Ухвала суду № 99942172, 27.09.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2-р/235/5/21

Справа №235/5069/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з заявою про роз`яснення судового рішення. Заява обґрунтована тим, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року визнано за ОСОБА_1 права та обов`язки забудовника на жилий будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.07.2021року заявниця подала декларацію до відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Покровської міської ради Донецької області про готовність до експлуатації самочинно забудованого об`єкта, на яке визнано право забудовника за рішенням суду в якій просила - вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

05 серпня 2021 року спеціалістом першої категорії інспектором сектору державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Покровської міської ради, Донецької області Слободніченко Т.Є. було, безпідставно відмовлено вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

В своїй відмові інспектором сектору державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Покровської міської ради Слободніченко Т.Є. було зазначено причину відмови, а саме: в рішенні суду не визнано право власності на самочинно забудований об`єкт.

20.08.2021 року звернулась до відповідача з заявою в якій просила роз`яснити у зв`язку з якими обставинами було відмовлено вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації, та які дії потрібно виконати для того, щоб вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 . 08.09.2021 року заявниця отримала відповідь на свою заяву в які було зазначено, що основним нормативно-правовим актом, яким регулюються найважливіші суспільні відносини в сфері містобудування шляхом встановлення загальнообов`язкових правил є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-УІ від 17.02.2011 (далі - закон), що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 1 вищевказаного закону визначені основні терміни, що вживаються в нормативно-правовому документі і використовуються в містобудівній сфері. Одним з таких термінів є поняття «замовник» - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року по справі №235/5069/20 за ОСОБА_1 визнані права та обов`язки забудовника на житловий будинок з надвірними спорудами. Цим правом вона може скористатись у разі намірів здійснити нове будівництво, реконструкцію чи капітальний ремонт введеного в експлуатацію житлового будинку та господарських будівель і споруд, тобто спочатку оформити документи, що надають право виконувати будівельні роботи, а після їх завершення - подати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації для реєстрації і отримати право власності на нерухоме майно. Ця послідовність дій передбачена статтею 26 вищевказаного закону.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» № 461 від 13.04.2011 (далі - Порядок), п. 10 Порядку введення в експлуатацію збудованих будівель і споруд здійснюється шляхом подання забудовником декларації про готовність до експлуатації об`єкта за формою, наведеною у додатках 1 або 2 постанови за умови, якщо будівництво здійснювалось на підставі документа, що надає право на виконання будівельних робіт. Протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряється повнота даних, зазначених у ній та забезпечується внесення інформації до реєстру. У разі, якщо замовником будівництва не отримані документи, що надають право на виконання будівельних робіт, чинним містобудівним законодавством такі об`єкти вважаються самовільно збудованими. Тож, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком шляхом реєстрації декларації про готовність самочинно збудованого об`єкта за формою, наведеною у додатку 5 постанови.

Враховуючи вищевикладене, відмова у реєстрації декларації, поданої за формою, зазначеною у додатку 5 до Порядку, має законодавчі підстави і була обґрунтованою.

Щодо подальших дій, повідомляють, що у разі подання відповідного позову до суду та винесення рішення про визнання за заявницею права власності на самочинно збудований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження та відповідності його розміщення містобудівній документації вона може повторно подати декларацію за формою, наведеною у додатку 5 до вищевказаного Порядку.

На думку заявниці, відповідач помилково вважає, що рішенням Красноармійського

міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 235/5069/20 за ОСОБА_1 визнані права та обов`язки забудовника на житловий будинок з надвірними спорудами. Цим правом вона можете скористатись у разі намірів здійснити нове будівництво, реконструкцію чи капітальний ремонт введеного в експлуатацію житлового будинку та господарських будівель і споруд, тобто спочатку оформити документи, що надають право виконувати будівельні роботи, а після їх завершення - подати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації для реєстрації і отримати право власності на нерухоме майно, таким чином не бажає виконувати рішення суду.

Вважає, що для запобігання невиконання чи неправильного виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року, необхідно роз`яснити зміст даного рішення.

Заявниця просить суд роз`яснити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2020 року, за її позовом до Красноармійської міської ради Донецької області про визнання прав та обов`язків забудовника, а саме:

-чи може вона на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 235/5069/20, подати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації для реєстрації і отримати право власності на нерухоме майно, яке вже збудоване.

-чи необхідно їй для подачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації для реєстрації і отримання права власності на нерухоме майно, спочатку оформити документи, що надають, саме їй, право виконувати будівельні роботи, а після завершення нею робіт - подати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації для реєстрації і отримати право власності на нерухоме майно.

-чи є в неї підстави, за таких обставин, визнати право власності на будинок в судовому порядку.

Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року прийнято заяву до провадження та призначене судове засідання.

Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 15.10.2020 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права та обов`язки забудовника на жилий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частинами 1 та 2 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

За змістом ч. 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюються власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розробка проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що є умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу ч. 3, 4 ст. 376 ЦК України випливає, що ч. 3 цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не є забудовником. Ця умова є необхідною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме наявність у особи, котра здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проєкту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

В даній справі судом встановлено, що рішенням № 19 виконкому Красноармійської міської ради від 08 жовтня 1975 року, ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_1 , розміром 500 кв. м. під індивідуальну забудову. Відповідно акту про відвід земельної ділянки від 17.10.1975 року ОСОБА_2 був проведений в натурі відвід земельної ділянки під індивідуальну забудову загальною площею 500 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на право власності від 20.10.1975 року забудовнику ОСОБА_2 , дозволено будівництво житлового будинку жилою площею 41,5 кв. метра з кількістю кімнат – три.

Тобто жилий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не є самочинним будівництвом.

У мотивувальній частині рішення зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його дружина – ОСОБА_1 . Вона як спадкоємець першої черги прийняла спадщину після його смерті за ч.3 ст.1268 ЦК України як така, що постійно проживала разом зі спадкодавцем. У встановлений шестимісячний строку до нотаріуса не зверталась.

Саме ОСОБА_2 рішенням відділу комунального господарства виконкому Красноармійської міської ради від 20 жовтня 1978 року за № 261 було надано дозвіл на будівництво жилого будинку.

Судом, під час ухвалення рішення, було встановлено, що померлим ОСОБА_2 на законних підставах було збудовано новий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який не було прийнято в експлуатацію. Отже у нього, як у забудовника, виникло право на введення завершеного будівництва в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності і державну реєстрацію права власності на будинок, що не було ним зроблено за життя. Його дружина (позивачка) ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, однак не оформила своїх спадкових прав.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі здійснення будівництва згідно із законом та смерті забудовника, всі його права та обов`язки як забудовника, входять до складу спадщини, як передбачено п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Таким чином, в даній справі не визнається право власності на жилий будинок, а позивачка набуває всіх прав та обов`язків забудовника, оскільки будинок був збудований спадкодавцем відповідно до закону, але за життя він не зробив необхідних дій для реєстрації свого права власності, це право в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 .

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Заявниця в заяві про роз`яснення судового рішення ставить питання з метою отримати юридичну консультацію щодо порядку виконання судового рішення, що не входить до повноважень суду. Крім того, в рішенні суду від 15.10.2020 року досліджено докази та зроблено висновки відповідно до діючого законодавства, які викладені у мотивувальній частині рішення. Разом з тим, заявниця не позбавлена права оскаржити відмову у вчиненні дій щодо реєстрації об`єкта нерухомості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для роз`яснення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 271 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду або через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги.

Суддя