Рішення № 99954256, 27.09.2021, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/975/21

Провадження № 2/483/489/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Куцарова В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Шилінскас О.В.,

представника відповідача адвоката Стинки С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Очакові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до санаторію ім.Р.Г. Судковського Національної спілки художників України про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до санаторію ім.Судковського Національної спілки художників України про стягнення коштівза договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 17.09.2018 року.

Як на підставу позову позивачка зазначила, що 17 вересня 2018 року між нею та Санаторієм ім. Р.Г. Судковського Національної Спілки художників України, в особі директора Топчого М.Б., було укладено Договір № 1/17-09/18 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розмірі 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень. На виконання п. 3.1. Договору, Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника двома траншами були перераховані грошові кошти у розмірі 180 000,00 гривень, а саме: 18.09.2018 року - 70 000,00 (сімдесят тисяч) гривень; 20.09.2018 року - 110 000,00 (сто десять тисяч) гривень. Відповідно до п. 3.4 Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю суму поворотної фінансової допомоги до 31 травня 2019 року включно. Однак до теперішнього часу вказані грошові кошти у розмірі 180 000,00 гривень Позичальником Позикодавцю не повернуті, що свідчить про невиконання Позичальником своїх зобов`язань. Згідно п. 5.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання Так, сума боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення становить 198 360, 00 гривень, з яких 18 360,00 гривень – інфляція; 3% річних від простроченої суми - 10 814, 80 гривень ( 180 000,00 (сума боргу) х 3 (3% річних) х 731 (кількість днів прострочки): 365 : 100). Таким чином, стягненню з Відповідача підлягає грошова сума у розмірі209174,80 гривень, з яких 180000,00 гривень - сума боргу за Договором, 18360,00гривень - інфляція та 10814,80 гривень - 3% річних від простроченої суми.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості з урахуванням інфляції та 3% річних, а також судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2091,75 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

15 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, у якому зазначив, що з позовними вимогами відповідач не згоден, вважає обставини вказані в позові, що мають значення для справи, недоведеними. Також, має місце не правильне застосовування норм матеріального права. Згідно пункту 3.1 договору про надання безпроцентної фінансової допомоги Позикодавець перераховує грошові кошти в розмірі, визначеному в договорі, шляхом внесення грошових коштів до каси Позичальника або перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з особового або іншого рахунку Позикодавця. У пункті 9 договору «реквізити сторін» відсутній рахунок на який Відповідач повинен був перелічити грошові кошти за договором в встановлений строк, що унеможливило своєчасне виконання боргових зобов`язань. Розрахуватися з Позивачем готівкою, в силу вимог діючого закону Позивач не міг. Відповідно до норм постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року №210 «про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» зі змінами, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 25.11.2016 року №407, розрахунок між фізичною особою та підприємством за товар (роботу,послугу) вартість кого перевищує 50 000,00 грн., має здійснюватися в безготівковій формі, окрема шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок. При цьому переказ може бути ініційований за допомогою, наприклад, платіжної картки. Такий розрахунок також можна здійснювати шляхом внесення готівки для подальшого зарахування коштів на поточний рахунок юридичної особи, фізичної особи - підприємця - отримувача коштів. Крім того, позивачкою не вжито заходи досудового врегулювання спору та не зазначено про це в позовній заяві. Посилаючись на викладене, просиві відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила про їх задоволення. В подальшому у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 17 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та Санаторієм ім. Р.Г. Судковського Національної Спілки художників України, в особі директора Топчого М.Б., укладено договір № 1/17-09/18 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги (далі Договір) в розмірі 180000,00 гривень (а.с.10-13).

На виконання п. 3.1. Договору, позивачкою на поточний рахунок відповідача двома траншами були перераховані грошові кошти у розмірі 180 000,00 гривень, а саме:

- 18.09.2018 року - 70 000,00 (сімдесят тисяч) гривень;

- 20.09.2018 року - 110 000,00 (сто десять тисяч) гривень (а.с.14, 15).

Відповідно до п. 3.4 Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю суму поворотної фінансової допомоги до 31 травня 2019 року включно.

Однак, станом на час звернення позивачки до суду грошові кошти у розмірі 180000,00 гривень відповідачем не повернуті.

Згідно п. 5.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України (ч.1 ст.1050 ЦК України). Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що договір позики має ознаки реального правочину, виконання якого відбувається в момент його укладення, і сам договір є свідченням цього виконання, на відміну від консенсуальних правочинів, які виконуються сторонами після укладення самого правочину (в майбутньому). Таким чином письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошових коштів позичальнику.

Відповідно до правової позиції великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 12.02.2020 року в справі №381/4019/18 «Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами».

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року справа №524/4946/16-ц.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, і він є дійсним.

З пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що він дійсно у період 2018-2019 років перебував на посаді директора санаторію ім.Р.Г. Судковського та ним було підписано з ОСОБА_1 договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги на суму 180000 грн., які було перераховано частинами 70 тис. грн. та 110 тис. грн. Цей договір був підписаний в інтересах санаторію, так як були потрібні гроші для сплати податків та заробітної платні працівникам. В березні 2019 року він звільнився з посади. При звільненні ним були передані всі документи новому директору санаторію, включаючи договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, та повідомлено про зобов`язання повернути кошти.

З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що з липня 2020 року вона працює директором санаторію ім.Р.Г. Судковського та одночасно виконує обов`язки бухгалтера. При своєму призначенні вона не отримувала від попереднього директора зовсім ні яких документів, тому про вищевказаний договір, укладений з ОСОБА_1 , їй нічого невідомо.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов`язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Суд приходить до висновку, що оскільки між сторонами було укладено Договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 17.09.2018 року, строк повернення за якими настав та сума безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики) відповідачем не повернута в повному обсязі, то права позивачки, як позикодавця, є порушеними.

Як зазначено у ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачкою обраховано 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 10814,80 грн. та надано розрахунок інфляції за весь час прострочення на суму 18360 грн.

Відповідачем не надано жодних належних, допустимих та переконливих доказів про безпідставність позовних вимог.

За встановлених обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. та сплачений судовий збір.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

20 травня 2021 року між адвокатом Масловою В.С. та Табаєвою М.А. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с.17).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018р.).

Судом встановлено, що позивачкою, окрім договору про надання правової допомоги від 20 травня 2021 року, надано ордер серії АА № 1113396, розрахунок суми гонорару від 20.05.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 3 від 20.05.2021 року на суму 6000 грн. (а.с.18, 20, 21).

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивачки 2091,75 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 133, 141, 258, 259 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до санаторію ім.Р.Г.Судковського Національної спілки художників України про стягнення коштів- задовольнити.

Стягнути з Санаторію ім. Р.Г. Судковського Національної Спілки художників України, код ЄДРПОУ - 23040386) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 209174 (двісті дев`ять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 80 копійок, з яких: 180000 (сто вісімдесят тисяч) сума боргу за договором № 1/17-09/18 від 17.09.2018 року; 18360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) грн. – інфляція; 10814 (десять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 80 коп. – 3% річних.

Стягнути з Санаторію ім. Р.Г. Судковського Національної Спілки художників України, код ЄДРПОУ - 23040386) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2091 (дві тисячі дев`яносто одну) грн. 75 коп. та сплаті витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, а всього 8091 (вісім тисяч дев`яносто одну) грн. 75 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 вересня 2021 року.

Головуючий