Ухвала суду № 99942282, 22.09.2021, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/895/15-ц

Номер провадження № 4-с/933/6/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Шинкаренко А.І.,

за участі:

секретаря судового засідання – Осадчої Л.В.,

заявника (боржника) – ОСОБА_1 ,

стягувача - ОСОБА_2 ,

представника стягувача - Скакуна О.І.,

представників відділу ДВС - Павленко Л.В., Лях А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка скаргу ОСОБА_1 , про визнання протиправною, та скасування постанови державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про опис та арешт майна боржника,

в с т а н о в и в:

14.07.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Олександрівського районного суду Донецької області зі скаргою, в якій просить визнати протиправною, та скасувати постанову державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Мінівстерства юстиції (м.Харків) - Купінець О.С. від 08.07.2021 року, про опис та арешт майна боржника.

Вимоги скарги мотивовані тим, що рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 13 січня 2016 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 62000,00 гривень, а також, витрати по сплаті судового збору - 620,00 гривень, та витрати на правову допомогу - 1000,00 гривень.

Постановою державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)- Купінець О.С., про опис та арешт майна боржника від 08.07.2021 року, описано та накледено арешт на її майно, а саме: - житловий будинок, з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок збудований у 1958 році, площею 70,5 кв.м., об`ємом 204 куб.м.; сарай збудований у 1958 році, площею 23,6 кв.м., об`ємом 68 куб.м; літня кухня 1958 року забудови, площею 14,3 кв.м.; уборна 1958 року забудови, площею 1,0 кв.м., об`ємом 2 куб.м; погріб 1958 року забудови, площею 6,0 кв.м., об`ємом 13,0 куб.м).

На описане майно не встановлено обмежень права ним користуватись. Призначено відповідальним зберігачем майна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки, сума, яка підлягає стягненню за даним виконавчим провадженням №50066281 (виконавчий лист № 240/895/15-ц від 01.02.2016 року), є меншою 20 розмірів мінімальної заробітної плати, а будинок, на який накладено арешт є єдиним її житлом, тому, вважає протиправною вказану постанову державного виконавця, про опис та арешт майна боржника.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 15 липня 2021 року було прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 , та запропоновано подати заперечення, щодо скарги з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

26.07.2021 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області було закінчено підготовчі дії по справі, та призначено її до судового розгляду по суті на 14 годину 00 хвилин 02 серпня 2021 року.

02.08.2021 року стягувач - ОСОБА_2 , подав до суду заперечення на скаргу боржника, яку вважає необгрунтованою, та такою, що не підлягає звадоволенню.

02.08.2021 року судове засідання було відкладено на 14 год. 00 хв. 12.08.2021 року, у зв`язку з неявкою скаржника.

12.08.2021 року судове засідання було відкладено на 13 год. 10 хв. 03.09.2021 року, у зв`язку з наданням додаткових доказів по справі.

03.09.2021 року судове засідання було відкладено на 09 год. 00 хв. 22.09.2021 року, у зв`язку з викликом свідків.

В судовому засіданні скаржник - ОСОБА_1 , підтримала скаргу, та просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 08 липня 2021 року, про арешт майна боржника, щодо накладення арешту на її житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Стягувач, та його представник, в судовому засіданні проти скарги заперечували, з підстав, викладених у запереченні до скарги, та просили залишити без змін постанову державного виконавця - Купінець О.С., щодо накладення арешту на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Представник стягувача зазначив, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, а тому, державний виконавець повинен був описати на накласти арешт на нерухоме майно - житловий будинок, який належить ОСОБА_1 , ще у 2016 році, після відкриття виконавчого провадження. Крім того, в судовому засіданні, заперечували проти зарахування державним виконавцем в рахунок погашення боргу проплати здійсненні ОСОБА_1 через поштовий переказ "Укрпошти" на ім`я ОСОБА_2 , оскільки він ці кошти не отримував і вважає, що погашення заборгованості частинами є протиправним, оскільки розстрочка виконання рішення суду боржнику не надавалась. Також зазначив, що ОСОБА_2 були повернуті кошти на рахунок казначейства, які були йому перераховані з депозитного рахунку виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості по виконавчому провадженню, оскільки вважають що ОСОБА_1 може добровільно погасити лише всю суму заборгованості, так як розстрочка виконання рішення суду їй не надавалась.

Представники Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - Павленко Л.В., та Лях А.В. заперечували проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, та зазначили, що постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника прийнята державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що згідно довідки від 08.07.2021 року розмір заборгованості за виконавчим листом № 240/895/15-ц від 01.02.2016 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 станом на 01.07.2021 року становить 61720 грн.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, вивчивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, встановив таке.

На підставі рішення Олександрівського районного суду Донецької областівід 13 січня 2016 року (справа №240/895/15-ц) видано виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_1 (боржника), на користь ОСОБА_2 (стягувача) суму боргу у розмірі 62000,00 грн., судові витрати, по сплаті судового збору в розмірі 620,00 гривень, та витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень.

01 лютого 2016 року Олександрівським районним судом Донецької області було видано стягувачу виконавчий лист №240/895/15-ц.

Постановою від 03 лютого 2016 року державним виконавцем Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби, на підставі зазначеного виконавчого листа, було відкрито виконавче провадження №50066281.

Під час вчинення виконавчих дій, у лютому 2016 року державні виконавці, для встановлення майнового стану боржника, зробили запити до державних установ: відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі, щодо наявності зареєстрованих земельних ділянок, Державної інспекції сільського господарства, щодо наявності сільгосптехніки, до ОДПІ, щодо наявності доходів, та Пенсійного фонду України.

09 серпня 2016 року здійснено вихід за адресою проживання боржника, та державним виконавцем, у присутності стягувача, складено акт про відсутність майна, на яке може бути накладено стягнення.

04 липня 2016 року державним виконавцем винесена постанова, про арешт всього майна боржника, та оголошення заборони на його відчуження. Повторно було накладено арешт на все нерухоме майно боржника 06 лютого 2020 року. Відповідну інформацію про арешт, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, у лютому 2020 року, повторно, здійснено відповідні запити до державних установ, щодо перевірки майнового стану боржника.

18 вересня 2020 року постановою державного виконавця Купінець О.С. виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за рішенням суду від 13 січня 2016 року повернуто стягувачу, у зв`язку із відсутністю майна у боржника.

24.02.2021 року державним виконавцем, з метою перевірки майнового стану боржника, було зроблено запити до державних установ: відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі, щодо наявності зареєстрованих земельних ділянок; Державної інспекції сільського господарства, та Держпродспоживслужби в Донецькій області, щодо наявності сільгосптехніки; до ОДПІ, щодо наявності доходів; Пенсійного фонду України; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, щодо наявності цінних паперів у боржника, та до банків, щодо наявності рахунків на ім`я боржника.

Згідно відповідей, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, за боржником - ОСОБА_1 , відсутнє майно, на яке можно звернути стягнення, та відсутні рахунки, відкритті на ім`я ОСОБА_1

24.02.2021 року державним виконавцем - Купінець О.С., винесено постанову, про арешт коштів боржника ОСОБА_1

24.02.2021 року державним виконавцем зроблено, також, запит до Новодонецької селищної ради, щодо надання інформації, з приводу наявності права власності у ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На що було отримано відповідь, що згідно погосподарської книги №4 Степанівського старостинського округу Новодонецької територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, проживає, та є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

02.03.2021 року державним виконавцем було зроблено запит до АТ "Укрпошта", щодо надання інформації про переказ грошових коштів боржником - ОСОБА_1 , на користь стягувача - ОСОБА_2 , на що 20.04.2021 року було надано відповідь з таблицею з якої вбачається, що грошовий переказ, що був адресований ОСОБА_2 , був отриманий за паспортом, який не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 . Дані кошти не були зараховані державним виконавцем в рахунок погашення заборгованості.

Постановою державного виконавця від 10.03.2021 року, відновлено виконавче провадження № 50066281.

07.04.2021 року державним виконавцем було зроблено запити до Управління соціального захисту населення Олександрівської РДА Донецької області, щодо перебування на обліку боржника ОСОБА_1 , та АТ "Укрпошта", про переказ коштів боржником ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 , за період з 01.01.2021 року по 07.04.2021 року.

15.04.2021 року державним виконавцем було зроблено ряд запитів до державних установ, з метою встановлення майнового стану боржника, а саме: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області.

16.04.2021 року державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника, за результатами якого було складено акт державного виконавця.

16.04.2021 року державним виконавцем Купінець О.С. було винесено постанову, про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 .

21.04.2021 року ОСОБА_2 було подано до Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) заяву, в якій просить: про накладення арешту та звернення стягнення на нерухоме майно боржника - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 ; здійснити перерахування заборгованості з урахаванням відсотків (пені) та інфляційних збитків; відвести державного виконавця Купінець О.С. від здійснення виконавчого провадження 3 50066281; звернутися до правоохоронних органів, з приводу невиконання боржником - ОСОБА_1 , рішення суду.

На виконання вимог ОСОБА_2 від 20.04.2021 року, в.о начальника Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - Павленко Л.В., було направлено подання до Олександрівського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, щодо вирішення питання, про притягнення боржника - ОСОБА_1 , до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України.

16.06.2021 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області було задоволено подання в.о. начальника Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Павленко Л.В., про звернення стягнення на нерухоме майно, та звернуто стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 - житловий будинок АДРЕСА_1 .

08.07.2021 року державним виконавцем Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Купінець О.С., було винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , відповідно до якої описано та накладено арешт на її майно, а саме: - житловий будинок, з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених скаржником вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Янголенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні від 26 липня 2012 року у справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині другій статті 451 ЦПК України зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною другою статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із засад судочинства.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,– і за її межами.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно довідки про сплату боргу від 08.07.2021 року № 12194 по виконавчому листу № 240/895/15-ц від 01.02.2016 року, виданого Олександрівським районним судом Донецької області, щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 63620 грн, вбачається що розмір заборгованості станом на 01.07.2021 року становить 61720 грн. Державним виконавцем в рахонок погашення заборгованості було зараховано квитанції про сплату самостійно ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу: № 0014 від 16.08.2016 року в розмірі 200 грн., №2/27 від 25.10.2016 року в розмірі 300 грн., № 8/10 від 15.04.2017 року в розмірі 200 грн., № 8/10 від 12.12.2017 року в розмірі 200 грн., № 0005 від 13.01.2018 року в розмірі 100 грн., № 0019 від 10.02.2018 року в розмірі 100 грн., № 003 від 15.03.2018 року в розмірі 200 грн., № 0023 від 12.05.2018 року в розмірі 200 грн., № 0023 від 14.06.2018 року в розмірі 200 грн., № 0012 від 13.09.2018 року в розмірі 100 грн., № 34 від 06.07.2019 року в розмірі 100 грн.

Проте, як стягувач так і його представник в судовому засіданні заперечували проти зарахування вище зазначених сум в рахунок погашення заборгованості, оскільки ОСОБА_2 дані суми не отримував, кошти були перераховані з порушенням вимог ЗУ "Про виконавче провадження" та вважає, що ОСОБА_1 не має право погашити заборгованість частинами, оскільки розстрочка виконання рішення їй не надавалась.

В судовому засіданні судом було допитано свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що з 2017 року працює в с. Степанівка поштаркою у відділенні "Укрпошта". В 2018 році близько 5 разів, приносила переказ ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в розмірі по 100 грн., а в 2021 році близько 3-4 разів - по 400 грн, проте ОСОБА_2 прийняв лише один переказ, а інші були ним повернуті. В 2018 році ОСОБА_1 робила грошові перекази і ОСОБА_5 . Крім того, пояснила суду, що якщо квитанція про переказ коштів видається через касовий апарат, то прізвище осіб не може бути записане кульковою ручкою.

Згідно статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання.

Суду дійсно були надані квитанції того, що було зроблено грошові перекази ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , після винесення рішення Олександрівським районним судом Донецької області від 13.01.2016 року. Проте, з даних квитанцій не можливо встановити в рахунок якої заборгованості вони були переведені та чи прийняті ОСОБА_2 . Крім того, дані квитанції мають напис прізвища та розмір внесеної суми кульковою ручкою, що згідно показів свідка є не припустимим. При цьому, державний виконавець нічого не зміг пояснити судові з цього приводу та стягувач до теперішнього часу не оскаржував суму заборгованості у судовому порядку, що може бути предметом окремої скарги.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку (частини перша, четверта статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частинами першою – третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Арешт майна – це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Арешт майна за правовою сутністю обмежує право боржника розпоряджатися спірним майном, проте не вимагає обмеження в користуванні ним.

Вирішуючи спір в частині визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника, суд зазначає, що державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника, для забезпечення реального виконання рішення суду. При цьому, накладення арешту на будинок не позбавляє ОСОБА_1 можливості користуватись та володіти своїм майном, а лише тимчасово обмежило її право на відчуження майна до виконання рішення суду, яке вона протягом тривалого часу не виконує.

Отже, суд враховуючи баланс інтересів боржника і стягувача, вважає правомірною постанову державного виконавця про опис та арешт майна боржника, звертаючи увагу на те, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, а державний виконавець вчинив усі необхідні дії, направлені на як найшвидше та ефективне виконання рішення суду. Тому, в задоволенні скарги ОСОБА_1 , необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , про визнання протиправною, та скасування постанови державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Купінець Ольги Сергіївни, про опис та арешт майна боржника, – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Олександрівський районний суду Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27 вересня 2021 року.

Суддя А.І. Шинкаренко