Ухвала суду № 99951595, 28.09.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1261/21

Провадження № 2-п/288/3/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді –Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань – Костюк О.В.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про перегляд заочного рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Попільнянського районного суду від 16 березня 2010 року по справі №2-59/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» (на даний час АТ «ОТП Банк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Заявник вказує, що вказаним рішенням позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за кредитним договором № МЬ 010/081/2007 від 26.10.2007 року: 81224,40 доларів США - заборгованості по кредиту; 1700 гривень сплаченого судового збору; 120 гривень сплачених витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи.

З вказаними заочним рішеннями суду не погоджується, вважає що при його прийнятті суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, розгляд справи відбувся без його участі, про час та місце розгляду якої він не був належним чином повідомлений, чим було порушено його права.

Приймаючи заочне рішення про проведення заочного розгляду справи за його відсутності суд виходив з того, що він був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать його підписи в повідомленнях про вручення поштового відправлення від 20.02.2010 року та 11.03.2010 року.

Проте жодних повісток суду від 20.02.2010, 11.03.2020 року він не отримував, а підписи які наявні на вказаних поштових повідомлення належать не йому, а зроблені невідомою йому особою.

Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення за 20.02.2021, 11.03.2020, вказана адреса: АДРЕСА_1 .

Адресою, яка зазначена в повідомленнях ( АДРЕСА_1 ) він ніколи не проживав, і не був зареєстрований.

З якою метою вказані повідомлення направлялися на вказану адресу йому не відомо.

Відповідно до довідки № 155 від 08 липня 2021 року виданої старостою Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, він - ОСОБА_2 з 05 січня 1982 року зареєстрований та проживаю за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний факт також підтверджується і копією паспорта громадянина України, де зазначено, його місце проживання та реєстрації.

Відповідно до матеріалах судової справи взагалі не згадується його місце проживання ( АДРЕСА_2 ), на вказану адресу не направлялися жодного разу судові повістки, позовна заява, досудова вимога Банку та заочне рішення.

Крім того, в матеріалах судової справи наявна дві довідки видані секретарем сільської ради, на одній з яких вказано, що заявник проживає в м. Житомирі разом із іншим відповідачем. Проте вказані, відомості у даній довідці не відповідають дійсності, за адресою, яка зазначена у даній довідці він ніколи не проживав. Крім цього походження даної довідки йому також не відомо, яким чином вона взагалі потрапила в матеріали справи.

Також невідомо хто був ініціатором видачі даної довідки, та хто саме її видавав, кому вона видавалась також не відомо.

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про те, хто та коли саме долучив вказану довідку, чому дві ідентичні довідки роздруковані на одному аркуші, та чому вказану довідку підписав не голова сільської ради, а секретар.

Поштові повідомлення за 20.02.2010 та 11.03.2010 містять підписи невідомої особи, на повідомленнях обох відповідачів (один почерк). Хто дійсно отримував і чи взагалі отримував вказані судові повідомлення невідомо.

Звертає особливу увагу суду, на те, що відповідно до поштового повідомлення (а.с.71), яким начебто заявнику було вручено 11.03.2010 року судову повістку, направлену за адресою, за якою він ніколи не проживав, зазначено, що виключно його викликають на 12 год. 00 хв. 16.08.2010 року, а всіх інших учасників справи на 16.03.2010 (це день прийняття заочного рішення).

Вищевказані обставини беззаперечно свідчать, проте, що він не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.

Неповідомлення у встановленому порядку про розгляд справи позбавило його передбаченого цивільним законодавством права надати суду свої докази, висловити свою позицію з приводу позову, проти якого він заперечує.

26 жовтня 2007 року було укладено між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 договір поруки № 8К.-010/081/2097, відповідно до якого Поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником ( ОСОБА_3 ) його боргових зобов`язань перед Кредитором за вищевказаним Кредитним Договором, в повному обсязі таких зобов`язань.

Суд першої інстанції задовольняючи позов не врахував наявність підстав для припинення поруки, передбачених частішою четвертою статті 559 ЦК України.

Відповідно до умов кредитного договору у випадку невиконання Позичальником боргових зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, банк має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі, чи в частині.

31.07.2008 року Банком (Позивачем) було пред`явлено досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № МТ 010/081/2007 від 26.10.2007 року, вказавши строк виконання основного зобов`язання в повному обсязі на протязі 30 (тридцяти) днів, тобто до 30.08.2008 року, у зв`язку з тим, що станом на 31.07.2008 року Позичальником не повернуто належні до сплати суми кредиту та не сплачено проценти.

Відповідно до цього Банк мав право пред`явити вимогу до заявника, як поручителя, до 28 лютого 2009 року (протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), проте звернувся з позовом до суду лише 03 грудня 2009 року.

Оскільки банк не пред`явив вимогу до поручителя у межах встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, порука ОСОБА_2 припинилася, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з нього солідарно з ОСОБА_3 грошових коштів.

Як було зазначено, що в жодному документів, який наявний в матеріалах судової справи не вказано його адресу реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_2 , крім того, відсутні належні підтверджуючі документи направлення за місцем його проживання, та отримання безпосередньо ним ряд інших обов`язкових документів, що мають важливе значення для вирішення справи.

Унаслідок невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, банк починаючи з 31.07.2008 року не направляв йому поручителю письмову вимогу про погашення заборгованості, що передбачено договором поруки.

Також, унаслідок невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, банк починаючи з 31.07.2008 року по даний час, а також суд з 03.12.2009 року не направив йому як поручителю копії позовної заяви про стягнення заборгованості, що передбачено договором поруки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, про направлення йому копію заочного рішення суду від 16.03.2010 року справа №2-59-/10.

Вказані обставини беззаперечно свідчать, про наявність пропуску кредитором шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, що є підставою для припинення поруки, а також те, що ним заяву про перегляд заочного рішення подано до суду в межах строку передбаченому ЦПК України.

З вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, неповною мірою дослідив обставини справи, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь Банку грошових коштів з заявника.

Таким чином, заявник не міг з`явитись до суду, не знав про час та місце розгляду справи з не залежних від нього причин, та не мав можливості повідомити суд про причину неявки. Тому вважає за необхідне, переглянути заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 березня 2010 року з додержанням усіх норм цивільного процесуального законодавства, що є важливим для доцільного дослідження обставин справи, підтвердження їх доказами.

Заявник просить, скасувати заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16.03.2010 року за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки; Призначити справу №2-59/10 до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник заявника в судовому засідання заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Акціонерного товариства «ОТП Банк» в судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення по суті заяви про перегляд заочного рішення від 16 березня 2010 року у справі № 2-59/10, в яких просив заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення, вважають її незаконною, безпідставною та необґрунтованою. Зазначив, що в заяві про перегляд заочного рішення заявник посилається на те, що не був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, але це не відповідає дійсності. На кожні судові засідання, що призначалися, відповідачам відправлялись судові повістки. У справі є підтвердження відправлення на адресу місця проживання відповідачів судової кореспонденції. У заяві про перегляд заочного рішення суду заявник вказує про те, що він ніколи не проживав і не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена в повідомленнях про вручення поштових відправлень (судових повісток). Звертає увагу Суду, що адреса: АДРЕСА_1 - це і є адреса придбаної в іпотеку квартири відповідача ОСОБА_3 , на придбання якої і були видані Банком кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору № МЬ-010/081/2007 від 26.10.2007 року, за виконання боргових зобов`язань якої поручився ОСОБА_2 відповідно до договору поруки № БЯ-О10/081/2007 від 26.10.2007 року. Крім того, відповідач-2 ОСОБА_2 є чоловіком відповідача-1 ОСОБА_3 , які зареєстрували шлюб 07.03.1992 року, згідно відповідних відміток у паспортах та відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області № 1244 від 02.07.2021 року, що була видана на запит приватного виконавця Волкової Є.О. Отже, є очевидним той факт, що ОСОБА_2 проживав разом із дружиною ОСОБА_3 за адресою придбаної в іпотеку квартири: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками, що містяться в матеріалах справи. Відповідно у справі наявні повідомлення про вручення поштового відправлення за вказаною адресою. Дружина ОСОБА_2 як відповідач теж була належним чином повідомлена про розгляд справи. Отже, судом виконані вимоги щодо належного повідомлення відповідачів, зокрема ОСОБА_2 .. Таким чином, не встановлено першої обов`язкової підстави для скасування заочного рішення, передбаченої в ст. 288 ЦПК України. Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, неповною мірою дослідив обставини справи, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь Банку грошових коштів з нього. Дане твердження не відповідає дійсності. Звертає увагу суду на те, що всі докази у справі були подані позивачем як додаток до позову та були досліджені судом. У своїй заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 посилається лише на те, що йому не була надіслана вимога про погашення заборгованості, і не посилається на інші докази, які б мали суттєве значення для розгляду справи та які б не досліджувались судом та потребували б дослідження як такі, що могли істотно вплинути на ухвалене рішення. Тим більше, згідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, що були додані до позовної заяви, було частково здійснено погашення заборгованості за кредитним договором 14.07.2009 року у розмірі 100 дол. США, тобто вже після надсилання досудової вимоги від 31.07.2008 року. Відповідач посилається на судову практику, зокрема на постанови Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14, від 14.09.2016 року у справі № 6-1451цс16, але датовану вже після ухвалення заочного рішення відповідно через чотири та шість років. Тобто при ухваленні рішення у вказаній справі дана судова практика не могла бути застосована, оскільки її ще не існувало на дату ухвалення рішення. Тому не встановлено наявності і другої обов`язкової підстави, необхідної для скасування заочного рішення суду, оскільки докази, на які ОСОБА_2 посилається, не мають істотного значення для правильного вирішення справи. Відповідач в заяві зазначає про те, що він лише 01.07.2021 року отримав копію заочного рішення, яке було ухвалене у справі № 2-59/10 16 березня 2010 року, дізнавшись попередньо про наявність такої справи у провадженні суду та ухвалення вказаного судового рішення. Але необхідно звернути увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_2 знав про існування рішення суду про стягнення заборгованості набагато раніше, але не проявляв ніякої ініціативи щодо його отримання, а навпаки навмисно ухилявся від виконання законного рішення суду. 11.06.2010 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-59/10, що виданий на ОСОБА_2 , державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ було відкрите виконавче провадження № 19764705.Виконавче провадження було завершене 22.12.2010 року у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. 20.07.2011 року на підставі виконавчого листа у справі № 2-59/10,

що виданий на ОСОБА_2 , державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ повторно відкрито виконавче провадження № 27719190. Дане виконавче провадження було закінчено 25.05.2012 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлено виконавчий лист за належністю до Попільнянського ВДВС за місцем знаходження майна боржника, а саме: будинку АДРЕСА_2 ). 04.06.2015 року на підставі вказаного виконавчого листа виконавче провадження № 47732877 було відкрите у Попільнянському ВДВС, яке було завершене 27.05.2021 року на підставі заяви стягувана. На даний час виконавчий лист на боржника ОСОБА_2 перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. Таким чином, з 11.06.2010 року виконавчий лист № 2-59/10 перебував постійно на виконанні у державній виконавчій службі, де державними виконавцями було здійснено ряд виконавчих дій щодо виконання вказаного виконавчого листа по стягненню боргу з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк». Це свідчить про те, що ОСОБА_2 було відомо про рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ та відкрито виконавче провадження ще у 2010 році, але він не проявляв ніякої ініціативи щодо отримання рішення суду, і навмисно не виконував його. Також, звертає увагу суду на те, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, Попільнянським районним судом Житомирської області 24.10.2019 року було винесено рішення у справі № 288/1210/19 за позовом до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна, який був накладений на підставі ухвали Попільнянського районного суду Житомирської області від 03.12.2009 року по справі № 2з-45/09, винесеної за заявою ПАТ «ОТП Банк» про забезпечення позову в справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за договором поруки. В даній справі ОСОБА_2 був відповідачем і брав участь у справі, що свідчить про те, що йому було достеменно відомо про судовий розгляд справи про стягнення заборгованості. Рішенням Попільнянського районного суду було встановлено, що згідно ухвали Попільнянського районного суду Житомирської області № 2з-45/09 від 03 грудня 2009 року задоволено заяву ПАТ «ОТП Банк» про забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , де б воно не знаходилося, встановлено тимчасове обмеження боржнику у праві виїзду за межі України шляхом тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, який був виданий раніше до виконання ним зобов`язань перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором № ML-010/081/2007 від 26.10.2007 року. Таким чином, відсутня сукупність підстав для скасування та перегляду заочного рішення, передбачених в ст. 288 ЦПК України. Фактично відповідач посилається на незгоду з рішенням і наводить доводи апеляційної скарги. Але розгляд таких доводів не входить в компетенцію суду першої інстанції при розгляді заяви в порядку статті 288 ЦПК України. Надав також заяву в якій просив розгляд справи проводити за їх відсутності.

Частиною першою статті 287 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи № 2-59/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, вислухавши представника заявника, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 16 березня 2010 року Попільнянським районним судом Житомирської області ухвалено заочне рішення в цивільній справи за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за кредитним договором № МЬ 010/081/2007 від 26.10.2007 року: 81224,40 доларів США - заборгованості по кредиту та 5932,59 гривень; 1700 гривень сплаченого судового збору; 120 гривень сплачених витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Частиною 7 статті 285 ЦПК України визначено, що до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Згідно частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив причин неявки, а також не подав відзив на позову заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, слід вважати такі фактичні дані, на підставі яких суд може встановити обставини, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, які б вплинули на зміст ухваленого за результатами заочного розгляду справи рішення суду.

Як передбачено пункту 3, 4 частини другої статті 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це та посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Відповідно до довідок виконавчого комітету Турбівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 28 січня 2010 року № 11-12-02-26, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_3 , але за місцем реєстрації не проживають. В даний час проживають АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виконавчого комітету Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 02 липня 2021 року № 1244, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , до складу сім`ї входять: ОСОБА_3 – дружина, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Як вбачається з копії кредитного договору №ML-010/081/2007 від 26.10.2007, нерухоме майно на придбання якого банком надавались кредитні кошти знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та за виконанням боргових зобов`язань якої поручився ОСОБА_2 відповідно до договору поруки № SR-010/081/2007 від 26.10.2007.

Відповідно наявної в матеріалах справи телефонограми від 17 грудня 2009 року, ОСОБА_3 просила перенести розгляд прави на січень 2010 року за сімейними обставинами, її адреса зазначена: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 9 статті 110 ЦПК України (в редакції, що була чинна на час ухвалення рішення суду) позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до ч. 5 статті 74 ЦПК України (в редакції, що була чинна на час ухвалення рішення суду) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі за фактичним місцем проживання, судовою повісткою відповідно до вимог ст.74 ЦПК України, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке він отримав «особисто» 04 лютого 2010 року, 20 лютого 2010 року та 11 квітня 2010 року, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами, ухваливши заочне рішення.

Таким чином, суд приймає до уваги, що відповідачу було достовірно відомо про те, що між сторонами існує спір і те, що справа перебуває на розгляді в суді, проте правом на подання заперечення на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Резолюції №R (84)5 Комітету Європи державам-членам

стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи через забезпечення доступу сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захисту їх від зловживань та затримок, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, що не призвело до позбавлення його можливості захистити свої права та охоронювані законом інтереси, надати заперечення та пояснення щодо вимог викладених у позовній заяві, а також відповідні письмові докази.

Доказів на підтвердження поважності своєї неявки в судові засідання відповідачем суду не надавались. Клопотань про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 16 березня 2010 року коли було ухвалено заочне рішення до суду не надходило.

Відповідно чинного законодавства, заочне рішення суду може бути скасоване лише при обов`язковій сукупності таких умов: поважності причин неявки у судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву; та встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильно вирішення справи.

Відсутність однієї з умов виключає можливість скасування заочного рішення.

Інших доводів, які б впливали на правильність ухваленого судом заочного рішення від 16 березня 2010 року заява про перегляд заочного рішення не містить.

Таким чином, суд вважає, що докази, на які посилається заявник у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для вирішення даної справи, оскільки вони не спростовують встановлені судом обставини у справі.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної

визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що на момент ухвалення заочного рішення відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, без поважних причин не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, до того ж відповідач не посилається на додаткові докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були досліджені судом, суд ухвалив рішення відповідно до вимог ЦПК України, на підставі наявних в ній доказів, а тому, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для перегляду заочного рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 27, 258-260, 284-288, 351, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про перегляд заочного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 березня 2010 року № 2-59/10 по справі за ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки- залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко