк» 354988,61 грн.

У силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За змістом п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконаних зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відтак, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, зокрема, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене, предметом доказування у даній справі є не факт ухилення від виконання зобов`язання, який вже мав відбутися на час постановлення ухвали (про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України), яку боржник просить скасувати, а факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу на стільки, що втрачається необхідність для застосування такого заходу забезпечення.

З доводів заявника та матеріалів справи слідує, що підставою для обмеження заявника у праві виїзду за межі України була наявність значної заборгованості, яка стягувалась державним виконавцем у примусовому порядку в межах виконавчого провадження № 54486770 відкритого згідно постанови від 11.08.2017 року.

Однак, постановою державного виконавця від 13.08.2021 року виконавчий документ №161/11902/14-ц, виданий 24.03.2017 року, було повернуто стягувачу.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. рішення Європейського Суду за справою "Луордо проти Італії " (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою "Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини" (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", § 121).

Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою "Сіссаніс проти Румунії"), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідними змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...".

Оскільки обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на даний момент не сприяє виконанню судового рішення, зважаючи на факт повернення виконавчого документу стягувачу, - подальше застосування до боржника такого заходу впливу порушує його права, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для такого обмеження та необхідність задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 259 - 261, 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України – задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , встановлене ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.02.2021 року у справі № 161/11902/14-ц за поданням головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 30 вересня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк