Ухвала суду № 99986548, 28.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1914/13-к

1-кп/308/82/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., прокурора Хрипак М.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Василевич А.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває на розгляді кримінальне провадження внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України.

Дане кримінальне провадження знаходилось в провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду Лемак О.В.. У зв`язку із неможливістю суддею виконання повноважень судді, що зумовлено довготривалим лікуванням та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду 24.05.2018 року був проведений повторний перерозподіл матеріалів даного кримінального провадження, після проведення якого був визначений суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В..

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11 жовтня 2019 року розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21. 10. 2020 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. ч. 3, 4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України у кримінальному провадженні № 12012070010000062 від 29. 11. 2012, повернуто прокурору внаслідок його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25.01.2021 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21. 10. 2020 про повернення прокурору обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070010000062 від 29. 11. 2012 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, скасовано і призначено новий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_1 в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.05.2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України - призначено до розгляду в відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні захисник звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника та надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, а також повідомив суд, що йому відомі наслідки закриття кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти клопотання захисника.

Потерпілі у вказаному кримінальному провадженні в судове засідання не з`явились повторно, повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Заслухавши у судовому засіданні сторін кримінального провадження, розглянувши клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25.01.2021 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21. 10. 2020 про повернення прокурору обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070010000062 від 29. 11. 2012 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, скасовано і призначено новий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_1 в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.05.2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України - призначено до розгляду в відкритому судовому засіданні.

Згідно ухвали Закарпатського апеляційного суду від 25.01.2021 року, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 містить фактичний виклад обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, які прокурор вважає встановленими, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та вказано, що зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта підлягатиме доведенню під час судового розгляду, і у випадку, передбаченому ст. 338 КПК України може бути змінений прокурором.

Під час судового розгляду прокурором у порядку, передбаченому статтею 338 КПК України, змінено обвинувачення, і викладено в обвинувальному акті, який затверджено прокурором 15.09.2021 року. ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, висунуто ОСОБА_1 обвинувачення у тому, що ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження ( ОСОБА_2 ) та іншими невставновленими слідством особами 12.08.2003 приблизно о 23.00 годин, знаходячись у полі поблизу с. Сторожниця, Ужгородського району, умисно, із погрозою застосування насильства над ОСОБА_3 , примушували останнього до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення ОСОБА_1 грошей в сумі 190 грн., які він приблизно о 21.00 годин передав ОСОБА_3 для придбання наркотичного засобу. Після того як ОСОБА_3 відмовився повернути вказану суму грошей, пояснивши, що втратив їх, ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_2 ), та іншими невстановленими слідством особами за допомогою «газового» ключа, а також ногами та руками нанесли ОСОБА_3 в область голови та різних частин тіла удари, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозгу, забійної рани чола, колотих ран гомілок, які згідно висновку експерта № 59 від 14.05.2005 потягли за собою розлад здоров`я більше 6 але менше 21 дня і за цією ознакою відповідно до пункту 2.3.3 Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, що не є небезпечними для життя та здоров`я.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 355 КК України, а саме, примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов`язання вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров`я.

Окрім цього, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_2 ), та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , умисно, протиправно, з корисливих мотивів, таємно в період з 02.00 по 03.00 год. 12.05.2005, пошкодивши серцевину замка вхідних дверей, проникли в торгове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , звідки вкрали товарно-матеріальні цінності, що знаходилися у роздрібній торгівлі даного магазину на загальну суму 39 487 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 , значну матеріальну шкоду на загальну суму 39487 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, а саме,таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення та яке завдало значної шкоди потерпілому.

Окрім того, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, за попередньою змовою групою осіб, разом з особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_2 ), та ОСОБА_6 , умисно, з корисливих мотивів, повторно, протиправно, таємно, в період з 00.00 год. до 01.00 год. 20.07.2005 шляхом злому замка вхідних дверей та пошкодження автономної сигналізації проникли у торгове приміщення магазину-салону « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого у АДРЕСА_2 , звідки викрали наступні товарно-матеріальні цінності, що знаходилися у роздрібній торгівлі даного магазину, сейф вартістю 700 грн., в якому знаходилися товарно-матеріальні цінності, що знаходилися у роздрібній торгівлі даного магазину, на загальну суму 31 195 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_8 , значну матеріальну шкоду на загальну суму 31195 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, а саме,таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення та яке завдало значної шкоди потерпілому.

Крім того, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, за попередньою змовою групою осіб разом особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_9 та ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно, в період з 03.00 год. до 04.00 год. 13.01.2006 року, шляхом злому вхідних дверей, таємно проникли в торгове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованого в АДРЕСА_3 , звідки викрали товарно-матеріальні цінності, щознаходилися у роздрібній торгівлі даного магазину, на загальну суму 63 075 гривень, спричинивши ОСОБА_10 матеріальної шкоди у великих розмірах, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 63 075 грн., вчинивши крадіжку у великих розмірах.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення та яке вчинене у великих розмірах.

Згідно системи документообігу суду Д-3 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06 квітня 2020 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12013070010000052 від 30.01.2013 року - закрито на підставі ч. 2 п. 1 ст. 284 КПК України.

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" №12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно згода підозрюваного (обвинуваченого) на таке звільнення від кримінальної відповідальності. З системного аналізу норм КК України та КПК України, слідує, що така згода підозрюваного (обвинуваченого), та сплив, встановлених ст. 49 КК України строків, є безумовною підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього, що перешкоджає подальшому здійсненню будь-яких процесуальних дій в цьому провадженні.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності регулюється параграфом 2 глави 24 КПК України.

Згідно ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 288 КПК України, у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

В даному провадженні клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Також Суд ураховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к вказав, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Відповідно розглядаючи указане питання по суті лише щодо дійсності підстав для закриття провадження, без аналізу питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, Суд зазначає наступне.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК, яке датоване 12.08.2003 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, яке датоване 12.05.2005 року; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, яке датоване 20.07.2005 року; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, яке датоване 13.01.2006 року.

Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції захисник звернувся до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту вчинення останнім кримінальних правопорушень сплило понад 15 років.

Обвинувачений вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

При цьому, на час вчинення кримінальних правопорушень положення ст. 12 КК та ст. 49 КК діяли в редакції Законів від 19 листопада 2003 року та від 10.02.2006 року.

На час розгляду справи судом положення вказаних статей зазнали змін та діють в редакції Закону від 16.09.2021 року.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно з нормами ст. 12 КК (в редакції Закону від 16.09.2021 року) за ч.2 ст. 355 КК України є нетяжким злочином, за ч.3 ст. 185 КК України та ч.4 ст. 185 КК України є тяжкими злочинами.

Відповідно до положень ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину); протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

За умови відсутності факту ухилення особи від слідства або суду, строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності згідно з приписами ч. 1 ст. 49 КК становить десять років з дня вчинення ним тяжкого злочину, та 5 років нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили.

У разі підтвердження факту умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Для застосування зазначеної норми обов`язково має бути підтверджено факт ухилення особи від досудового слідства або суду, що є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Тобто, у цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду оскільки факт свідомого ухилення особи від відповідальності свідчить про те, що вона все ще є суспільно небезпечною, тож це зумовлює необхідність більш суворого підходу до неї при вирішенні питання про давність притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Разом з цим, положення ч. 2 ст. 49 КК можуть розумітися неоднозначно. Недостатньо конкретний нормативний зміст цих положень обумовлений перш за все тим, що на початку другого речення вказаної норми вжите словосполучення «У цих випадках», а на початку третього - «У цьому разі».

Не викликає сумніву, що вживання словосполучення «У цих випадках» у другому реченні поєднує між собою ситуації, передбачені першим і другим реченнями (положеннями) ч. 2 ст. 49 КК . Таке поєднання означає: ухилення особи від досудового розслідування або суду має своїм наслідком зупинення перебігу давності; перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Водночас нормативний зміст другого речення (положення) зазначеної норми не містить конкретної вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватись після відновлення її перебігу.

Вживання словосполучення «У цьому разі» у третьому реченні (положенні) ч. 2 ст. 49 КК в свою чергу поєднує між собою ситуації, передбачені усіма трьома її реченнями (положеннями). При цьому таке поєднання не несе в собі елементу невизначеності оскільки встановлені у третьому реченні строки давності не можуть розглядатись як диференційовані.

Проаналізувавши вказані норми закону України про кримінальну відповідальність, Суд в цій справі виходить з такого кримінально-правового змісту ч. 2 ст. 49 КК: ухилення особи від досудового розслідування або суду має своїм наслідком зупинення перебігу давності; перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання; у разі ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного її з`явлення із зізнанням чи затримання - встановлені ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності до уваги не беруться; щодо такої особи застосовуються визначені ч. 2 ст. 49 КК загальні строки давності - п`ять років у разі вчинення нею кримінального проступку і п`ятнадцять років - у раз вчинення нею злочину будь-якого ступеня тяжкості.

За матеріалами справи, 22.09.2005 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України, 25.09.2005 року постановою Ужгородського міськрайонного суду строк затримання йому продовжено до 10 діб, 30.09.2005 року постановою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено в поданні слідчого про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту, 22.05.2006 року вироком суду ОСОБА_1 змінено запобіжних захід з підписки про невиїзд на взяття під варту, 02.08.2006 року ухвалою апеляційного суду ОСОБА_1 змінено запобіжний захід із взяття під варту на підписку про невиїзд.

Після направлення справи на додаткове розслідування у 2006 році, було зупинено досудове розслідування. Постановою слідчого від 31.10.2006 року ОСОБА_1 оголошено в розшук. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 03.11.2006 року надано дозвіл на затримання та доставку ОСОБА_1 в суд. ОСОБА_1 був затриманий співробітниками СКР Ужгородського МВ УМВС України лише 30.20.2012 року.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.11.2012 року було відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_1 . Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04.12.2012 року постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.11.2012 року скасовано. Матеріали за поданням слідчого направлено на новий судовий розгляд. В подальшому до суду направлено обвинувальний акт. Ухвалою судді від 07.02.2013 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09.04.2013 року розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, призначено до судового розгляду. Клопотань про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу не подавалось.

Поряд з цим, згідно з постановами Верховного Суду у справі № 659/2364/16-к та у справі № 346/883/15-к відповідно до яких, ст. 49 КК України пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства за умови наявності підтвердження вказаного факту.

В судових засіданнях сторона захисту вказувала, що ОСОБА_1 не отримував повістки про виклик до слідчого, у зв`язку з чим було оголошено розшук підозрюваного. Весь цей час проживав разом з дружиною та дитиною.

Разом з тим, суд зауважує, що в цій ситуації не підлягає застосуванню ч. 1 ст. 49 КК, а слід керуватися нормами ч. 2 ст. 49 КК України.

Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата ККС ВС у справі № 328/1109/19 сформувала висновок в постанові від 5 квітня 2021 року щодо застосування норми права - положень ст. 49 КК: особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК.

В цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п`ятнадцять років з часу вчинення злочину, п`ять років - з часу вчинення кримінального проступку. За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміжок часу, що пройшов із дня з`явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.

Таким чином, оскільки, судом встановлено, що кримінальне провадження стосується подій, які мали місце 12.08.2003 року та 13.01.2006 року та кримінальних правопорушень, передбачених ст. 355 ч.2, ст.185 ч.3, 4 КК України, які відносяться до категорії нетяжкого та тяжких злочинів, пройшло більше п`ятнадцяти років, ОСОБА_1 підлягає безумовному звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.49 КК України.

З урахуванням наведеного, Суд вважає, що відповідне клопотання захисника підлягає до задоволення.

У той час, як за змістом статей 284 - КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Усі ці підстави є дійсними. Так, ОСОБА_1 надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності за клопотанням сторони кримінального провадження. Крім цього, відповідно до вимоги про судимість, поданої стороною захисту, ОСОБА_1 іншого злочину не вчинив.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 49 КК особа, яка ухиляється від досудового слідства і суду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо: з дня вчинення злочину будь-якої тяжкості минуло не менше пятнадцяти років (загальний, недиференційований, строк давності); ця давність не була перервана вчиненням іншого злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину.

При цьому звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності повинен на підставі обвинувального акта та інших матеріалів, наданих суду під час судового провадження його учасниками, перевірити правильність застосування норм закону на підтвердження початку та закінчення перебігу строку давності, відсутності підстав для зупинення або переривання строків давності.

Таким чином, судом встановлено, що дане клопотання в повній мірі відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.

За таких обставин, беручи до уваги наведене, Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ч. 2 ст. 49 КК України та із закриттям даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Постановою начальника слідчої частини відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами СУ УМВС України в Закарпатській області Россоха С.В. від 07.02.2007 р. накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_4 . У зв`язку з закриттям кримінального провадження арешт слід скасувати.

За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у зв`язку із закриттям кримінального провадження, слід віднести за рахунок держави.

До суду надійшла позовна заява потерпілої ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ч.5 от. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Враховуючи вимоги ст.ст.128 - 129 КПК України, суд роз`яснює потерпілому його право на пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства та залишає позов, який був пред`явлений в даному кримінальному провадженні без розгляду.

Керуючись ст.ст. 128, 284, 288, 369-372 КПК України, ст.49 КК України,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України – закрити.

Скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_4 накладений постановою начальника слідчої частини відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами СУ УМВС України в Закарпатській області Россоха С.В. від 07.02.2007 р..

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош