Рішення № 99943474, 20.09.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1391/21

Провадження № 2/444/701/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Цімурою Яромиром Володимировичем до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, -

В С Т А Н О В И В :

Обгрунтовує позов наступним.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 11 березня 2021 року вчинено виконавчий напис № 11926, яким пропонується стягнути невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору № 2241/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020 р., відступлено право вимоги за кредитним договором № 002-13502-011012 від 01.10.2012 р., укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Нотаріусом пропонується задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», стягнути з ОСОБА_1 за період з 07.05.2020 року по 28.02.2021 року 13865,69 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4486,55 грн. нарахованих та несплачених процентів, 50,00 грн. як плату за вчинення виконавчого напису, а разом 18402,24 грн.

Вказує, що 09.04.2021 приватним виконавцем Шелінською О.Я. відкрито виконавче провадження № 65091477 щодо стягнення за цим виконавчим написом, а також винесено постанову про арешт майна боржника, стягнення з боржника основної винагороди. Зазначає, що у спірному виконавчому написі відсутня повна інформація щодо періоду заборгованості, розміру відсоткової ставки за прострочення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. При цьому, вважає, що розрахунок заборгованості не може вважатися документом, на підставі якого може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса, оскільки вимогами пункту 2 Переліку документів визначено, що для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин має бути додано виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вказує, що розрахунок суми заборгованості за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» за період з 07.05.2020 по 28.02.2021, на підтвердження безспірності заборгованості стягувачем приватному нотаріусу, не може бути в розумінні п. 2 Переліку документом, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та не є первинним документом (випискою по рахунку) оформленою відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не може вважатися обов`язковим документом - випискою з розрахунку боржника, дослідивши який, нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення заборгованості в безспірному порядку.

Зазначає, що при вчиненні оскаржуваного напису нотаріус не отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірним.

Вказує, що відповідно до умов кредитного договору від 01.10.2012 року, на підставі якого стягнуто борг за оскаржуваним виконавчим написом, строк повернення кредиту закінчується 30.09.2013 р., а отже, і право вимоги у банку виникло 30.09.2013 року. При цьому, за оскаржуваним написом стягнуто заборгованість, яка виникла після закінчення строку кредитування через понад сім років. Нотаріус не перевірив безспірність заборгованості позивачки перед відповідачем, що підтверджується тим, що банк і після завершення терміну кредитування продовжував нараховувати відсотки. З моменту виникнення права вимоги первісним кредитором минуло більше трьох років. Всупереч ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» у виконавчому написі від 11.03.2021 нотаріусом не вказано конкретну дату настання строку платежу. Позивачка стверджує, що останній платіж був нею здійснений безумовно більш ніж три роки до 07.05.2020.

Зазначає, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем на підтвердження наявності заборгованості не могло бути подано вимоги про дострокове повернення тіла кредиту та процентів, вимоги про усунення порушення зобов`язання, розрахунок заборгованості. ОСОБА_1 категорично заперечує факт отримання вищевказаних документів.

Стверджує, що нотаріус вчинив виконавчий напис, порушивши при цьому вимоги ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Цімура Яромир Володимирович в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується рекомедованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Від адвоката надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності. Також подав додаткові пояснення на спростування поданого відповідачем відзиву. Зазначив, що у відзиві відповідач хоч і зазначає про те, що ним подано приватному нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а саме: оригінал кредитного договору, розрахунок заборгованості, однак на підтвердження цього доказів жодних не подано, додатки до відзиву не містять підтвердження зазначеним доводам.Просить позов задоволити. Додатково зазначив, що діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. тимчасово зупинена.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача. Вважає, що відповідачем виконано вимоги передбачені п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному нотаріусу вичерпннй перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором, а отже, виконавчий напис не підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену заборгованість можна вважати безспірною. Також вказує, що строк для звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису перебуває у межах з 07 травня 2020 року до 07 травня 2023 року, оскільки договір № 2241/К про відступлення права вимоги укладений 07 травня 2020 року. Крім цього, стверджує, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не співмірні із складністю справи.

Третя особа приватнийнотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в судове засідання не прибув. Кореспонденція, яка йому надсилалася судом востаннє була повернута без вручення на адресу суду із зазначенням причини повернення відповідно до довідок "Укрпошти" - "вибув", "адресат відсутній за вказаною адресою". Про причини неявки суд не повідомлено. Будь-яких клопотань чи заяв не подано. Відношення до позову не висловлено.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна в судове засідання не прибула, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила. Будь-яких клопотань чи заяв не подано. Відношення до позову не висловлено.

Зважаючи на дотримання судом вимог норм ст. 223 ЦПК України, ст. 240 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без учасників, які не з`явилися у судове засідання без повідомлення поважних причин такої неявки, оскільки підстави для відкладення судового засідання чи оголошення перерви відсутні.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича із заявою про вчинення нотаріального напису про стягнення з позивачки ОСОБА_1 в безспірному порядку заборгованості по кредитному договору № 002-13502-011012 від 01.10.2012.

На підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 11.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 11926 на підставі статті 87 ЗУ "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999, яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", якому ПАТ "Дельта Банк" на підставі Договору №2241/К про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020, відступлено право вимоги за кредитним договором № 002-13502-011012 від 01 жовтня 2012, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , за період з 07.05.2020 по 28.02.2021 включно, суму у розмірі 13865,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4486,55 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 50,00 грн. - плата за вчиненння виконавчого напису, що становить загальну суму 18402,24 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. 09.04.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 65091477 за спірним виконавчим написом № 11926 від 11.03.2021, що стверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи. Крім цього приватним виконавцем 09.04.2021 винесено постанову про арешт майна боржника.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Із п. 1.5 копії кредитного договору № 002-13502-011012 від 01 жовтня 2012, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , вбачається, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється впродовж 364 календарних днів. Таким чином, суд бере до уваги твердження позивачки про те, що строк повернення кредиту закінчується30.09.2013 р., а отже, і право вимоги у банку виникло 30.09.2013.

Частиною першою статті 88 Закону України "Про нотаріат" (в редакції діючій на час вчинення оспорюваного виконавчого напису) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років .

Таким чином, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Згідно з ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 і від них Велика Палата Верховного Суду не відступала, на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».

У пунктах 17, 18, 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік)».

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, у тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 11 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на виконання ухвали суду не надано копій документів, які стали підставою для видачі виконавчого напису № 11926 від 11.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" боргу на загальну суму 18402 грн. 24 коп.

Крім цього, суд враховує, що діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. тимчасово зупинена.

Таким чином, суду не представлено доказів на підтвердження того, що відповідачем для одержання виконавчого напису було додано нотаріусу документи, за якими стягнення може провадитися у безспірному порядку, а саме оригінал кредитного договору, а також засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Таким чином, стягнення заборгованості не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, згідно із діючою на той час редакцією Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, у суду є наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням вимог ст. 88 ЗУ "Про нотаріат".

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позивачка при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру та заяви про забезпечення позову сплатила 1362 грн. 00 коп. судового збору, що вбачається із квитанцій, тому суд приходить до висновку, що таку суму потрібно стягнути в користь позивачки із відповідача.

Крім цього, представник позивача подав клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп. На підтвердження розміру вказаних витрат подано такі документи: копія договору про надання правової допомоги № 34/21 від 16.04.2021 р.; копія додаткової угоди № 1 від 16.04.2021 р.; копія акту від 07.09.2021 р.; довідка про відкриття рахунку; меморіальний ордер № 17046748SB від 19.04.2021 на суму 2500 грн., меморіальний ордер № 19410838SB від 18.06.2021 р. на суму 500 грн; меморіальний ордер № 22020886SB від 18.08.2021 р. на суму 2000 грн.

Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачкою витрат, що пов`язані з правничою допомогою адвоката.

За наведених обставин та міркувань, а також за правилами ч. 2 ст. 137, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вказано у постанові КЦС ВС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020 р., суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує, що відповідач у поданому відзиві зазначає про те, що розмір заявлених витрат не є співмірним із складністю справи та не відповідає критерію реальності цих витрат.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розподіляючи витрати, понесені позивачкою на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату правничих послуг адвоката є не співмірним із складністю справи та наданих ним послуг; часом, витраченим на надання відповідних послуг; обсягом наданих адвокатом послуг.

Зокрема, суд враховує, що підготовче судове засідання та судове засідання за клопотанням представника позивачки проводилися у його відсутності.

Враховуючи підстави та предмет позову, обставини справи, вид та обсяг юридичних послуг, керуючись засадами справедливості та розумності, суд вважає, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, має становити 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий документ: виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 11.03.2021, що зареєстрований в реєстрі за № 11926, яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", якому ПАТ "Дельта Банк" на підставі Договору №2241/К про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020, відступлено право вимоги за кредитним договором № 002-13502-011012 від 01 жовтня 2012, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , за період з 07.05.2020 по 28.02.2021 включно, суму у розмірі 13865,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4486,55 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 50,00 грн. - плата за вчиненння виконавчого напису, що становить загальну суму 18402,24 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код в ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн. 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ясиновський Р. Б.