Рішення № 99963973, 21.09.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1656/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача – адвоката Гончар Л.В., відповідача – адвоката Попова А.В., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення 1076927 грн. 60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 року позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом (вх. № 20181 від 28.12.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (далі також - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року, 286797 грн. неустойки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (п. 5.6. договору), 109923 грн. пені у розмірі 0,2% від суми неповерненої попередньої оплати товару за кожен день прострочення (п. 5.8. договору), 625000 грн. сплаченої попередньої оплати товару та відшкодування судових витрат: 15430 грн. 80 коп. сплаченого судового збору, 7000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року, що виразилось в непоставці 320 тонн пшениці 2, 3, 4 класів урожаю 2020 року, внаслідок чого позивач вимагає повернення сплаченої попередньої оплати товару, нарахував і заявив до стягнення пеню за прострочення поставки товару і повернення попередньої оплати, у відповідності до умов пунктів 5.6., 5.8. вищевказаного договору, та відшкодування понесених судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1656/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2021 року.

05.02.2021 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 80-83), в якій остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 314400 грн. 80 коп. неустойки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (п. 5.6. договору), 137526 грн. 80 коп. пені у розмірі 0,2% від суми неповерненої попередньої оплати товару за кожен день прострочення (п. 5.8. договору), 625000 грн. сплаченої попередньої оплати товару та відшкодувати судові витрати: 16154 грн. 80 коп. сплаченого судового збору, 7000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. В позові і заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач на обґрунтування розміру позовних вимог зазначив, що внаслідок повної непоставки відповідачем товару за договором купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року, у нього (відповідача) виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати збитки у виді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 592553,60 грн., сплатити 153750 грн. пені у розмірі 0,2% від суми неповерненої попередньої оплати товару за кожен день прострочення (п. 5.8. договору), 330624 грн. неустойки (пені) у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (п. 5.6. договору) та повернути 625000 грн. сплаченої попередньої оплати товару. Із суми коштів у розмірі 625000 грн., що надійшли від відповідача, позивач у відповідності до ст. 534 ЦК України, зарахував у першу чергу погашення 592553,60 грн. збитків, у другу чергу 32446,40 грн. пеню і неустойку, а решту заявив до стягнення.

Відповідач в особі свого представника подав суду 24.02.2021 року відзив на позовну заяву (вх. № 3140/21, а.с. 104-111), в якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності і недоказаності вимог та зазначив таке:

договір купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року зі сторони відповідача підписаний директором товариства Шестопалом В.П. з перевищенням повноважень;

після виявлення новим керівником і кінцевим бенефіціарним власником товариства Полозовою О.І. неправомірних дій директора товариства Шестопала В.П., товариством повернено позивачу отриману по договору суму попередньої оплати товару у розмірі 625000 грн., яка позивачем прийнята, повернення попередньої оплати проведено по податковому обліку шляхом відповідного коригування;

у зв`язку з поверненням відповідачем попередньої оплати і її прийняттям позивачем в силу положень ч. 2 ст. 693 ЦК України припинились у відповідача зобов`язання щодо поставки товару на умовах, передбачених цим договором, а у відповідача – право вимагати поставки товару і повернення попередньої оплати товару;

повернена відповідачем позивачу сума попередньої оплати останнім зарахована для погашення збитків і штрафних санкцій всупереч нормі ст. 534 ЦК України;

вимоги позивача про стягнення сум неустойки і пені є похідними від незаконних вимог про поставку товару і повернення попередньої оплати товару, тому теж є безпідставними, їх розрахунок проведено неправильно;

висновок експертного дослідження, поданий позивачем на підтвердження наявності і розміру збитків, як за формою так і за своїм змістом не відповідає критеріям належності, допустимості і достовірності доказів, тому в силу ч. 2 ст. 77 ГПК України не може бути прийнятим судом.

Представник позивача подав суду 03.03.2021 року відповідь на відзив (вх. № 3611/21 а.с. 138-142), в якому спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, наполягав на задоволенні позову із заявлених у ньому підстав, відповідач в особі свого представника подав суду 07.05.2021 року заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 7428/21, а.с. 160-163), в яких підтримав подані у відзиві на позов заперечення проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю з мотивів прострочення свого зобов`язання самим позивачем.

В судовому засіданні 14.09.2021 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві і заяві про збільшення розміру позовних вимог, підтримала і просила задовольнити повністю. Представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у його заявах по суті справи.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 21.09.2021 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши заяви сторін по суті справи і з процесуальних питань, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

27.12.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс», в особі генерального директора Хижняка О.В., як покупець, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське» в особі директора Шестопала В.П., що діє на підставі Статуту, як продавець, уклали договір купівлі-продажу № 404/ФКД (далі – договір № 404/ФКД від 27.12.2019, а.с. 38-42, 43). Предметом даного договору є правовідносини сторін, за змістом яких продавець зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець – прийняти і оплатити його. Товаром є пшениця 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року, кількість товару - 320 +/- 5% метричних тонн на вибір покупця (п.п. 1.1.-1.2.).

У договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 3.1. – базис поставки FCA (склад продавця) Черкаська обл., золотоніський р-н, с. Антипівка відповідно до Інкотермс 2010;

п. 3.2. - поставка товару здійснюється у період з 27.12.2019 до 31.07.2020 року включно. Продавець оформляє товарно-транспортні накладні на товар згідно інструкцій продавця, які покупець повинен надати продавцю до початку періоду поставки;

п. 3.13. – у підтвердження безумовного виконання продавцем зобов`язання здійснити поставку товару по цьому договору, сторони домовились скласти відповідну товарну аграрну розписку до 20.01.2020 року відповідно до вимог Закону України «Про аграрні розписки». Положення, що стосуються передачі товару відповідно до товарної аграрної розписки вважаються такими, що превалюють над відповідними положеннями цього договору;

п. 4.1. п.п. 4.1.12 - загальна ціна договору з ПДВ складає 1344000,00 грн.

п 4.2. – покупець здійснює часткову оплату товару на умовах попередньої оплати у розмірі 625000 грн. впродовж 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку;

п. 4.3. – оплата решти вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після завершення реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних і передачі повного пакету документів, який передбачений цим договором.

У розділі 5 сторони погодили умови їх відповідальності, зокрема:

п. 5.5. – в разі прострочення продавцем передачі товару покупцю, або в разі повної чи часткової не поставки продавцем товару покупець має право вимагати відшкодування будь-яких збитків (у тому числі упущену вигоду), які поніс покупець від невиконання зовнішньоекономічного контракту, який покупець уклав на поставку цього товару на експорт;

п. 5.6. – покупець у разі прострочення продавцем передачі товару має право нарахувати продавцю неустойку в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення;

п. 5.8. – у разі не поставки товару у терміни, визначені цим договором, продавець на вимогу покупця зобов`язується повернути передоплату покупцю. У разі неповернення такої передоплати покупець має право нарахувати продавцю, а продавець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0, 2% від суми неповерненої передоплати за кожен день прострочки

Підпунктом 13.5.2. пункту 13.5. розділу 13 сторони погодили, що підписання договору свідчить про те, що представники сторін, які підписують договір, мають всі передбачені діючим законодавством, установчими та статутними документами сторони права представляти сторону і підписувати від її імені договір.

Договір № 404/ФКД від 27.12.2019 року підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють, додатком № 1 до договору є перелік та інформація про посіви.

Того ж дня, 27.12.2019 року відповідачем виставлено позивачу рахунок № 47 на оплату товару – пшениці 3, 2 класу врожаю 2020 року в кількості по 100 тонн на загальну суму 830000 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року (а.с. 52).

Платіжним дорученням № 1675 від 27.12.2019 позивачем сплачено на користь відповідача 625000 грн. з призначенням платежу: «попередня оплата за пшеницю врожаю 2020 року, договір № 404/ФКД від 27.12.2019» (а.с. 53).

05.03.2020 року відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногірське» в особі директора Шестопала В.П., що діє на підставі Статуту, як боржником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс», в особі генерального директора Хижняка О.В., що діє на підставі Статуту, як кредитором, було складено Товарну аграрну розписку (а.с. 44-49, 49-50), за умовами пунктів 1.1., 1.2., 3.2., 4.1.12., 4.4. якої боржник зобов`язався передати кредитору, а кредитор прийняти і оплатити товар - пшеницю 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року, в кількості 320 +/- 5% метричних тонн на вибір покупця, поставка товару здійснюється за рахунок продавця в період з 27.12.2019 до 31.07.2020 року, загальна вартість товару складає 1344000,00 грн. Покупець здійснює часткову оплату товару на умовах попередньої оплати у розмірі 625000,00 грн. впродовж 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Решта суми виплачується після нотаріального оформлення Аграрної розписки та надання витягу з Державного реєстру обтяження рухомого майна та за умови відсутності будь-яких обтяжень по належному продавцеві майну.

Товарна аграрна розписка посвідчена приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С., зареєстрована в реєстрі за № 994. Про видачу цієї товарної аграрної розписки нотаріусом внесено запис до реєстру аграрних розписок за № 3289.

При посвідченні розписки нотаріусом встановлено особи представників сторін, перевірено їх дієздатність, відповідність волі та волевиявлення сторін, установлені їх дійсні наміри, відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов розписки, перевірено розписку вимогам закону і дійсним намірам сторін, роз`яснено наслідки укладення і нотаріального посвідчення розписки (пунктом 16 Аграрної розписки).

Умови Товарної аграрної розписки за змістом повністю дублюють розділи з другого до тринадцятого договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року.

Того ж дня, 05.03.2020 року за № 27557924 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С., на підставі товарної аграрної розписки № 994 від 05.03.2020, проведено державну реєстрацію приватного обтяження (застави рухомого майна) - пшеницю 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року в кількості 320 метричних тонн, боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське», обтяжувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» (а.с. 51).

23.07.2020 року позивачем ТОВ «Юнікорнс», як продавцем, укладено з Posko International Corporation, як покупцем, контракт № 519, за умовами якого ТОВ «Юнікорнс» зобов`язався поставити покупцю за плату пшеницю 2 класу українського походження врожаю 2020 року в кількості 500 метричних тонн по ціні 193,0 дол. США, загальною вартістю 96500,0 дол. США в період з 23.07.2020 по 10.08.2020 року (а.с. 59-64, 65).

07.08.2020 року позивач направив відповідачу лист № 284, в якому на виконання договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року і Товарної аграрної розписки № 3289 від 05.03.2020 просив забезпечити організацію відвантаження пшениці 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року в кількості 320 +/- 5% метричних тонн на 10.08.2020 з 08:00 до 17:00 год. транспортом ТОВ «Юнікорнс», лист отримано адресатом 11.08.2020 (а.с. 54).

20.08.2020 року відповідач направив позивачу лист № 113, в якому повідомив, що договір № 404/ФКД від 27.12.2019 року і Товарна аграрна розписка № 3289 від 05.03.2020 з їх сторони директором Шестопалом В.П. укладені без наявності повноважень, у зв`язку з чим виявив бажання повернути попередню оплату в сумі 625000 грн., сплачену по договору безпідставно, просив повідомити розрахунковий рахунок (а.с. 58, 121).

За вих. № 300 від 20.08.2020 року позивач електронною поштою направив відповідачу повідомлення з зазначенням своїх юридичної і електронної адрес, номер поточного рахунку в банку (а.с. 122).

Платіжним дорученням № 639 від 21.08.2020 року відповідач перерахував на поточний банківський рахунок позивача, повідомлений ним, 625000 грн. з призначенням платежу: «погашення попередньої оплати за пшеницю врожаю 2020 року згідно договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року (а.с. 57, 127).

Того ж дня, 21.08.2020 року відповідачем зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної від 27.12.2019 року (а.с. 129-133).

02.09.2020 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 323, у якій повідомив, що у зв`язку з непоставкою пшениці урожаю 2020 року за договором № 404/ФКД від 27.12.2019 року і Товарною аграрною розпискою № 3289 від 05.03.2020, отримані від відповідача кошти в сумі 625000 грн. ним зараховані на погашення збитків від невиконання зовнішньоекономічного контракту, неустойки і пені, передбачених пунктами 5.6., 5.8. договору, станом на 28.08.2020 року невідшкодованими залишились збитки в розмірі 54382 грн., у зв`язку з чим вимагав негайно відшкодувати їх і повернути попередню оплату в розмірі 625000 грн., а разом 679382 грн. Претензія вручена адресату 04.09.2020 (а.с. 55, 56, 134-135).

21.12.2020 року позивач направив відповідачу вимогу № 507 в якій вимагав протягом двох днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити йому передбачені договором пеню і неустойку в загальному розмірі 396720 грн., а також повернути сплачену передоплату у розмірі 625000 грн. (а.с. 66-67, 68).

Із висновку експертного дослідження від 18.01.2021 № ЕД-19/124-21/131-ЕК судового експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Федоренка Н.А. вбачається, що розмір збитків ТОВ «Юнікорнс`від виконання зовнішньоекономічного контракту № 519 від 23.07.2020, укладеного з Posko International Corporation, в частині втраченої вигоди від невиконання ТОВ «Красногірське» зобов`язання щодо поставки пшениці 2 класу врожаю 2020 року по договору купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року склав 592553,60 грн. (а.с. 85-92).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2020 року у справі № 925/1282/20, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 13.07.2021 року, повністю відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Красногірське» до ТОВ «Юнікорнс», за участі третіх осіб - приватного виконавця Недоступа Д.М., приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. № 3093 від 07.09.2020 про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» на користь стягувача (кредитора за аграрною розпискою) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» на підставі Аграрної розписки, посвідченої посвідченої нотаріусом 05.03.2020, номер за реєстром 994, якою встановлено безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку у строк до 31 липня 2020 року 320,00 тон пшениці 2, 3, 4 класів, загальною вартістю 1344000,00 грн.

При вирішенні спору у справі № 925/1282/20 господарськими судами було встановлено, що за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. 05.08.2020 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого мана проведено державну реєстрацію звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 67339865 05.08.2020), а 07.09.2020 - вчинено виконавчий напис № 3093 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» (стягувача, кредитора за аграрною розпискою) на підставі Аграрної розписки, посвідченої 05.03.2020 та зареєстрованої в реєстрі за № 994 320,00 тон пшениці 2, 3, 4 класів, загальною вартістю 1344000,00 грн. На підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса за заявою стягувача приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. 11.09.2020 відкрито виконавче провадження № 63013649, у межах якого приватним виконавцем накладено арешт на майно боржника.

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 314400 грн. 80 коп. неустойки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 01.08.2020 по 01.12.2020 (п. 5.6. договору), 137526 грн. 80 коп. пені у розмірі 0,2% від суми неповерненої попередньої оплати товару за кожен день прострочення за період з 01.08.2020 по 01.12.2020 (п. 5.8. договору), 625000 грн. сплаченої попередньої оплати товару.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 27.12.2019 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 404/ФКД, за умовами якого відповідач, як продавець, зобов`язався передати у власність позивача, як покупця, а покупець – прийняти і оплатити пшеницю 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року у кількості 320 +/- 5% метричних тонн за погодженою ціною на загальну суму 1344000,00 грн. у період з 27.12.2019 до 31.07.2020 року включно. Поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад продавця) Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Антипівка відповідно до Інкотермс 2010, у договорі його сторони погодили часткову оплату товару на умовах попередньої оплати у розмірі 625000 грн. впродовж 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, у підтвердження безумовного виконання продавцем зобов`язання здійснити поставку товару по цьому договору, сторони домовились скласти відповідну товарну аграрну розписку до 20.01.2020 року відповідно до вимог Закону України «Про аграрні розписки». У договорі сторони погодили умови їх відповідальності за порушення договірних зобов`язань, зокрема відшкодування збитків, сплата неустойки за прострочення продавцем передачі товару, повернення передоплати покупцю у разі непоставки товару у терміни, визначені цим договором, та сплату пені у разі неповернення передоплати.

У договорі сторони також погодили, що підписання договору свідчить про те, що представники сторін, які підписують договір, мають всі передбачені діючим законодавством, установчими та статутними документами сторони права представляти сторону і підписувати від її імені договір.

Відповідно до п. 17.7.5. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (а.с. 113-117), до компетенції директора товариства належать вирішення всіх питань діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Зокрема, до компетенції директора товариства належать підписання (укладення) договорів, угод, вчинення правочинів від імені товариства. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (а.с. 143) вбачається, що керівником і підписантом, уповноваженим представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є Шестопал В.П., інформації про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи на Шестопала В.П. державний реєстр не містить.

Нормами ч. 3 ст. 237, ст. 239 ЦК України передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

З урахуванням викладеного суд доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, про укладення договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року з його сторони не уповноваженою особою, з перевищенням повноважень визнає необґрунтованими і відхиляє, в цій частині надає перевагу доводам представника відповідача на їх спростування.

На виконання укладеного сторонами договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року відповідачем 27.12.2019 року виставлено позивачу рахунок № 47 на оплату товару – пшениці 3, 2 класу врожаю 2020 року на суму 830000 грн., по цьому рахунку позивач того ж дня сплатив відповідачу платіжним дорученням № 1675 625000 грн. попередньої оплати.

23.07.2020 року позивачем ТОВ «Юнікорнс», як продавцем, укладено з Posko International Corporation, як покупцем, контракт № 519, за умовами якого мав намір в період з 23.07.2020 по 10.08.2020 року продати покупцю пшеницю 2 класу українського походження врожаю 2020 року в кількості 500 метричних тонн по ціні 193,0 дол. США і отримати плату в розмірі 96500,0 дол. США.

У строк, визначений договором № 404/ФКД від 27.12.2019 року, відповідач товар (пшеницю) позивачу не поставив повністю, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, він зазнав збитків у виді упущеної вигоди внаслідок невиконання ним контракту № 519 від 23.07.2020 року через невиконання відповідачем зобов`язання поставити товар (пшеницю) за договором № 404/ФКД від 27.12.2019 року, відшкодувати які зобов`язаний відповідач. Також вимагає від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати товару в сумі 625000 грн. та сплатити неустойку за прострочення продавцем передачі товару і пеню за неповернення передоплати.

Платіжним дорученням № 639 від 21.08.2020 року відповідач перерахував на поточний банківський рахунок позивача 625000 грн. з призначенням платежу: «погашення попередньої оплати за пшеницю врожаю 2020 року згідно договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року.

За замовленням позивача судовим експертом Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Федоренком Н.А. проведено експертне дослідження наданих замовником документів про економічну діяльність його підприємства. Із висновку експертного дослідження від 18.01.2021 № ЕД-19/124-21/131-ЕК вбачається, що розмір збитків ТОВ «Юнікорнс» від виконання зовнішньоекономічного контракту № 519 від 23.07.2020, укладеного з Posko International Corporation, в частині втраченої вигоди від невиконання ТОВ «Красногірське» зобов`язання щодо поставки пшениці 2 класу врожаю 2020 року по договору купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року склав 592553,60 грн. Документи, надані позивачем експерту для проведення дослідження, суду, крім контракту № 519 від 23.07.2020 року (а.с. 59-64), інвойсу (а.с. 65) і цінової довідки ТПП України (а.с. 84), не надані.

Із суми коштів у розмірі 625000 грн., що надійшли від відповідача, позивач у відповідності до ст. 534 ЦК України, зарахував у першу чергу погашення 592553,60 грн. збитків, у другу чергу 32446,40 грн. пеню і неустойку, а решту заявив до стягнення.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків у виді упущеної вигоди, позивач зазначив, що в результаті протиправної поведінки відповідачів, позивач отримав ці збитки.

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Частинами 1-2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Таким чином, у виді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

При вирішення питання щодо стягнення з відповідача спірних збитків суд врахував позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 року у справі № 916/3211/16, 12.03.2019 року у справі № 920/715/17, від 27.02.2019 року у справі № 910/24412/16, від 19.02.2019 року у справі № 911/212/18.

Із викладених обставин справи неможливо прослідкувати зв`язок протиправної поведінки відповідача щодо невиконання своєчасно своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року і не поставки такого товару вчасно позивачу та невиконання своєчасно та в повному обсязі зобов`язань позивача перед Posko International Corporation за зовнішньоекономічним контрактом № 519 від 23.07.2020 року, оскільки поставка товару позивачем за контрактом № 519 від 23.07.2020 не повністю залежала від поставки товару позивачу відповідачем за договором купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року.

Розмір спірних збитків у розмірі 592553,60 грн. позивач визначив як різницю між сумою, яку позивач отримав би від виконання контракту № 519 від 23.07.2020 року з Posko International Corporation (в частині придбаною у ТОВ «Красногірське» кількості пшениці) та сумою, яку б він сплатив ТОВ «Красногірське» за договором № 404/ФКД від 27.12.2019 року, якби договір був виконаний належним чином.

Розрахунок суми спірних збитків підтверджено позивачем висновком експертного дослідження від 18.01.2021 № ЕД-19/124-21/131-ЕК. Проте, висновок експертного дослідження від 18.01.2021 № ЕД-19/124-21/131-ЕК, наданий суду позивачем, виконаний експертом на замовлення позивача з порушенням нормам абз. 2 ч. 2 ст. 98, ч. 5 ст. 101 ГПК України, містить висновки по питанням права, у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З огляду на наведені обставини та норми процесуального законодавства суд висновок експертного дослідження від 18.01.2021 № ЕД-19/124-21/131-ЕК як допустимий доказ не приймає, доводи позивача про наявність і розмір збитків визнає недоказаними.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Наведена норма лише встановлює види забезпечення виконання зобов`язання, а також можливість встановити інші види забезпечення виконання зобов`язання договором або законом, що узгоджується з положенням статті 627 ЦК України, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому відповідно до частин 1, 4 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 ГК України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 ГК України).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 5.8. договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми неповерненої передоплати за кожний день прострочення. Проте розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Крім того, при здійсненні розрахунку розміру позовних вимог позивач на підставі ст. 534 ЦК України застосував черговість погашення визначених ним грошових зобов`язань відповідача із суми проведеного відповідачем платежу у розмірі 625000 грн.

За правилами ст. 534 ЦК України, застосованої позивачем під час зарахування отриманих від відповідача грошових коштів, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Між тим, можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 N 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі N 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Оскільки платіжним дорученням № 639 від 21.08.2020 року відповідач перерахував на поточний банківський рахунок позивача 625000 грн. з призначенням платежу: «погашення попередньої оплати за пшеницю врожаю 2020 року згідно договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року», а договором не передбачено можливості самостійного розподілу позивачем отриманих від відповідача коштів з чітким призначенням їх сплати, в даному випадку розподіл коштів позивачем проведено всупереч нормі ст. 534 ЦК України, тому розрахунок розміру позовних вимог суд вважає необгрунтованим.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Платіжним дорученням № 639 від 21.08.2020 року відповідачем за погодженням з позивачем повернена позивачу сума попередньої оплати в розмірі 625000 грн., позивачем вона прийнята, за попереднім висновком суду прийнята сума попередньої оплати позивачем зарахована на погашення збитків, і штрафних санкцій безпідставно.

У підтвердження безумовного виконання продавцем зобов`язання здійснити поставку товару по договору № 404/ФКД від 27.12.2019 року сторони, у відповідності до відповідно до вимог Закону України «Про аграрні розписки», 05.03.2020 року уклали Товарну аграрну розписку, посвідчену нотаріусом і зареєстровану в реєстрі за № 994. За зверненням позивача зобов`язання відповідача, що виникло із Товарної аграрної розписки, укладеної сторонами, звернене до примусового виконання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2020 року у справі № 925/1282/20, що набрало законної сили, повністю відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Красногірське» до ТОВ «Юнікорнс», за участі третіх осіб - приватного виконавця Недоступа Д.М., приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. № 3093 від 07.09.2020 про примусове виконання Аграрної розписки.

Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення попередньої оплати в сумі 625000 грн., пені у розмірі 0,2% від суми неповерненої попередньої оплати товару за кожен день прострочення за період з 01.08.2020 по 01.12.2020 у сумі 137526 грн. 80 коп. (п. 5.8. договору) задоволенню не підлягають повністю, вимога про стягнення 314400 грн. 80 коп. неустойки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 01.08.2020 по 01.12.2020 (п. 5.6. договору) підлягає задоволенню частково, з 01.08.2020 по дату повернення попередньої оплати, тобто з 01.08.2020 по 20.08.2020 року, що складає 53760 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи, умови договору і наведені норми законодавства та судової практики суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у його запереченнях проти позову частково, а позов визнає обґрунтованим і доказаним в частині вимог про стягнення 53760 грн. неустойки у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 01.08.2020 по 20.08.2020 року (п. 5.6. договору), в цій частині вимог задовольняє, в решті вимог - відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 129 ГПК України встановлено порядок розподілу судових витрат, зокрема: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.п. 1-3 ч. 4); під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд також враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (п. 4 ч. 5); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9).

У позовній заяві представником відповідача адвокатом Гончар Л.В. заявлено вимогу про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу розмірі 7000 грн., на їх підтвердження представник відповідача адвокат Гончар Л.В. надала суду: копії ордеру серії СА № 1006246 від 22.10.2020, свідоцтва про її право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001164 від 18.06.2019, договору про надання правової допомоги від 15.10.2020 року, укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням «Гаврильченко та Гончар», додаткову угоду від 23.11.2020 № 2 до цього договору, попередній (орієнтовний) розрахунок на суму 7000 грн., виписку із банківського рахунку адвокатського об`єднання про сплату позивачем 23.11.2020 року 7000 грн. по укладеному ними договору.

Подані адвокатом Гончар Л.В.докази надання відповідачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, підтвердження фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на відповідача.

На підставі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову – 806, 45 грн. сплаченого судового збору, 349,44 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, що разом складає 1155,89 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 234, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення 1076927 грн. 60 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське», код ЄДРПОУ 34223684, місцезнаходження: 19733, Черкаська область, Золотоніський район, с. Антипівка, вул. Незалежності, 91 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс», код ЄДРПОУ 41395864, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. М.Залізняка, 138/11, оф. 4 – 53760 грн. пені (п. 5.6. договору купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року), 1155 грн. 89 коп. судових витрат.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 260640 грн. 80 коп. пені (п. 5.6. договору купівлі-продажу № 404/ФКД від 27.12.2019 року), 137526 грн. 80 коп. пені (п. 5.8. договору), 625000 грн. попередньої оплати, 21998 грн. 91 коп. судових витрат – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2021 року.

Суддя В.М. Грачов