Рішення № 99988563, 19.03.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2184/19

№ провадження 2/208/351/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» з урахування уточнених позовних вимог звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15.03.2006 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк".

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту. Відповідач не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим станом на 18.02.2019 рік утворилась заборгованість в розмірі 60 882,53 грн., яка складається з:

26 793,74 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

14 539,14 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

15 438,91 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

735,38 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;

500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

2 875,36 грн. -штраф (процентна складова).

Тому просить стягнути заборгованість в розмірі 60 882,53 грн., та судові витрати в розмірі 2 102 грн

Відповідач звернувся до суду з зустрічний позов до АТ Комерційний банк «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів, який ухвалою суду від 02 вересня 2019 року прийнятий до спільного розгляду.

В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що позивач звернувся з позовом у травня 2019 року, а кредитний договір б/н укладений 15.03.2006 року, а тому відповідно до ст.257 ЦК України просить застосувати строк позовної давності та звільнити від сплати судового збору.

Представник АТ КБ «Приватбанк» надав відзив на зустрічну позовну заяву в якому просив відмовити в застосуванні строку позовної давності, зазначивши, що відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки(місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк випущеної картки до останнього дня 04.2018 року, а позивач звернувся до суду 02.04.2019 року. Стосовно звільнення від сплати судового збору зазначив , що позивач за зустрічним позовом в силу положення ст.5 ЗУ «про судовий збір» не звільнений від сплати судового збору, не просить суд розстрочити чи відстрочити сплату судового збору, тому відповідачу для розгляду даної справи необхідно сплатити судовий збір.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15.03.2006 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк".

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим станом на 18.02.2019 рік утворилась заборгованість в розмірі 60 882,53 грн., яка складається з:

26 793,74 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

14 539,14 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

15 438,91 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

735,38 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;

500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

2 875,36 грн. -штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК).

Частиною другою статті 1054 ЦК встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту, заборгованість за прострочене тіло кредиту, заборгованість по відсоткам, пеню, штрафи.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», які не підписані відповідачем та позивачем не надані докази того, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт, а також Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву.

Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням викладеного вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитним коштами задоволенню не підлягають, врахувавши при цьому й ті обставини, що банк не заявляв позовних вимог до відповідача про стягнення процентів в розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, до позовної заяви додана довідка про умови кредитування та використання кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду, що не є належним доказом, оскільки відсутні відомості про те, що вона є додатком до анкети-заяви .

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Із положень ч. 1 ст. 266 ЦК України слідує, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як передбачено ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Так, АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, при цьому кредитним договором установлено щомісячні платежі погашення кредиту та сплати процентів та за даним договором ОСОБА_1 отримав дві кредитні картки, що підтверджується матеріалами справи, з терміном дії до квітня 2018 року.

Враховуючи правову природу даного кредитну договору, а саме, що відповідач може періодично брати кредитні кошти та зобов`язаний їх відповідно періодично повертати, а також те, що в позовній заяві сам позивач вказав, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки, то слід дійти висновку, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то момент закінчення строку кредитування збігається зі строком дії картки.

У зв`язку з цим, позовна давність за вимогами АТ КБ «Приватбанк» про повернення кредитних коштів і сплати процентів повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення коштів у повному обсязі - з моменту закінчення строку кредитування, тобто строку дії картки.

Банк пред`явив позов до ОСОБА_1 02 квітня 2019 року,строк випущеної картки до останнього дня 04.2018 року, тобто в межах строків позовної давності .

Стосовно застосування строків позовної давності у зустрічному позові, суд не погоджується в зв`язку з тим, що заява про застосування позовної давності не є зустрічним позовом

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що відповідно до вимог статті 79 ЦПК України.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», витяг з тарифів банку, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку.

Виходячи з виписки по картковому рахунку позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та підтверджує користування відповідачем кредитними коштами та частково здійснював повернення кредитних коштів позивачу.

Тому, в порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані кредитні кошти, а доказів протилежного суду не надано.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що зустрічні вимоги є фактично заявленою вимогою про застосування строку позовної давності, тому суд приймає її як заяву відповідно до ст. 267 ЦК України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається із довідки позивача, термін дії картки, виданої відповідачу закінчується останнього дня квітня 2018 року. Позивач звернувся до суду до відповідача 13.04.2020 до спливу строку позовної давності.

Таким чином посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним, тому суд приходить до висновку про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, задовольняючи позов, суд, при розподілі судових витрат вважає необхідним, на підставі ст.141 ЦПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню суми судового збору в розмірі 925,06 грн. (2 102*26 793,74: 60 882,53)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 256,258,261,266, 509, 526, 553, 554, 610, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 141, 175, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, п/р № НОМЕР_2 :

- 26 793( двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто шість) грн.74 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 06 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Усього: 27 718 (двадцять сім тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову про застосування строку позовної давності, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.