Постанова № 99960019, 23.09.2021, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4691/20

Провадження № 1-кп/362/310/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретаря Берковської Д.С.,

прокурора Лігоміни Я.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Лісового О.О.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області підготовче судове засідання кримінального провадження № 12020110140001305 від 06.07.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Застугна, Васильківського району, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді заступника голови Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в:

21.09.2020 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12020110140001305 від 06.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 191 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотриманні всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений та його захисник поклалися на думку суду.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кодексу.

Процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування - є обвинувальний акт, який має відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема: містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, вид і розмір шкоди, завданої злочином.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, виходячи з об`єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі-Конвенція), де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Зазначені вимоги кореспондуються та узгоджуються з висновками, що знайшли своє відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини та у відповідності до вимог ч.5 ст.9 КПК України повинні застосовуватися поряд кримінальним процесуальним законодавством України.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Європейський суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Крім того, Європейський суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Разом з тим, при викладені формулювання обвинувачення слідчим і прокурором цих вимог не дотримано, а фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 не конкретизовано та викладено безсистемно, непослідовно.

Так, при викладенні фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень та формулюванні обвинувачення неконкретизовано який саме обсяг будівельних робіт не було виконано підрядником при виконанні договору по ремонту дороги по вулиці Преображенська, м. Василькова, що позбавляє можливості ОСОБА_1 належно здійснювати свій захист та мати можливість спростувати обвинувачення в розтраті ним 392 078 грн. 22 копійки.

Як вбачається з обвинувального акту кримінальні правопорушення вчинялися групою осіб а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_1 при цьому, організатором і виконавцем фактично всіх протиправних дій був ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 діяв, не уклавши договір на надання послуг технічного нагляду за будівництвом та підписав і завірив печаткою акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року не перевіривши достовірність внесених факт даних.

Вчинення розтрати грошових коштів ОСОБА_1 пов`язується із вчиненням службового підроблення. В той же час, оскільки ОСОБА_4 не притягується за ці дії до кримінальної відповідальності, враховуючи, що ОСОБА_1 може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.366 КК України лише за правилами співучасті, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості провести повний та об`єктивний розгляд справи та винести законний, обґрунтований та вмотивований вирок.

Але, враховуючи те, що в мотивувальній частині вироку суду за наслідком розгляду кримінальної справи відповідно до положень ст. 374 КПК України обов`язково зазначається формулювання обвинувачення, суд вважає, що відсутність в обвинувальному акті висунутого особі обвинувачення є тим недоліком, без якого не може розпочатися судовий розгляд та, відповідно, проводитися судове слідство, пов`язане із вирішенням обвинувачення (так як воно відсутнє) і вказаний недолік, згідно норм КПК України, може бути усунутий лише на стадії підготовчого судового засідання відповідно до процедури, визначеної ст. 314 КПК України.

У відповідності до усталеної практики Верховного Суду України, у разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим.

Тому суд вказує на порушення презумпції невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті, викладаючи фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 , інкримінованого злочину, прокурором у обвинуваченні, яке він вважає встановленим, зазначена інша конкретна особа, а саме ОСОБА_4 , якій незаконно отримав 392 078,22 грн. внаслідок зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем за оплату будівельних робіт та матеріалів, з моменту перерахування даної суми коштів директор ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_4 , отримав можливість розпорядження ними на власний розсуд, внаслідок чого Васильківській міській раді Київської області завдано збитків в сумі 392078, 22 грн., якій ні є обвинуваченим в цьому провадженні та позбавлений права на особисту присутність при розгляді цього кримінального провадження, що свідчить про порушення права цієї особи на захист.

Неприпустимість зазначення у формулюванні обвинувачення осіб, яким не пред`явлено обвинувачення узгоджується із практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображений принцип, що забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема у справі «Хужін та інші проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що положення ч.2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи в суді.

Що стосується ОСОБА_4 , то він ні є стороною кримінального провадження №12020110140001305 від 06.07.2020 року (у розумінні ст. 3 КПК України), крім того навіть з реєстру матеріалів досудового розслідування не зрозуміло чи здійснюється досудове розслідування відносно нього в окремому провадженні, і який він має статус в цьому кримінальному провадженні. Вказавши в обвинувальному акті прізвище ОСОБА_4 , орган досудового розслідування мав би виконати з ним вимоги ст. 290 КПК України, висунути обвинувачення, а в обвинувальному акті зазначити його повні анкетні дані.

За таких обставин, на думку суду, при здійсненні судового розгляду кримінального провадження в межах поданого прокурором обвинувального акту, в якому зазначається як учасник скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 , статус якого чи щодо якого виділені матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження, суду не відомі та не представляється за можливе реалізувати його право на особисту присутність в судовому засіданні зокрема та право на захист загалом. Натомість, міжнародні стандарти у галузі, судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом, на справедливий судовий розгляд. Так, відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист, прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні, права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Тому, такий виклад обвинувачення щодо ОСОБА_1 , є неприпустимим, оскільки містить посилання на вчинення злочину з ОСОБА_4 , якій не є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні та вказують на порушення вимог Конституції України та КПК України.

Суд приходить до висновку, що неконкретність формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті, у разі призначення кримінального провадження до розгляду, перешкоджатимуть повному, всебічному, об`єктивному розгляду кримінального провадження, а також ухвалити суду обвинувальний вирок, тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення викладених вище порушень чинного законодавства України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 3, 20, 91, 109, 290, 291, 314, 369-372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020110140001305 від 06.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 191 КК України, прокурору Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали оголошено «28» серпня 2021 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко