Рішення № 99964024, 27.09.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27 вересня 2021 року Справа № 926/3315/21

За позовом Фермерського господарства "КВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне"

про стягнення заборгованості за поставлену товарну продукцію у сумі 87045,54 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дроздек А.Я.

Представники:

від позивача – Булавинець М.М.

від відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "КВС" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" про стягнення заборгованості за поставлену товарну продукцію у сумі 87045,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на виконання договору поставки № 19/04-2017 від 19 квітня 2017 року в період часу з 26 квітня 2017 року по 13 червня 2017 року постачав відповідачу товар (кукурудзу) на загальну вартість 1392581,60 грн. Проте відповідач частково сплатив позивачу кошти за поставлений товар на суму 1329881,60 грн. Заборгованість відповідача за поставлений товар на дату подання позову становить 62700,00 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену товарну продукцію у сумі 87045,54 грн, з яких 62700,00 грн основний борг, 4194,88 грн пеня, 5648,15 грн 3 % річних, 14502,51 грн інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2021 року позовну заяву передано судді Тинку О.С.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13 серпня 2021 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яке призначив на 13 вересня 2021 року.

31 серпня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача Булавинця М.М. про проведення судового засідання по справі № 926/3315/21 призначене на 13 вересня 2021 року у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу easycon.com.ua.

10 вересня 2021 року відповідач надіслав на адресу суду заяву про застосування строків позовної давності, яку долучено до матеріалів справи.

У поданій заяві, відповідач зазначає, що спірні правовідносини між сторонами ґрунтуються на договорі поставки №19/04-2017 від 19 квітня 2017 року. Далі позивач вказує, що згідно п. 2.2. Договору встановлено: Розрахунки за поставлений товар здійснюються у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника у строки попередньо погоджені Сторонами на підставі виставленого Постачальником рахунку. Враховуючи рахунок на оплату №41 від 13 червня 2017 року, повна оплата Відповідачем за Договором мала бути здійснена до 13 червня 2017 року, оскільки в рахунку вказано: «Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника...». Таким чином, прострочення виконання зобов`язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 13 червня 2017 року. Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 13 червня 2020 року. А тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

При цьому, відповідачем у поданій заяві не заперечується про існування забргованості за договром поставки № 19/04-2017 року від 19 квітня 2017 року.

13 вересня 2021 року до суду надійшла заявка представника позивача Булавинця М.М. про отримання процесуальних документів у електронному вигляді на електронну адресу: 2874212933@mail.gov.ua, яка судом задоволена.

13 вересня 2021 року відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

В ході судового засідання 13 вересня 2021 року представник позивача заявив усне клопотання про проведення наступного засідання також в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу easycon.com.ua.

Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 27 вересня 2021 року, та постановлено провести у режимі відеоконференції з представником Фермерського господарства "КВС" Булавинцем Миколою Миколайовичем поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу easycon.com.ua. Позивачу в строк до початку судового засідання призначеного на 27 вересня 2021 року надати суду письмові заперечення стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності. Попереджено сторони, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними в матеріалах справи доказами.

14 вересня 2021 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 13 вересня 2021 року надіслав на адресу суду заперечення на заяву про застосування позовної давності, які долучено до матеріалів справи.

Згідно поданої заяви позивач погоджується з доводами відповідача в частині того, що за умовами Договору поставки та вимог ст. 692 ЦК України строк оплати поставленого Товару настав 13 червня 2017 року.

Стосовно твердження позивача про сплив позовної давності, зазначає, що згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2» від 11.03.2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України. Наступними постановами КМУ з даного приводу продовжено карантин в Україні до кінця жовтня 2021 року.

20 вересня 2021 року відповідач надіслав на адресу суду письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

У поданих поясненнях відповідач зазначає, що згідно частини 3 Прикінцевих положень ЦПК України передбачено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Аналогічна норма права зазначена в частині 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позивач не навів причин пропуску строку, що обумовлені обмеженнями, впровадженими карантином, вважає, що позивач звернувшись із даною позовною заявою 05 серпня 2021 року пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. А тому, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засідання 27 вересня 2021 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, посилаючись на викладене у позові та запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 27 вересня 2021 року не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи шляхом надіслання ухвали, яка отримана відповідачем 17 вересня 2021 року.

Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

19 квітня 2017 року між Фермерським господарством "КВС", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне", як покупцем, укладено договір поставки № 19/04-2017, згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити (передати у власність) Покупцю на умовах цього договору кукурудзу, а Покупець зобов`язався сплатити обумовлену цим договором грошову суму, а також прийняти Товар в порядку та на умовах визначених договором.

За домовленістю сторін ціна товару та його кількість за дійсним Договором зазначається у рахунку Товар (видаткових накладних), що виставляється Постачальником або у специфікації до цього Договору (п. 2.1. договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом перерахуванням грошових коштів на банківський рахунок Постачальника у строки попередньо погоджені Сторонами на підставі виставленого Постачальником рахунку (п. 2.2. договору).

Сторони погодили, що сума Договору розраховується шляхом складання суми вартості Товару, що вказаний у рахунках (видаткових накладних) на цей Товар (п. 2.3. договору).

Датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 2.4. договору).

Поставка Товару здійснюється у строки погодженні сторонами (п. 4.1. договору).

Товар, що поставляється за цим Договором, відвантажується Покупцеві у встановлений сторонами строк згідно умов цього Договору (п. 4.2. договору).

Датою поставки Товару є дата, що зазначається у видатковій накладній на товар (п. 4.3. договору).

Право власності на товар і ризик його випадкової загибелі переходять до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін документа (видаткової накладної, Акту приймання - передачі), що підтверджує фактичне передання товару від Постачальника до Покупця (п. 5.2 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 9.1. договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору та діє до « 31» грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. (п. 9.2. договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору(п. 9.3. договору).

Позивачем на виконання вимог вищевказаного договору в період часу з 26 квітня 2017 року по 13 червня 2017 року було поставлено відповідачу товар (кукурудзу) в загальній кількості 314,67 тон на загальну суму 1392581,60 грн (видаткова накладна № 2 від 26 квітня 2017 року на суму 449881,60 грн.; видаткова накладна № 4 від 26.05.2017 р. на суму 396616,00 грн.; видаткова накладна № 2 від 13.06.2017 року на суму 546084,00 грн).

Проте, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань лише частково сплатив позивачу за отриманий товар 1329881,60 грн (платіжне доручення № 621 від 21.04.2017 року на суму 448000,00 грн; платіжне доручення № 704 від 03.05.2017 року на суму 1881,60 грн; платіжне доручення № 836 від 23.05.2017 року на суму 440000,00 грн; платіжне дорученням№ 946 від 02.06.2017 року на суму 440000,00 грн).

У зв`язку з чим 07 липня 2021 року позивач направив відповідачу претензію-вимогу № 08/21, з якої вбачається, що станом на 07 липня 2021 року за відповідачем рахувався борг в розмірі 62700,00 грн, яку позивач просить сплатити на протязі трьох банківських днів з дня отримання претензії, яка отримана відповідачем 14 липня 2021 року. У разі невиконання умов претензії позивач змушений буде звернутись до суду.

Однак, відповідач не відреагував на претензійні вимоги і кошти позивачу не перерахував.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отриманий товар (кукурудзу) в розмірі 62700,00 грн, яка виникла у звязку з частковою оплатою товару за умовами договру поставки № 19/04-2017 від 19 квітня 2017 року.

Крім того, у відповідності до пункту 6.2. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату поставленого Постачальником Товару, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого Товару за кожний день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченими цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема: неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, виходячи із вищенаведених нормативних положень та договірних умов, Відповідач повинен сплатити Позивачу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати поставленого Товару.

В силу вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач допустив несвоєчасну оплату за отриманий товар та враховуючи вищенаведені умови договру та норми закону, він також повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого Товару за кожний день прострочення, 3% річних від простроченої суми та втрати від інфляції.

Суд перевіривши розмір заявлених позивачем 3% річних, індекс інфляції та пені зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 5648,15 грн та інфляційні втрати в сумі 14502,51 грн (за період з 05 серпня 20018 року по 05 серпня 2021 року) та пені в сумі 4194,88 грн (за період часу з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року) підлягають задоволенню.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідач скористався своїм правом та подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано встановлено вказаними вище обставинами, згідно умов договору поставки № 19/04-2017 року від 19 квітня 2017 року відповідач був зобов`язаний оплатити позивачу за поставлений товар в строк до 13 червня 2017 року. Проте цей обов`язок відповідач не виконав.

Позовна заява Фермерського господарства "КВС" про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 87045,54 грн направлена до суду поштою 05 серпня 2021 року.

В силу приписів статті 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності стосовно стягнення заборгованості за договором поставки № 19/04-2017 від 19 квітня 2017 року мав би закінчився 13 червня 2020 року.

Проте, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 р. № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р. внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено його пунктами 12-14.

Так, відповідно до пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 року на усій території України встановлено карантин.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

Дія карантину триває і в даний час.

Отже, перебіг загальної позовної давності тривалістю у три роки, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину, тобто Фермерське господарство "КВС" звернувшись до суду 05 серпня 2021 року, дотрималось строку позовної давності та фактично подало позов у межах цього строку.

Оскільки із матеріалів справи убачається, що згідно з відмітками Укрпошти на конверті, позивач надіслав позовну заяву до суду поштою 05 серпня 2021 року, тобто без пропуску строку позовної давності (строк позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України продовжився на строк дії карантину в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», а тому в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності необхідно відмовити.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено та не підтверджено, що позивач звернувся до суду із даним позовом поза межами строку позовної давності, а тому правові підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності, на чому наполягає відповідач, відсутні.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач належними доказами довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на його користь заборгованості за отриманий товар у сумі 62700,00 грн, а також нарахованих за період з 05 серпня 2018 року по 05 серпня 2021 року трьох відсотків річних в розмірі 5648,15 грн, інфляційних витрат в розмірі 14502,51грн, та пені в розмірі 4194,88 грн за період часу з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року, а відповідач не спростував позовні вимоги у цій частині належними доказами.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 197, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства "КВС" (78317, Івано-Франківська область Снятинський район, с. Борщівська Турка, вул. Бригадна, 5, код 38074854) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" (60141, Чернівецька область, Кельменецький район, с. Дністрівка, вул. Тиха, 24, код 35642878) про стягнення заборгованості в розмірі 87045,54, з яких заборгованість за поставлений товар в сумі 62700,00 грн, 3 % річних у сумі 5648,15 грн, інфляційні втрати у сумі 14502,51 грн, пеня в сумі 4194,88 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" (60141, Чернівецька область, Кельменецький район, с. Дністрівка, вул. Тиха, 24, код 35642878) на користь Фермерського господарства "КВС" (78317, Івано-Франківська область Снятинський район, с. Борщівська Турка, вул. Бригадна, 5, код 38074854) заборгованість в розмірі 87045,54 грн, з яких заборгованість за поставлений товар в сумі 62700,00 грн, 3 % річних у сумі 5648,15 грн, інфляційні втрати у сумі 14502,51 грн, пеня в сумі 4194,88 грн та судовий збір у сумі 2270,00 грн.

У судовому засіданні 27 вересня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 29 вересня 2021 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок