Ухвала суду № 99959180, 29.09.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1818/21

Провадження № 1-кп/0203/691/2021

У Х В А Л А

29 вересня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі колегії суддів:

головуючої судді – Черваньової Ю.М.,

суддів - Колесніченко О.В., Ханієвої Ф.М.,

при секретарі – Віліщук К.В.,

за участю прокурора –Пономаренка І.О.,

захисників – Малютова С.В., Рябчія Я.М.,

представника потерпілого Ізюмського В.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000336 від 28.04.2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000336 від 28.04.2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Рябчій Я.М. заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, яке було підтримано обвинуваченим та захисником Малютовим С.В. Обґрунтував клопотання тим, що обвинувальний акт складено особою, якій досудове розслідування по даному кримінальному провадженні не доручалось. Даний процесуальний документ не засвідчений відбитком гербової печатки, містить невірні дані щодо захисника, а саме зазначено « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ». Чисельні твердження про злочинний умисел ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів без доведення факту скоєння злочинів вироком суду є порушенням презумпції невинуватості. Обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, в ньому викладено тільки зміст підозри. Дії обвинуваченого, які відображені в обвинувальному акті за епізодами за червень, липень, серпень 2018 року, квітень, липень 2019 року щодо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вказані без кваліфікуючої ознаки повторності. Зазначив, що акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідка форми КБ3 не є офіційними документами, тому інкриміновані дії ОСОБА_1 взагалі не містять складу злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Крім того, на думку захисника, в обвинувальному акті викладено тільки опис дій, не зазначено які конкретно протиправні дії він здійснив, що привели до привласнення або розтрати. Також відсутність в обвинувальному акті посилання на докази, на підставі яких зроблено висновки обвинувачення в діях ОСОБА_1 є підставою для повернення його прокурору. Крім того, сторона захисту вважає, що обвинувачення не було висунуто, оскільки його не було роз`яснено, як і не було роз`яснено прав останньому. Окрім цього, зазначив, що порушеннями є відсутність даних в протоколі ознайомлення з матеріалами кримінального провадження про кількість сторінок відкритих для ознайомлення матеріалів, не відкриття стороні захисту витягів про об`єднання кримінальних проваджень, а також матеріалів НСРД. Також зауважив, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить реквізитів процесуальних рішень.

Прокурор, представник потерпілого заперечували проти задоволення заявленого клопотання, вважали його безпідставним та необґрунтованим.

Вислухавши учасників кримінального провадження, заявлене клопотання, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. При цьому, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду і не можуть бути усунені під час судового розгляду.

Твердження захисника щодо наявності підстав для повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з невірним зазначення його імені та по-батькові, відсутністю посилання на докази, на підставі яких зроблено висновки обвинувачення, є необґрунтованими, оскільки ст. 291 КПК України не містить припису про обов`язковість зазначення відомостей щодо захисника, посилання на докази сторони обвинувачення.

Крім того, сторонами не заперечується факт здійснення захисту обвинуваченого даним адвокатом, зазначення його невірного імені та по-батькові суд вважає технічною помилкою, яка не є підставою для задоволення клопотання сторони захисту, оскільки вона жодним чином не порушує право обвинуваченого на захист, зазначений недолік був усунутий шляхом підтвердження повноважень захисника та допуску його до участі в судовому засіданні.

У ч.3 ст. 291 КПК України містяться вимоги щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підпису слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Жодних додаткових вимог щодо посвідчення обвинувального акта, а саме проставлення в ньому гербової печатки, у ст. 291 КПК України не зазначено.

З обвинувального акту вбачається, що у кримінальному провадженні неодноразово приймались постанови про призначення групи слідчих, старшим слідчим якої було визначено Рейн Т.Г., яка приймала деякі процесуальні рішення (п.п. 60,62 розділу ІІ Реєстру) й склала та підписала обвинувальний акт.

Під час підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості іншим чином перевірити повноваження слідчого, тому твердження захисника про те, що обвинувальний акт підписано особою, якій досудове розслідування не доручалось на даному етапі не знайшли свого підтвердження, а тому не може бути підставою для висновку суду про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Безпідставними є доводи захисника щодо позбавлення ОСОБА_1 належної правової процедури, необхідної для підготовки свого захисту на стадії досудового розслідування у зв`язку з тим, що йому не було роз`яснено суті обвинувачення, не повідомлено його прав як обвинуваченого, оскільки за чинним КПК всі ці вимоги на стадії досудового розслідування забезпечити неможливо з тієї причини, що статус обвинуваченого особа набуває лише після закінчення досудового розслідування, коли обвинувальний акт щодо цієї особи переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Також безпідставним слід визнати і посилання захисника на те, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, замість чого він дублює повідомлення про підозру, містить твердження про вчинення ОСОБА_1 злочинів, що порушує принцип презумпції невинуватості, дії останнього в деяких епізодах кваліфіковано без ознаки повторності, не вказано які конкретно протиправні дії він здійснив, що привели до привласнення або розтрати. При цьому, суд зазначає, що повідомлення про підозру суду не надавалось. Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак. Формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор, вказуючи на фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які він вважає встановленими, а доведеність чи відсутність вини вирішується судом при ухваленні вироку, що не є порушенням презумпції невинуватості.

Щодо невідповідності фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, його правовій кваліфікації в частині відсутності правових підстав вважити форми КБ-2В, КБ-3 офіційними документами суд зазначає, що з 01.01.2014 р. введені в дію національні стандарти України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема ДСТУ БД.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», додатками якого, зокрема Т–Ц, передбачені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт, в тому числі форма № КБ-2В (додаток Т) та форма № КБ-3 (додаток У), тому такі твердження захисника суд вважає безпідставними.

Колегія суддів також відхиляє доводи захисника про наявність підстав для повернення обвинувального акту у зв`язку з відсутністю даних в протоколі ознайомлення з матеріалами кримінального провадження про кількість сторінок відкритих для ознайомлення матеріалів, не відкриття стороні захисту витягів про об`єднання кримінальних проваджень, а також матеріалів НСРД, оскільки на даному етапі судового провадження неможливо перевірити дотримання порядку відкриття доказів, передбаченого ст.290 КПК України. При цьому, суд зауважує, що процесуальні документи (ухвали, постанови, клопотання), які стали підставою для проведення НСРД та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту, в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи в суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

Щодо твердження захисника про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, суд зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування є лише додатком до обвинувального акта, а інформація, яка міститься в ньому, є лише зафіксованим орієнтиром для судового дослідження матеріалів справи і самостійного доказового значення не має, тому наявність в реєстрі незначних формальних невідповідностей, не є перешкодою для призначення судового розгляду, а тому обвинувальний акт з цих підстав не може вважатись таким, що не відповідає вимогам КПК України.

Таким чином, при розгляді клопотання судом не встановлено таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. В той же час недоліки обвинувального акту, на які вказує сторона захисту, повинні бути перевірені під час судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 291, 314-316 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні захисника Рябчія Я.М. про повернення обвинувального акту прокурору – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.М. Черваньова

Судді О.В.Колесніченко

Ф.М.Ханієва