Рішення № 9993968, 14.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2010 р.           Справа 2/93-10

за позовом:Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін", вул. Сабарівська, 7, м. Вінниця, 21037

до: Дочірнього підприємства "Агросільпобут" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп", вул. Тімірязєва, 5, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227

про стягнення заборгованності в сумі 38269,58 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ніценко В.М. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Агросільпобут" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп" на користь Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін" 38269,58 грн. заборгованості за невиконання умов договору про надання послуг № в.к./351а від 30.01.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.05.2010 року порушено провадження у справі №2/93-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 14.06.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем було подано заяву № б/н від 14.06.2010 року про уточнення позовних вимог, згідно якої він уточнив період, за який надавались послуги відповідачу, зокрема, з березня 2009 року по лютий 2010 року на загальну суму 74590,12 грн., надавши акти здачі-примайння виконаних робіт за січень-лютий 2010 року, та, зменшуючи розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 34140,12 грн. за надані послуги у зв"язку з тим, що відповідач частково погасив заборгованість на загальну суму 10100,00 грн., доказом чого є подані банківські виписки за період грудень 2009 року - березень 2010 року.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана позивачем заява № б/н від 14.06.2010 року про зменшення позовних вимог судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 34140,12 грн.

Відповідач в судове засідання, призначене на 14.06.2010 року, не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 21.05.2010 року не надав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 20018580.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30 січня 2009 року між ДП "Агросільпобут" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп" (замовник) та Комунальним унітарним підприємством "ЕкоВін" (виконавець) укладено договір про надання послуг № в.к./351а від 30.01.2009 року, відповідно до умов якого виконавець зобов"язався за завданням замовника надавати послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів з території останього, а замовник зобов"язався приймати та оплачувати надані послуги в порядку та у строки, визначені цим договором.

Згідно п. 3.1 договору здача-приймання наданих послуг за договором оформляється актами здачі-приймання наданих послуг, які складаються у письмовій формі за фактом надання послуг з періодичністю в один місяць, і підписуються уповноваженими на це представниками сторін, які здійснюють таку здачу-приймання, та скріплюються печатками сторін.

Надані виконавцем послуги оплачуються замовником за ціною, що вказується у актах здачі-приймання, які складаються за фактом надання послуг з періодичністю в один місяць (п. 4.1 договору).

Так, позивачем за період з березня 2009 року по лютий 2010 року було надано послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 74590,12 грн. Підтвердженням цього є підписані уповноваженими представниками сторін та скіплені печатками акти здачі-примайння виконаних робіт за вказаний період, а також підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.12.2009 року (а.с. 12 - 17).

Відповідно до п. 4.3 договору оплата послуг виконавця здійснюється протягом трьох банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання згідно п. 3.3.

В порушення вказаних умов договору відповідач у встановлені договором строки та у повному обсязі за отримані послуги оплату не здійснив, лише частково сплатив грошові кошти на загальну суму 40450,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 34140,12 грн.

У зв"язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжує договір про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів належним чином, підтвердженням чого є підписані уповноваженими представниками сторін та скіплені печатками акти здачі-примайння виконаних робіт за період з березня 2009 року по лютий 2010 року, а також підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.12.2009 року.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору про надання послуг № в.к./351а від 30.01.2009 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 34140,12 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 34140,12 грн. (з урахування заяви позивача № б/н від 14.06.2010 року про уточнення позовних вимог) заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 21.05.2010 року відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити (з урахування заяви позивача № б/н від 14.06.2010 року про уточнення позовних вимог).

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агросільпобут" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький райсількомунгосп", вул. Тімірязєва, 5, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227 (ідентифікаційний код - 30804260) на користь Комунального унітарного підприємства "ЕкоВін", вул. Сабарівська, 7, м. Вінниця, 21037 (ідентифікаційний код - 33810743) 34140,12 грн. - основного боргу, 341,40 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 червня 2010 р.

віддрук. прим.:1 - до справи;2 - позивачу вул. Сабарівська, 7, м. Вінниця, 21037

3 - відповідачу вул. Тімірязєва, 5, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227