Рішення № 9997646, 26.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.10 р. Справа № 6/85

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобинський м”ясокомбінат” м.Глобине, Полтавської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ, Донецької області

про стягнення 7409грн. 19коп.

за участю

представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобинський м”ясокомбінат” м.Глобине, Полтавської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ, Донецької області заборгованості за поставлений товар у розмірі 5361грн. 77коп., пеню у розмірі 1774грн. 16коп., 3% річних у сумі 48грн. 43коп., інфляційних у розмірі 520грн. 09коп., штрафу за прострочення платежу понад 30 днів у розмірі 375грн. 32коп. на підставі договору поставки товару №2808 від 25.02.2009р. (Усього 8079грн. 77коп.)

Справа слуханням відкладалась, у зв”язку з неявкою відповідача у судове засідання, а також для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів по справі.

Позивач у позовній заяві просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти в межах суми позову, що належать відповідачу. Позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив документально необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому клопотання судом задоволено не було.

У процесі слухання справи позивач неодноразово збільшував, зменшував розмір позовних вимог, але остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у розмірі 5361грн. 77коп., пені у розмірі 991грн. 60коп., 3% річних у сумі 160грн. 41коп., інфляційних у розмірі 520грн. 09коп., штрафу за прострочення платежу понад 30 днів у розмірі 375грн. 32коп. (Усього 7409грн. 19коп.), про що було викладено позивачем у клопотанні про уточнення позовних вимог від 25.05.2010р. на підставі ст.22 ГПК України. Суд приймає до уваги дане клопотання та розглядає справу по суті.

Позивач у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив.

26 травня 2010р. відповідач вдруге у засідання суду не з”явився, відзив на позовну заяву з витягами з чинного законодавства не представив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення справи від 19.04.2010р. була направлена відповідачу 20.04.2010р. рекомендованим листом з повідомленням, ухвала про відкладення слухання справи від 13.05.2010р. була надіслана відповідачу 17.05.2010р. рекомендованим листом з повідомленням. Дані ухвали були направлені відповідачу за адресами вказаними у позові, договорі поставки товару №2808 від 25.02.2009р. та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1, про що свідчать штампи канцелярії господарського суду.

Відповідно роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

25 лютого 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобинський м”ясокомбінат” м.Глобине, Полтавської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м.Артемівськ, Донецької області був укладений договір поставки товарів №2808, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання передати у власність покупця товар в асортименті та кількості, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти цей товар та виплатити за нього обумовлену вартість на підставі накладної на поставку товару. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару визначаються в накладних на передачу товару на підставі заявки покупця та прайс-листів продавця.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобовязань у повному обсязі, де він у виконання умов укладеного договору по товарним накладним №5120772 від 14.04.2009р., №5112791 від 10.04.2009р., №5112796 від 10.04.2009р., №5112795 від 10.04.2009р., №5112793 від 10.04.2009р., №5120771 від 14.04.2009р., №51494402 від 29.04.2009р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на загальну суму 6 061грн. 77коп., який згідно довіреності (додатку №1), прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: товарні накладні, довіреність до них, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ, Донецької області.

Пунктом 3.1 договору поставки товару №2808 від 25.02.2009р. сторони встановили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем готівковим, або безготівковим шляхом протягом 14 днів з моменту його отримання. Але відповідач договірні зобовязання перед позивачем виконав частково у сумі 700грн., про що свідчать платіжні доручення. В результаті чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ, Донецької області перед позивачем виник борг у сумі 5361грн. 77коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні товар постачався до торгівельної точки ФО-підприємця ОСОБА_1 „Спар-Соледар” про що свідчать відбитки печаток на деяких товарних накладних, що було відображено у протоколі судового засідання від 13.05.2010р.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.

Крім того, пунктом 4.1 укладеного договору сторони встановили, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від неоплаченої суми, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 375грн. 32коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню, оскільки дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі, та не обмежені діючим законодавством.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за період з 14.05.2009р. по 13.05.2010р. включно у сумі 160грн. 41коп. та інфляційні з червня 2009р. по березень 2010р. у розмірі 520грн. 09коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Пунктом 4.1 договору поставки товару №2808 від 25.02.2009р. сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, а також відшкодовує продавцю всі збитки понесені ним у вигляді прямої шкоди.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні 13.05.2010р. сторони даним пунктом договору передбачили нарахування пені. Суд погоджується з даним ствердженням, оскільки пеня обчислена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання саме за кожен день прострочення виконання. Проте ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Але, позивачем здійснений не вірний розрахунок пені за період з 14.05.2009р. по 14.11.2009р. (за 185 днів), який суперечить нормі вищевказаного Закону.

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені за період з 14.05.2009р. по 14.11.2009р. (за 184 дні) з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, відносно заборгованості у сумі 5361грн. 77коп. складає 582грн. 82коп.

На підставі вищевикладеного, сума пені, яку відповідач зобов”язаний сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобинський м”ясокомбінат” м.Глобине, Полтавської області складає 582грн. 82коп.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений товар позивачем не оплачений, то суд вважає вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню з вищевикладених підстав.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ч.1 ст.230 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобинський м”ясокомбінат” м.Глобине, Полтавської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ, Донецької області про стягнення 7409грн. 19коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500 АДРЕСА_1, Ідентиф.номер-НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобинський м”ясокомбінат” (39000 м.Глобине, Полтавської області, вул.К.Маркса, 228, п/р26006055231533 в ПГРУ КБ „Приватбанк”, МФО 331531, ЄДРПОУ 25167451) борг за поставлений товар у розмірі 5361грн. 77коп., пеню у розмірі 582грн. 82коп., 3% річних у сумі 160грн. 41коп., інфляційні у розмірі 520грн. 09коп., штраф за прострочення платежу понад 30 днів у розмірі 375грн. 32коп., витрати по сплаті держмита у сумі 96грн. 37коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 222грн. 98коп.

В решті частині позову відмовити.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 26.05.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя