Рішення № 9995053, 02.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.10р.Справа № 17/256-09 За позовом Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського", м. Дніпропетровськ

про стягнення 48 351 грн. 93 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Томашевич І.О., довір. № 17 від 16.02.09р.;

від відповідача: Випанасенко А.С., довір. № 250/2-45 від 23.09.09р.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" (надалі –відповідач) вартість недостачі металопродукції у сумі 48 351 грн. 93 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що між сторонами по справі укладено договір № PV 95-07 від 13.02.07р. та додаткова угода № 3 до нього на виконання умов якого, відповідачем було отримано 100% передоплати за товар, який був завантажений останнім у вагони власними силами, але фактично отримано продукцію на 48 351 грн. 93 коп. менше ніж оплачено. Окрім того, стверджує на недовантаження відповідачем металопродукції, у зв’язку із звільненням залізниці від відповідальності під час перевезення в силу п. "а" ст. 111 Статуту залізниць України.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю. У відзиві на позов та доповненнях посилається на те, що відповідальність за недостачу спірної металопродукції повинна нести залізниця, внаслідок порушення вимог ст. 129 Статуту залізниць України, так як під час видачі позивачу вантажу та виявлення невідповідності його маси ані комерційній акт, ані акт загальної форми складено не було. Окрім того, в матеріалах справи містяться належні докази того, що під час перевезення мало місце розкрадання швелеру (спірної продукції), а тому виданий залізницею 24.03.09р. вантаж "без ознак втрати" згідно ст. 52 вказаного Статуту не відповідає дійсності. Разом з тим, посилається на порушення вантажоодержувачем умов зазначеного вище договору і приписів Інструкції П-6 при прийманні спірного товару за кількістю.

В заявленому представником відповідача клопотанні б/н про призначення колегіального розгляду справи, у зв’язку із її складністю, ухвалою голови господарського суду від 12.11.2009р. –відмовлено.

Також, відповідачем надано клопотання про залучення ДП "Придніпровська залізниця" у якості відповідача по справі, у якому відмовлено ухвалою господарського суду від 16.11.09р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.10.09р. по 12.11.09р. та з 12.11.09р. по 16.11.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 16.11.09р. строк розгляду спору продовжено 01.02.09р.

Ухвалою господарського суду від 27.11.09р. провадження у справі зупинялось до винесення постанови Дніпропетровським апеляційним господарським судом, а ухвалою від 11.12.09р. провадження було поновлено.

Ухвалою господарського суду від 21.12.09р. провадження у справі знову зупинялось до закінчення розгляду касаційної скарги у Вищому господарському суді України, а ухвалою від 13.04.10р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду від 22.04.09р. строк розгляду спору за спільним клопотанням сторін продовжено до 01.07.09р.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

13.02.2007 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір № PV 95-07 (далі - Договір) та додаткова угода № 3 до нього, у відповідності з умовами якого продавець зобов’язався поставити у березні 2008 р. металопродукцію на адресу вантажоодержувача - ГРП "АвтоЗАЗ-Мотор" у м. Мелітополь, який є структурним підрозділом підприємства позивача.

На підставі п. 4.1 цього договору позивачем згідно платіжного доручення № 6009 від 05.03.08р. здійснено відповідачу 100% передплату за спірний товар в розмірі 633 513 грн. 48 коп.

Вантаж (металопродукція) надійшов 23.03.09р. на станцію Мелітополь у відкритих вагонах № 60682002, № 65285504 (далі - Вагони) за залізничними накладними №№ 47805608, 47805616 (далі - Накладні), який виданий станцією призначення вантажоодержувачу без перевірки (графа №6 накладних), відповідно ст. 52 Статуту залізниць України (далі - Статут).

24.03.2008 року під час приймання позивачем спірного вантажу була виявлена нестача в обох вагонах, про що працівниками вантажоодержувача було складено акт № 12, в той же час за участю експерта Мелітопольської філії Запорізької торгово-промислової палати складено акт експертизи № В-335 з тих же підстав.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ЗАТ "ЗАЗ" з огляду на наступні обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ч.ч. 1 і 7 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначалось вище, відповідачем на виконання умов Договору власними силами було здійснено навантаження передплаченої позивачем спірної продукції у відкриті вагони, які передані ДП "Придніпровська залізниця" (перевізнику) для здійснення перевезення вантажу, про що свідчать відповідні транспортні Накладні, які є в матеріалах справи.

Згідно положень розділу правового регулювання перевезення вантажу Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюється, зокрема залізничним транспортом та підтверджується складанням перевізного документу (транспортної накладної), що насамперед в силу ч. 2 ст. 307 цього ж кодексу вказує на укладення між продавцем (відповідачем) та залізницею договору перевезення вантажу.

При цьому, відповідач у відзиві на позов та доповненні до нього посилається на існування під час перевезення саме факту розкрадання продукції, з огляду на те, що здійснивши порівняльний аналіз листа позивача № 176 від 24.03.08р.(а.с. 30) та акту експертизи № В-335 від 24.03.08р. (а.с. 28) наявні розбіжності у вигляді порушення упаковки швелеру 20П, та виявлення нестачі швелеру 20П відповідно, які господарським судом вважаються безпідставними та необґрунтованими внаслідок наступного.

За умовами ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, а згідно вимог статті 308 вказаного Кодексу які кореспондуються зі ст. 110 Статуту відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Посилання ж відповідача на відповідальність саме ДП „Придніпровська залізниця” як перевізника спірної продукції, який і має відповідати за спірну недостачу, не приймається судом до уваги, оскільки на оригіналах залізничних накладних у графі 6 „відмітки про видачу вантажу” стоять відбитки штампу залізниці з підписами вантажоодержувача про видачу продукції без ознак втрати та без перевірки, що насамперед вказує на необґрунтованість таких посилань та безпідставність.

Стосовно тверджень продавця про порушення покупцем умов розділу 6 Договору, а саме: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (Інструкція П-6), суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, 24.03.2008 року під час приймання позивачем спірного вантажу була виявлена нестача в обох вагонах, про що працівниками вантажоодержувача було складено акт № 12. Також, в окремому порядку був складений акт експертизи № В-335 з додатком до нього.

В той же час, приймання продукції було зупинено для здійснення виклику представника відповідача для участі в прийманні даної продукції по кількості, що відображається з наявних в матеріалах справи листів № 176 та № 774 з повідомленням останнього про виявлену нестачу та проханням направити свого представника для участі у прийманні спірної продукції.

Відповідач в порушення п. 17 Інструкції П-6 у визначений строк не повідомив чи буде присутнім його представник на прийманні металопродукції в зв’язку з нестачею.

У зв’язку із неотриманням на протязі 3-х днів відповіді від вантажовідправника, покупцем 31.03.08р. згідно акту № 52 було здійснено приймання спірної продукції за участю представника громадськості Мячиної-Одижної Л.С. (посв. № 1 від 24.03.08р.; а.с.27), яким було виявлено та зафіксовано нестачу спірного товару у кількості 11,026 тон на суму 51 120 грн. 05 грн., яка була зменшена на 0,5% внаслідок норми природної втрати маси всіх вантажів на підставі приписів п. 27 Правил видачі вантажів та сума нестачі спірної продукції становить 48 351 грн. 93 коп.

Водночас, вищевказаний акт № 52 не може бути належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки приймання проходило за участю представника громадськості, який діє на підставі посвідчення № 1 від 24.03.08р.

Так, надавши оцінку спірному посвідченню представника громадськості, суд вважає його виданим з порушенням Інструкції П-6, а отже недійсним, так як згідно умов п. 21 Інструкції П-6 передбачено, що у посвідченні на право участі у прийманні продукції за кількістю повинно бути зазначено, зокрема:

-          для участі у прийманні якої саме продукції уповноважений представник громадськості;

-          посвідчення видається на право участі у прийманні конкретної партії продукції.

Пунктом п. 21 Інструкції П-6 встановлені названі вище обов’язкові вимоги до видаваного посвідчення, в разі недотримання яких посвідчення є недійсним.

Оскільки акт № 52 підписаний представником громадськості без належних на те повноважень, тому судом не приймається як доказ на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

При цьому, 24.03.08р. Мелітопольською філією Запорізької торгово-промислової палати складений акт експертизи № В-335 (серія АЕ № 100560, а.с. 28-29), який долучений до матеріалів справи та визнається судом належним доказом.

Відповідно до висновків експерта у справному напіввагоні №65285504 фактично виявилось:

- швелер 20П у кількості 10 пачок вагою брутто 14194 кг;

- швелер 16П у кількості 3 пачки вагою брутто 17680 кг.

З даними залізничної накладної №47805616 та фактичною наявністю вантажу існує розходження по кількості, а саме: недостача 4380 кг швелера 16П та 3246 кг швелера 20П.

Також, згідно висновку експерта Мелітопольської філії Запорізької торгово-промислової палати „полувагон прибыл в исправном состоянии целостность погрузки и защитная маркировка не нарушены”, що свідчить про безпідставність заперечень відповідача щодо втрати вантажу під час перевезення.

Приписами ст. 34 ГПК України вказано, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, проведений аналіз документів справи та встановлені судом обставини вказують на факт недовантаження відповідачем передплаченої позивачем металопродукції у спірні вагони, так як ці вагони надійшли на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами продавця (вантажовіправника) без ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Перевіривши розрахунок позивача стосовно нарахованого розміру вартості нестачі спірної металопродукції, з урахуванням даних встановлених зазначеним вище актом експертизи суд вважає його обґрунтованим в сумі 35 474 грн. 37 коп.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умови ст. 33 ГПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та покупців, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

На підставі викладеного вище, з врахуванням зазначених обставин справи та положень чинного законодавства, суд частково задовольняє позовні вимоги в частині примусового стягнення з відповідача суми 35 474 грн. 37 коп. вартості нестачі металопродукції, як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. В решті позову відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, ЄДРПОУ 05393056) на користь Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" (69600, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 8, ЄДРПОУ 25480917) вартість недостачі металопродукції у сумі 35 474 грн. 37 коп. (тридцять п’ять тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 37 коп.), 354 грн. 74 коп. (триста п’ятдесят чотири грн. 74 коп.) державного мита, 173 грн. 15 коп. (сто сімдесят три грн. 15 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.В. Суховаров Рішення підписано –31.05.10р.