Рішення № 9996238, 09.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.10р.Справа № 7/50-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт", м. Дніпропетровськ

до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків, в особі територіального відділення ТТ858 Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк", м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа - Якубович Станіслав Вадимович, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору поруки

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: адвокат за довіреністю № 15-02.10/02 від 15.02.2010р. –Устименко Д.О., адвокат за довіреністю № 15-02.10/01 від 15.02.2010р. –Хмара Є.А.;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мармонт" (м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (м. Харків) в особі територіального відділення ТТ858 Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним договору поруки № 222451 від 08.08.2008р. з моменту його укладення сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поруки № 222451 від 08.08.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі територіального відділення ТТ858 АКІБ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мармонт", за умовами якого позивач, як поручитель, зобов’язався перед відповідачем, як кредитором, відповідати за виконання Якубович Станіславом Вадимовичем усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11379296000 від 08.08.2008р., з боку позивача укладений виконуючим обов’язки начальника Денісовою Наталією Миколаївною, яка діє на підставі наказу № 191/2 від 14.06.2008р. Між тим, на думку позивача, Денісова Н.М. не мала необхідних повноважень на укладення спірного договору. Так, позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 237 ЦК України, для підписання особою договору від імені юридичної особи необхідно, щоб повноваження даної особи були підтверджені установчими документами юридичної особи, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, що при підписанні спірного договору не мало місця. Відповідно, Денісова Н.М. не є представником товариства в розумінні ст. 207 та ст. 237 ЦК України. Також, відповідно до п. 11.8. статуту позивача виконавчим органом товариства є директор, який вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників, а саме: укладає договори та інші угоди. Директор товариства не уповноважував шляхом надання довіреності іншу особу для вчинення правочину від імені позивача. В товаристві відсутня така посада як начальник товариства, тому не може бути покладення обов’язків начальника на виконуючого обов’язки начальника товариства. Спірний договір в подальшому не схвалювався позивачем, оскільки позивач не вчиняв дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Позивач зазначає, що про існування договору поруки він дізнався лише після звернення відповідача до нього з заявою про сплату боргу за кредитним договором у зв’язку з невиконанням позичальником за кредитним договором Якубович С.В. своїх обов’язків за договором перед відповідачем, за виконання яких оспорюваним договором поруки поручився позивач. Також, позивач стверджує, що наказ № 191/2 від 14.06.2008р. відповідного змісту, на який йде посилання в оспорюваному договорі, на підприємстві не видався. Оскільки правочин –спірний договір вчинено особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, позивач вбачає підстави для визнання його недійсним.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач вважає, що повноваження Денісової Н.М. на підставі наказу № 191/2 були достатніми для укладення договору поруки в силу положень статуту позивача та Кодексу законів про працю України.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2010р. до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено фізичну особу Якубович Станіслава Вадимовича (м. Дніпропетровськ).

Третя особа в судові засідання, призначені для розгляду справи, не з’явилася. Про дату, час та місце проведення судових засідань третя особа повідомлена належним чином.

Відповідно до наданої до матеріалів справи позивачем письмової заяви третьої особи третя особа вважає вимоги позивача справедливими та обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню. Третя особа зазначає, що у якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором було укладено тільки один договір, яким є договір поруки № 221267 від 08.08.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та громадянкою Якубович Людмилою Анатоліївною. Про існування ще одного договору поруки № 222451 від 08.08.2008р. третій особі стало відомо лише після відкриття провадження Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за позовом відповідача до третьої особи, його матері та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт".

Розгляд справи відкладався з 13.04.2010р. на 13.05.2010р., з 13.05.2010р. на 01.06.2010р.

Згідно ухвали господарського суду від 13.05.2010р. строк вирішення спору по справі за погодженням представників сторін продовжено терміном на один місяць.

В судовому засіданні 01.06.2010р. за погодженням представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі територіального відділення ТТ858 АКІБ "УкрСиббанк" (м. Дніпропетровськ) (далі –банк) та громадянином України Якубович Станіславом Вадимовичем (м. Дніпропетровськ) (далі –позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11379296000, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США, в сумі 75000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 363 375, 00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах зазначених в договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору виконання зобов’язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника банком приймається:

-          застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення) –двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Шмідта, буд. 53, кв. 19 та є власністю Якубович Людмили Анатоліївни;

-          порука, а саме: 1) порука Якубович Людмили Анатоліївни; 2) порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт".

08.08.2008р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" в особі територіального відділення ТТ858 АКІБ "УкрСиббанк", як кредитор, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мармонт" (м. Дніпропетровськ), як поручитель, в особі виконуючого обов’язки начальника Денісової Наталії Миколаївни, яка діє на підставі наказу № 191/2 від 14.06.2008р., уклали договір поруки № 222451, за умовами якого поручитель зобов’язується перед кредитором за виконання Якубович Станіславом Вадимовичем (боржник) усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11379296000 від 08.08.2008р., укладеного між кредитором та боржником, що існують на даний час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Позивач вважає, що договір поруки з боку позивача укладено не уповноваженою особою, а тому вбачає підстави для визнання договору поруки недійсним, що і є причиною спору.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пункт 11.8. статуту позивача передбачає, що виконавчим органом товариства є директор. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Компетенцією директора є, зокрема, представництво інтересів товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з українськими та іноземними юридичними особами та громадянами; без доручення діяти від імені товариства, укладати договори та інші угоди; видавати накази, інструкції та інші акти з питань, що входять до його компетенції; виконувати інші функції, необхідні для забезпечення організації роботи та діяльності товариства.

Як зазначалося вище, договір поруки з боку позивача укладено виконуючим обов’язки начальника Денісовою Наталією Миколаївною, яка діє на підставі наказу № 191/2 від 14.06.2008р.

Відповідно до змісту наявної в матеріалах справи ксерокопії наказу № 191/2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт" (дата наказу не зазначена) у зв’язку з виробничою необхідністю призначена з 14.07.2008р. виконуючим обов’язки директора ТОВ "Мармонт" економіст по фінансам Денісова Наталія Миколаївна з правом підпису. Наказ підписано директором товариства Чайка К.П., підпис скріплено печаткою товариства.

Позивач стверджує, що такий наказ по підприємству не видавався. В підтвердження своїх доводів позивач надав журнал реєстрації наказів ТОВ "Мармонт" за період з 02.05.2008р. по 24.10.2008р.

Наявна у відповідача ксерокопія наказу № 191/2 не засвідчена позивачем як копія у встановленому порядку.

За наведених обставин та враховуючи не надання сторонами у справі оригіналу наказу чи належним чином засвідченої його копії, у суду відсутні підстави дійти висновку, що такий наказ видавався Товариством з обмеженою відповідальністю "Мармонт", а також відсутні підстави пересвідчитися у обставинах його підписання директором товариства Чайка К.П., відповідністю печатки на наказі печатці товариства шляхом призначення у справі судової експертизи.

Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунково-платіжних відомостей, заповнених на Чайку К.П. –директора товариства, як в липні, так і серпні 2008 року Чайка К.П. за посадою працював повний робочий місяць, його заробітна плата в зазначені місяці не різниться.

Також, отримання Чайкою К.П. саме нарахованої заробітної плати у зазначені місці за виключенням утримань з заробітної плати до пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування, податку на доходи фізичних осіб підтверджується платіжними відомостями за ці місяці.

Денісова Наталія Миколаївна згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт" № 02/11 (без дати) прийнята на посаду економіста по фінансам з 07.11.2006р. з окладом згідно штатного розкладу.

Відповідно до особової картки Денісова Н.М. з 01.07.2008р. по 14.07.2008р. перебувала у відпустці.

Дані про нарахування суми за відпустку у поточному місяці містить розрахунково-платіжна відомість, заповнена на Денісову Н.М. за липень 2008 року.

Як в розрахунково-платіжній відомості, заповненій на Денісову Н.М. за липень 2008 року, так і в розрахунково-платіжній відомості за серпень 2008 року, відсутні дані про нарахування Денісовій Н.М. доплати за виконання обов’язків директора, посадовий оклад якого є вищим, ніж посадовий оклад Денісової Н.М.

Між тим, відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, в тому числі, обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Отримання Денісовою Н.М. саме нарахованої заробітної плати у липні та серпні 2008 року за виключенням утримань з заробітної плати до пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування, податку на доходи фізичних осіб підтверджується платіжними відомостями за ці місяці.

Оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, договір поруки від 08.08.2008р. № 222451 укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт" не уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Матеріали справи не містять доказів схвалення оспорюваного договору позивачем, а саме вчинення дій позивачем, що свідчили б про прийняття його до виконання.

Відповідно, враховуючи положення ст. 92, ст. 241 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мармонт" не набуло цивільних прав та обов’язків за цим договором.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Мармонт" в особі Денісової Н.М. не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на те, що чинне законодавство визначає момент, з якого є недійсним правочин, суд не вбачає підстав зазначати про це в резолютивній частині рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи відповідача у справі.

При вирішенні спору суд враховує також положення ч. 3 ст. 92 ЦК України, відповідно до якої у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Враховуючи, що оспорюваний договір укладався не директором позивача, а іншою особою, що діє на підставі наказу, відповідач мав належним чином пересвідчитися у наявності відповідних повноважень у цієї особи на укладення договору та отримати від позивача належні докази в підтвердження таких повноважень.

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", затвердженого загальними зборами акціонерів АКІБ "УкрСиббанк" від 27.10.2009р., погодженого Національним банком України 10.12.2009р., державна реєстрація змін до установчих документів проведена 18.12.2009р., Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" у зв’язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".

З огляду на наведене, на підставі ст. 25 ГПК України відповідач у справі Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" в особі територіального відділення ТТ858 Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" підлягає заміні його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк".

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 25, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача у справі Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" в особі територіального відділення ТТ858 Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк".

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки від 08.08.2008р. № 222451, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі територіального відділення ТТ858 АКІБ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мармонт".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр. Московський, буд. 60, ідентифікаційний код 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мармонт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, буд. 10, ідентифікаційний код 33516190) витрати на оплату державного мита у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.А.Коваль

Дата підписання рішення,           

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 07.06.2010р.