Рішення № 9997603, 31.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.10 р.                     Справа № 17/120                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія „Енерготранс”, м.Київ

до відповідача: Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка

про стягнення 6146181,65 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Шапочкіна Н.А. - довіреність

від відповідача: Щедріна О.В. – довіреність

Товариство з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія „Енерготранс”, м. Київ звернулось до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м. Макіївка про стягнення 6146181,65 грн., з яких: 5203351,75грн. – основний борг, пеня – 281794,12грн., 152830,13грн. – 3% річних, 508205,65грн. – індекс інфляції.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір №Э-28/12/06-4 від 28.12.2006р. та додатки до нього, акти по наданим експедиторським послугам, акти звірки розрахунків, рахунки-накладні.

В якості правової підстави позову посилається на ст.ст. 525, 549, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову не заперечував, визнав позовні вимоги у повному обсязі, але звернувся до суду з проханням зменшити суму штрафних санкцій, у зв’язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, встановив:

28.12.2006р. між сторонами був укладений договір транспортного експедирування за №Э-28/12/06-4 (далі – договір) (а.с. 12-13). Предметом даного договору – є взаємовідносини сторін у процесі організації та виконанні, на підставі заявок, транспортно-експедиційні послуги, пов’язані з перевезенням вантажів.

Відповідно до п.п.4.3 п.4 договору, у разі порушення строків оплати, встановлених даним договором, Клієнт - Державне підприємство „Макіїввугілля” сплачує Експедитору - Товариству з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія „Енерготранс” неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

28.12.2006р. між сторонами по договору була укладена додаткова угода №2, на підставі якої оплата за організацію надання під навантаження вагонів здійснюється подекадно впродовж 2-х банківських днів після пред’явлення рахунку Експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія „Енерготранс”, м. Київ.

Зобов’язання щодо перевезення були виконані позивачем у повному обсязі, без заперечень, про що свідчить та відповідачем не спростовується: підписані акти по наданню експедиторських послуг, акти звірки розрахунків.

Так, за період з 12 березня 2009 року по 20 квітня 2010 року заборгованість відповідача складає 5203351,75грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується актами наданих послуг: за березень 2009 року: 6 актами від 21.03.2009р., 10 актами від 31.03.2009р., за квітень 2009р.: 12 актами від 21.04.2009р., 10 актами від 30.04.2009р., за травень 2009р.: 6 актами від 11.05.2009р., 6 актами від 21.05.2009р., 10 актами від 31.05.2009р., за червень 2009р.: 1 актом від 11.06.2009р., за березень 2010р.: 3 актами від 31.03.2010р. та актами звірки розрахунків станом на 01.05.2009р., на 01.01.2010р. та на 01.03.2010 р..

Позивачем були виставлені рахунки-накладні на суму 5203351,75 грн., які відповідач не оплатив, у зв’язку з чим утворилась заборгованість на цю суму.

Зважаючи на те, що:

-          зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-          згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима;

-          відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-          доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав;

-          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

-          платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”);

-          індекс інфляції, 3% річних та пеня нараховані позивачем у відповідності до норм діючого законодавства та умов договору.

Щодо зменшення розміру неустойки, у даному випадку суми пені, то суд вважає цю вимогу необґрунтованою, у зв’язку з наступним.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки, Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідно до вимог ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пункт 2.4 роз'яснення ВАСУ N 02-5/293 від 29.04.94 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (далі – роз’яснення) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Пункт 3 роз’яснення встановлює, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Судом досліджено, як ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваної неустойки порівняно з розміром можливих збитків кредитора, а відтак, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, та те, що зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду, а не обов'язком, підпункт 4.3 п.4 договору не було визнано недійсним в установленому законом порядку, сторони внесли цей пункт у договір своїм волевиявленням, на підставі чого господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля” (86157, м. Макіївка Донецької області, пл.. Советська, 2; п/р26003000516001 у філії „Донецька Дирекція АТ „Індекс-банк”, МФО 335850; п/р26004040000264 в ФАБ „Український Бізнес Банк”, МФО 335980, ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія „Енерготранс” (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; поштова адреса: 83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 36-а; п/р26000001300026 в „Євро промбанк”, МФО 377090, ЄДРПОУ 32382179) суму заборгованості у розмірі 5203351,75грн. – основний борг, пеня – 281794,12грн., 152830,13грн. – 3% річних, 508205,65грн. – індекс інфляції; 25500,00грн.– на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя