Постанова № 9998493, 25.05.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року <Текст >Справа № 2а-575/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.,

за участю представників:

позивача Никоненко І.С. (довіреність від 23.02.2010 №б/н);

відповідача Калініченка В.В. (довіреність від 11.01.2010 №41/8/10-017)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК», м. Бердянськ Запорізької області

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК» (далі - ТОВ «Завод ЖБК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі-Бердянська ОДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте 16.06.2009 Бердянською ОДПІ, у відношенні ТОВ «Завод ЖБК» - №0001152310/0 в частині суми 125000,00грн. (про донарахування податку на додану вартість на суму 83333,00грн. та застосування штрафних санкцій на суму 41667,00грн.).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі, та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що під час перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту у березні 2008 року у розмірі 83333,33грн. Зазначені висновки відповідачем зроблені на підставі дослідження господарської операцій із отримання маркетингових послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера В» (далі - ТОВ «Сфера В»). Так, на думку відповідача, позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Сфера В», податковий кредит підтверджено задекларованими податковими зобовязаннями цього підприємства, про що свідчить інформація відповідача, що наведена в акті перевірки, свідоцтво цього підприємства платника податку на додану вартість анульовано у вересні 2008 року, а підприємство визнано банкрутом та ліквідовано. На думку позивача, положення закону про податок на додану вартість (далі - ПДВ), яке регулює формування податкового кредиту передбачає єдиний законодавчо врегульований випадок не включення до складу податкового кредиту сум податку 7.4.5 п.7 ст.7 Закону про ПДВ «...при не підтвердженні податковими накладними». Право платника податку на формування податкового кредиту не знаходиться у залежності від наявності будь-яких обставин, в т.ч. і банкрутства контрагентів. До того ж в акті планової перевірки від 18.04.2008 №072/23-208/32973034, що складений за результатами перевірки діяльності позивача за період 01.01.2006 по 31.12.2007 (до цього періоду відносяться маркетингові послуги, отримані від ТОВ «Сфера В»), відповідач дійшов висновку про відсутність порушення при віднесенні за цією господарською операцією витрат. Крім того, зазначає, що відповідач вибірково ігнорує первинні документи по надходженню послуг, зменшуючи податковий кредит. У звязку із чим вважає висновки відповідача безпідставними, а спірне рішення таким, що підлягає скасуванню.

Під час судового засідання представник позивача надав додаткові пояснення та зазначив, що визнання відповідачем під час планової виїзної перевірки нікчемним договору між позивачем та ТОВ «Сфера В» є безпідставними, та такими, що суперечить ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки зазначений правочин укладено з метою отримання маркетингових послуг, за які сплачено визначену договором суму, і такий правочин не відноситься до правочинів, які порушують публічний порядок і його недійсність може бути визнана тільки в судовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданому запереченні від 22.02.2010 б/н, та просив у його задоволені відмовити. Крім того зазначив, що незважаючи на вимоги законодавства та запит Бердянської ОДПІ від 27.04.2009 №7706/10/21-2 під час перевірки позивачем не надані договір, акт виконаних робіт, рахунки щодо виконання певних робіт, що в свою чергу свідчить про їх відсутність. Додатково пояснив, що під час проведення заходів для встановлення реальності укладення та виконання угод, реальності отримання послуг та наявності витрат встановлено фактична нікчемність угод з ТОВ «Сфера В». Згідно із пояснень ОСОБА_3 (який згідно установчих документів є засновником та директором ТОВ «Сфера В») від 25.07.2008 та протоколу допиту його в якості свідка від 04.11.2008 по кримінальній справі №590808, останній не підписував будь-яких документи від імені ТОВ «Сфера В», ніяких угод не укладав та нікого на це не уповноважував. Про існування ТОВ «Сфера В» ОСОБА_3 дізнався від співробітників податкової міліції. На підставі зазначеного, вважає, що встановивши порушення податкового законодавства Бердянською ОДПІ цілком правомірно спірним повідомленням-рішенням здійснила визначення ТОВ «Завод ЖБК» податкових зобовязань.

За клопотанням представника відповідача у судове засідання у якості свідків викликалися ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які до суду не зявилися. Представники сторін не заперечили проти розгляду справи по суті без допиту указаних осіб.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом установлені наступні обставини.

На підставі направлень від 03.04.2009 №220326, від 07.05.2009 №220326/1, плану-графіка проведення планових перевірок субєктів господарювання посадовими особами Бердянської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Завод ЖБК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 28.05.2009 № 105/23-108/32973034, яким встановлені позивачем порушення вимог,зокрема, пп.7.2.1, 7.2.3,7.2.6 п.7.2,пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 109029,00грн., у тому числі за березень 2008 року на суму 101889,00грн.; жовтень 2008 року на суму 7140,00грн.

На підставі висновків акта перевірки та виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.06.2009 №0001152310/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість усього у розмірі 163 544,00грн., у тому числі основний платіж 109029,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 54 515,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 16.06.2009 №0001152310/0 рішенням Державної податкової адміністрації в Запорізькій області від 05.11.2009 №5071/10/25-020 скасовано в частині донарахованого ПДВ у розмірі 25696,00грн. та у відповідній частині штрафну санкцію у розмірі 12848,00грн., у результаті чого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.11.2009 №0001152310/2, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість усього у розмірі 125 000,00грн., у тому числі основний платіж 83 333,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 41 667,00грн

Зазначені висновки відповідачем зроблені на підставі дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Сфера В» - надання останнім маркетингових послуг.

За результатами вказаних операцій, ТОВ «Сфера В» виписана рахунок-фактура від 29.12.2007 №2912 та складена податкова накладна від 29.12.2007 №2912 на загальну суму 500000,00грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 83333,33грн., яку позивачем в березні 2008 року віднесено до реєстру отриманих податкових накладних. Податкова накладна, рахунок-фактура підписані ОСОБА_4, засвідчені печаткою ТОВ «Сфера В» та видані відповідно до договору від 10.12.2007 №10/12-07.

Крім того 29.12.2007 між позивачем та ТОВ «Сфера В» підписаний акт виконаних робіт на проведення маркетингових досліджень ринку залізобетонних конструкцій країн СНД, виконаних ТОВ «Сфера В» для застосування у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Завод ЖБК». Зазначений акт підписаний ОСОБА_5 - директором ТОВ «Завод ЖБК» та ОСОБА_4 директором ТОВ «Сфера В» та засвідчений печатками підприємств.

У лютому 2008 року позивач перерахував ТОВ «Сфера В» за маркетингові послуги 500000,00грн., у тому числі ПДВ 83333,33грн. (платіжне доручення від 18.02.2008 №1723). Призначення платежу: «Погашення кредиторської заборгованості по акту звірки від 18.02.2008 за маркетингові дослідження ринку». Зазначений акт до суду позивачем не наданий. Перераховані в лютому 2008 року ТОВ «Сфера В» кошти були відображені в бухгалтерському обліку і в складі валових витрат у грудні 2007 року, а право на податковий кредит використано в березні 2008 року, що саме сторонами не заперечується.

Із пояснень представника позивача встановлено, що договір на виконання маркетингових досліджень від 10.12.2009 №10/12-07 укладеного між позивачем та ТОВ «Сфера В», на який є посилання у вищезазначеній податковій накладній на ТОВ «Завод ЖБК» не зберігся (лист від 06.04.2010).

ТОВ «Сфера В» (код ЄДРПОУ 34910788) зареєстровано як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області 13.02.2007 за № 1103102 0000 017767, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 13.02.2007 №025005. Узятий на облік платника податків 13.02.2007 №3936 у ДПІ Комунарського району м.Запоріжжя, що підтверджується довідкою (ф.4-ОПП) про взяття на облік платника податків. З 15.03.2007 є платником податку на додану вартість. (реєстраційна заява 26.02.2007). Відповідно до установчих документів ТОВ «Сфера В» керівником підприємства є ОСОБА_3

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.05.2008 у справі №16/109/08 ТОВ «Сфера В» визнано банкрутом відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відсутність боржника) та відкрита ліквідаційна процедура. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2008 у справі №№16\109\08 банкрута ТОВ «Сфера В» ліквідовано, провадження у справі припинено.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Як вбачається із приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV), а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4 Закону № 168/97-ВР).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сфера В» постановою господарського суду Запорізької області визнано банкрутом 21.05.2008, а господарські правовідносини із зазначеним контрагентом та позивачем мали місце протягом грудня 2007 - лютого 2008 роки, тобто до дати визнання контрагента банкрутом і анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють лише положення пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для визначення податкового кредиту.

Ці обставини підтверджується тим, що на час здійснення господарських операцій продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагентів, здійснення господарської діяльності, сплати ними податків відповідачем не надано.

У п.1.3 ст. Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що всі формальні підстави, передбачені Законом № 168/97-ВР, для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем дотримані.

Як вбачається із приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Із матеріалів справи вбачається (п. 3.2.2.3 Акту) та під час судового засідання встановлено, що позивачем на запит відповідача (від 27.04.2009 № 7706/10/21-2) та до перевірки надані не всі первинні документи, що підтверджують його право на податковий кредит, а саме: договори, акти виконаних робіт, рахунки щодо виконання цих робіт.

Крім того, згідно із довідкою позивача від 06.04.2010 № 76/07 останній підтвердив факт відсутності у нього договору від 29.12.007 № 2912, укладеного з ТОВ «Сфера В».

Надані суду представником позивача документи, а саме: акт виконаних робіт від 29.12.2007, податкова накладна від 29.12.2007 № 2912, рахунок-фактура від 29.12.2007 № 2912, платіжне доручення від 18.02.2008 № 1723 містять загальну інформацію послуг (маркетингове дослідження) та їх вартість. Інформація чи докази щодо конкретного обсягу наданих позивачеві послуг, а також визначення, в чому саме полягає надання зазначених послуг з посиланням на відповідні належні докази відсутні.

Із наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме фактичні дії (комплекс яких заходів) здійснив виконавець за цим договором з урахуванням того, що вказаний договір є загубленим, акти виконаних робіт не містять будь - якої конкретизації маркетингових досліджень, відсутні первинні документи, які б підтверджували надання таких послуг позивачу та використання цих послуг в його господарській діяльності. Оскільки, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд вважає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Суд погоджується із висновком відповідача мотивованим тим, що понесення позивачем указані витрати не обумовлюють отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

Позивачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність звязку витрат платника податків - позивача на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, отже формування податкового кредиту на підставі договору від 29.12.2007 № 2912 є протиправним.

Щодо твердження представника позивача про помилкові висновки відповідача про удаваність та нікчемність договору від 29.12.2007 № 2912, то суд вважає за необхідне зазначити наступне, що згідно із приписами Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204).

Із матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що спірний договір не визнаний судом не дійсним, а відповідачем в свою чергу не доведені ті обставини, що є підставою вважати договір удаваним або нікчемний.

Пояснення представника відповідача та надання ним відповідних документів із матеріалів кримінальної справи № 590808 до уваги судом не приймається, оскільки зазначене встановлює лише окремі факти господарської діяльності ТОВ «Сфера В», а не конкретні обставини, що дослідженні повно та обєктивно, і безпосередньо впливають на господарську діяльність позивача.

Крім того, аргументи представника позивача про те, що під час перевірки його діяльності за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 відповідач дійшов висновку про відсутність порушень, зокрема, у частині віднесення до валових витрат за маркетинговими послугами, отриманими від ТОВ «Сфера В» є помилковим, оскільки перевіряємий період не є спірним, тоді як право на податковий кредит позивачем використано у березні 2008 року.

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 2181-ІІІ) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Так, згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, пп.6.1.3 п.6.1 ст.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110 (далі - Інструкція) у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно нараховує суму податкового зобовязання платника податків, такий платник зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний податковий періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 83333,00грн., то відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкцій у сумі 41667,00грн.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірне рішення є обґрунтованим та правомірним.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, під час винесення якого діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 17.06.2010.

Суддя (підпис) О.С.Янюк