Рішення № 99948359, 28.09.2021, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/498/21

2/706/390/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді Орендарчука М.П. при секретарі Карбівської Я.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Христинівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Уманського району району Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

Встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 за життя отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ліщинівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності серія ІІ-ЧР № 034197 та зареєстровано в реєстрі за № 218, виданий 25.09.2002 року.

З 2002 року позивач безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, користується вищевказаною земельною ділянкою.

ОСОБА_2 виїхав за межі області.

На даний час позивач продовжує користуватись земельною ділянкою площею 2,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ліщинівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності серія ІІ-ЧР № 034197 та зареєстровано в реєстрі за № 218, виданий 25.09.2002 року.

У судове засідання позивач не з`явився, але надіслала заяву в якій просила суд розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача - Христинівської міської ради Уманського району району Черкаської області у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву у якій зазначив, що позов визнає повністю та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Прийнявши відповідно до ст. 206 ЦПК України визнання позову відповідачем та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З 2002 року позивач по теперішній час, безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, володіє земельною ділянкою площею 2,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ліщинівської сільської ради, тобто фактично став її власником.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ліщинівської сільської ради, серія ІІ-ЧР № 034197 та зареєстровано в реєстрі за № 218, виданий 25.09.2002 року право власності на земельну ділянку належало ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_2 помер.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався, що підтверджується відповіддю нотаріуса.

На теперішній час вирішити питання про право власності на вказане нерухоме майно може тільки в судовому порядку, у зв`язку із цим звернувся до суду.

Факт законного користування позивачем земельною ділянкою підтверджується видатковим касовим ордером, актом приймання-передачі земельної ділянки, а також, поясненнями власника сусідньої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.Інститут набувальної давності захищає права справжнього володільця проти попереднього.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. З ст. 344 ЦК України).

У поставові від 14 травня 2019 року (справа № 910/17274/17, провадження № 12-291 ге 18) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «43. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18) вказано, що «умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений у ЗК України. Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування».

Отже, враховуючи, той факт, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном і більше 15 років продовжує відкрито, безперервно володіти земельною ділянкою, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, яка належала покійному ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області на підставі державного акту серії ІІ-ЧР № 034197, в порядку набувальної давності право власності на земельну площею 2,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованого в адміністративних межах Ліщинівської сільської ради за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, крім того представник відповідача позов визнав, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, ст. 328, 344 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати за мною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, яка належала покійному ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області на підставі державного акту серії ІІ-ЧР № 034197, площею 2,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованого в адміністративних межах Ліщинівської сільської ради.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.П. Орендарчук